Ігор Бондарчук Голова правління ГО "Стоп корупції"

Золотий мільярд: як Тимофій Милованов та його поплічники провели рейдерське захоплення «Аграрного фонду»

28.07.2020 09:00

Ми продовжуємо стежити за станом підприємств у державному секторі та проводити розслідування щодо «ефективного» ставлення держави до своїх активів та менеджменту, що призначається та звільняється за політичними квотами чи в рамках чиїхось особливих інтересів з метою збагачень за рахунок держави та народу України. Так, ми знову повертаємось до ПАТ «Аграрний фонд», яке трохи більш ніж 9 місяців тому було прибутковим підприємством та донором бюджету України. А стало черговим прикладом невдалих та непрофесійних рішень тимчасових чиновників та політичних «кураторів», що супроводжується плітками, скандалами та збитками і вже не наповнює бюджет країни податками та дивідендами. 

agrofond
Ілюстрація: Стопкор

Сьогодні саме час поговорити про це, бо в публічну площину і до рук журналістів потрапили два звіти аудиторів Мінекономрозвитку та незалежних аудиторів BakerTilly за 2019 рік. Також із інших джерел ми дізналися, що насправді відбувалося у колись прибутковому «Аграрному фонді» в останні 9 місяців. Отже, запасайтеся попкорном.

Рахунки та склади «Аграрного фонду» за минуле півріччя «схудли» на більш ніж мільярд гривень, а самого держоператора ринку зернових використали для підтримки крупного олігархічного бізнесу.

Щороку дрібні фермери потребують для посівної близько 10 млрд грн кредитів. Оптимально, коли ці кошти надходять не прямою дотацією чи кредитом із бюджету, а ринково —  через форвардні закупівлі майбутнього врожаю. Саме з такою метою в 2013-му році було створено ПАТ «Аграрний фонд», в статутний фонд якого було влито 5 мільярдів гривень державних грошей.

Номінально. 

Де-факто це була ще одна крупна схема для кураторів аграрного сектору тих часів. Тому буквально за рік після  заснування «Аграрний фонд» став жертвою групи Давиденка-Кирюка (агро) та Приходька (НБУ), очільником цієї операції виступив Сергій Курченко. Так, нагадаємо, із рахунків «Аграрного фонду» в лютому 2014 року через банки «Брокбізнесбанк» та «Радикал-банк» було виведено більш ніж 2 млрд грн. Як стверджують матеріали кримінальної справи, підтримував рефінансування та забезпечував «заплющені очі» НБУ Борис Приходько, на той час – перший заступник голови НБУ.

Станом на сьогодні Приходько не те що навіть не покараний... Він чудово відсидівся в тіні 5 років та зайшов у парламент мажоритарником від «Слуги народу». Так функціонери часів Януковича перетворили «Аграрний фонд» фактично на випалене поле, в якому лишились тільки офісні стільці і лише дещо більше половини від початкового статутного капіталу, тобто 3 мільярди гривень.

Саме тому компанія вибула із традиційного списку «дійних корів», що розподіляються за квотами політичних сил. Вона була занадто малою, щоб розмінюватись на неї, і це дало держоператору 4 роки вільного дихання для розвитку. Вже у 2015-му році до ПАТ «Аграрний фонд» прийшла нова команда на чолі з банкіром Андрієм Радченком. Їм за відносно короткий час вдалось реанімувати цю державну компанію, активи якої за наступні 4 роки виросли від 3 до 7 мільярдів гривень. Понад те, ПАТ «Аграрний фонд» в тому ж 2015 році став «рятівним колом» для малих українських фермерів, котрих припинили кредитувати банки на тлі економічної кризи. Держкомпанії для цього було досить виконувати свою пряму функцію – тобто здійснювати форвардні закупівлі урожаю у фермерів.

Такий формат підтримки і справді виявився вигідним для агроринку, та був по суті небанківським кредитуванням. Сам «Аграрний фонд» в ньому стабільно займав щонайменше 25%, а у 2018 році така частка досягла навіть 40%. Робота «Агрофонду» в попередні 5 років дала й непрямий позитивний ефект для українського АПК: інші гравці агроринку також запустили свої програми форвардних закупівель, проблема ресурсів на посівну для фермерів зникла, і це в підсумку дало рекордні урожаї зерна в понад 70 мільйонів тонн в останні 3 роки.

За результатами 2018-го року «Аграрний фонд» передав у держбюджет 132 млн грн дивідендів.

agrofond
Фото: agrofond.gov.ua

За результатами І півріччя 2019 року ПАТ «Аграрний фонд» стало не просто найефективнішим, але і єдиним прибутковим аграрним ДП України. Також — одним із топ-50 найприбутковіших держкомпаній нашої країни (при тому, що всього в нашій країні існує 3,6 тисячі держпідприємств). За результатами 9 місяців 2019 року «Аграрний фонд» отримав чистий дохід в 4,8 млрд грн і чистий прибуток в 16 млн грн, а також надійно тримав позиції в топ-100 платників податків України.

Втім, стабільний розвиток «Аграрного фонду» припинився після повного перезавантаження влади в 2019 році. Тоді відбулось призначення Кабміну Гончарука, ліквідація профільного Мінагрополітики, якому підпорядковувався «Агрофонд», приєднання аграрного міністерства до МЕРТ та призначення Тимофія Милованова керівником суперміністерства економічного розвитку та АПК.

Милованов собі до цього часу встиг створити позитивний імідж честолюбними та зовні благонадійними публічними заявами. Зокрема, уже як новопризначений міністр економічного розвитку він заявив, що «приватизація держпідприємств дасть ліквідацію неефективності в управлінні та усуне прямі втрати держбюджету». Він також наполягав на тому, що силові структури начебто неефективно викривають корупцію в секторі держпідприємств. А також – що у власності держави мають залишитись держпідприємства, що мають «життєве значення для суспільства».

Але цей свій «благонадійний» імідж Милованов використав лише для того, щоб «завести» в «Аграрний фонд» своїх людей та провести фактично рейдерське захоплення цієї держкомпанії. Своєю чергою, люди Милованова, зокрема, Іван Баришев, вивели із «Аграрного фонду» активи на 1,2 млрд.

«Аграрний фонд» під прицілом Милованова

Прагнення Милованова провести рейдерське захоплення ПАТ «Аграрний фонд» цілком зрозуміле. Активи цього підприємства на той момент, восени 2019 року, складали близько 7 мільярдів гривень, 95% з яких були ліквідною «обороткою». Так, на складах підрядників зберігались майже пів мільйона тонн добрив та зернових. Тому його команда вирішила діяти за звичкою політичних кіл України: активи виводимо на себе, зобов’язання залишимо державі. Інші аграрні ДП давно стали непривабливим активом: на їхньому балансі лишилось не більше 300 тисяч гектарів, з яких «на папері» в 2018 році зібрали лише 700 тисяч тонн зернових.

Тим більше, що громадськість у той період пропустила одну важливу метаморфозу в словах Милованова. Ще 11 червня 2019 року Милованов публічно заявляв, що якщо не розв'язати проблему конкурентних зарплат держслужбовців, то «ця політична каденція буде втрачена», бо чиновники стануть демотивованими та більш підатливими до корупційних ризиків. Втім, коли Милованов став міністром економіки, для нього ця проблема чомусь «зникла». Зокрема, він у своєму першому інтерв’ю в якості міністра заявив, що начебто «забезпечений до кінця життя завдяки викладанню в Піттсбурзі», хоча конкретне джерело та суму своїх доходів називати відмовився. Минуло дещо більше 3 місяців, і Милованов та його заступники отримують зарплати в рази менші, аніж у попередників. І це був саме той період, коли Милованов публічно нарікав, що йому платні міністра вистачає лише на «Убер». Схоже, що сам Милованов для себе обрав варіант приєднатись до «втраченої політичної каденції» та провести рейдерське захоплення ПАТ «Аграрний фонд», на чому і нажитись.

milovanov
Тимофій Милованов Фото: Укрінформ

За класикою жанру, перший крок, щоб «рейдернути» підприємство — створити для нього «підвішений статус». Цей пункт Милованов виконав успішно. Зокрема, 23 жовтня 2019 року він заявив про намір ліквідувати ПАТ «Аграрний фонд». За тиждень до свого брифінгу, 31 жовтня минулого року, Милованов заявив, що ПАТ «Аграрний фонд» в 2013 році було створено не як нову компанію, а як переформатовану державну установу (ДСБУ) «Аграрний фонд». І тут ненавмисна помилка виключена, бо Милованов ще 18 жовтня публічно відзвітувався, що отримав від ліквідованого Мінагрополітики і цілком успішне ПАТ «Аграрний фонд», і «мертве» ДСБУ «Аграрний фонд».

І після цього Мінекономрозвитку не прийняв жодного рішення про майбутнє «Агрофонду» – ліквідація підприємства, його приватизація, передача в концесію чи збереження в державній власності. Хоча Милованов зі своїм замом Висоцьким обіцяли «широке обговорення» майбутньої долі цієї держкомпанії.

Другий крок «за класикою жанру» — публічна дискредитація та усунення попереднього керівництва держкомпанії «Аграрний фонд». Цей пункт Милованов також виконав. Зокрема, очільник Мінекономрозвитку 23 жовтня на своїй сторінці у Facebook заявив про відсторонення голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Андрія Радченка, хоча жодних офіційних розпоряджень з цього приводу не було опубліковано упродовж ще місяця. За два дні, 25 жовтня минулого року, Милованов у коментарі для ЗМІ заявив, що Радченка відсторонили за підозрою у причетності до корупційних діянь.

А на брифінгу для ЗМІ 30 жовтня тодішній очільник Мінекономрозвитку почав говорити про це своє рішення інакше. Спочатку він заявив, що Радченко начебто сам вигадав факт свого відсторонення. Потім – що керівника «Агрофонду» звільняють через «незгоду з політикою міністерства», хоча в якому саме пункті – не уточнив. А за фактом і зовсім не зустрічався із керівником та не провів жодної наради з питань стану підприємства. Врешті, у своєму інтерв’ю для одного із ЗМІ Милованов 1 листопада зізнався в істинних мотивах своїх дій: керівництво «Аграрного фонду» потрібно було «зачистити», аби привести туди лояльних собі людей.

Третій крок – заведення на підприємство «своїх» людей. Тут у Милованова початково виникли труднощі. Спочатку очільник МЕРТу без жодного конкурсу хотів поставити керувати «Агрофондом» такого собі Геннадія Супіханова, сина Бориса Супіханова, міністра аграрної політики в 1990-х роках та радника президента Януковича з аграрних питань. Геннадій Супіханов до цього успішно розорив два державні кар’єри – Нігинський та Мурафський, що були підпорядковані Мінагрополітики. Про це говорить навіть інформація із відкритих джерел: на першому після Супіханова-молодшого залишилось 7 млн грн податкового боргу, на другому – 2,01 млн грн податкового боргу. Можливо, Милованов сподівався, що якщо ухилятиметься від коментарів для ЗМІ, то зможе легше втілити свої кадрові плани щодо Супіханова-молодшого. Утім, після того, як вийшло журналістське розслідування про причетність Супіханова-молодшого до корупційних діянь, Милованову довелось відмовитись від наміру призначати цього персонажа до «Аграрного фонду».

Утім, альтернатива виявилась ще гіршою – 21 листопада 2019 року очільник МЕРТ Милованов призначив також без конкурсу керівником ПАТ «Аграрний фонд» Івана Баришева. Він був безпосередньо причетний до виведення 900 млн грн із рахунків компанії під маскою форвардних контрактів компаніям Бахматюка, і дотично – до виведення 2,4 мільярда гривень із рахунків держкомпанії через ті ж «Радикалбанк» та «Брокбізнесбанк». Таких персоналій обирають лише для одного: для «рейдерських» заходів на «потрібні» підприємства, з чим Баришев впорався цілком успішно. Тим більше, що про причетність Баришева до корупційних діянь також виходили журналістські розслідування. Милованов однак на них не зважив.

Іван Баришев
Фото: agrofond.gov.ua/

Йому навіть вистачило цинізму заявити на своїй сторінці у Facebook 25 листопада минулого року, що призначення Баришева — це «поразка внутрішньої корупції» в держкомпанії. При цьому міністр стверджував, що за попередні три тижні керівництво «Аграрного фонду» начебто не допустило аудиторів від Мінекономіки, котрі насправді взагалі не приходили на підприємство.

Про кадрові зміни в «Аграрному фонді» того ж дня заявив і Павло Кухта, перший заступник Милованова. Він виклав на свою сторінку в ФБ відео, яким вирішив показати, що начебто усе вище керівництво держкомпанії нелегітимно покинуло свої робочі місця та не зустрічає першого заступника міністра економрозвитку на представленні нового керівника «Аграрного фонду». Слід зазначити, що про свій візит та представлення нового керівника ані Кухта, ані його помічники чи інші чиновники Мінекономрозвитку не повідомили «Аграрний фонд».

А сам візит був зроблений за певним сценарієм — наприкінці робочого дня, тому ніхто в «Аграрному фонді» не очікував на таке шоу, сценарій якого був розроблений Миловановим та його заступниками. Тому всі співробітники працювали в штатному режимі в своїх кабінетах. Але Кухта на камеру вирішив особливо маніпулятивно підкреслити факт начебто відсутності на своєму робочому місці голови правління Андрія Радченка, звільненого взагалі-то ще 23 жовтня, згідно з урядовою постановою №1059-р., але яка фактично з’явилась на сайті Кабміну лише наприкінці листопада завдяки тиску Милованова на Гончарука, бо останній не хотів її підписувати з причин скандалу, що здійнявся навколо «Аграрного фонду» в ЗМІ. Саме Кухта, а не Висоцький представляв Баришева, хоча саме Висоцький відповідає в Мінекономрозвитку за аграрний напрямок – бо останнього пов’язували із Лиситсею, що колись працював разом із старшим Супіхановим та мав стосунки і вплив на Милованова. Кіно тоді розіграли за сценарієм і в ролях.

Рейдери починають і виграють

Тут варто окремо розказати про досвід «входження» Баришева на інші аграрні ДП. Зокрема, в червні 2017 року Іван Баришев очолив ДП «Спецагролізинг», яке мало займатись лізингом агротехніки для фермерів. Наскільки результативно Баришев управляв «Спецагролізингом», свідчить аудиторський висновок Мінагрополітики 07.03.2019 № 24-22/3. Він опублікований на сайті відомства.

Перевірка «Спецагролізингу» показала, що підприємство в 2017-2018 роках не просто було збитковим. У цей час підприємство не подавало до Мінагрополітики на затвердження фінансовий план, тому не мало права вести бодай якусь економічну діяльність, навіть виплачувати платню директорові (втім,  у декларації за 2017 рік Баришев вказав 193,3 тисячі гривень платні як директору «Спецагролізингу», за 2018 рік – 413,8 тис грн). Окрім цього, «фінансова звітність ДП «Спецагролізинг» за вказаний період містила суттєві викривлення та не забезпечувала передачу зовнішнім та внутрішнім користувачам правдивої та достовірної інформації про діяльність підприємства для прийняття відповідних рішень». А при цьому «підприємством не розроблені, не затверджені та, відповідно, не впроваджені регламенти, які б забезпечували здійснення внутрішнього контролю і регулювали правові та економічні відносини».

Ілюстрація: Укрінформ

Як показали подальші події, рівно такий же «стиль управління» Баришев приніс і до «Аграрного фонду».

Поплічником Івана Баришева із «входження» до «Агрофонду» став його підлеглий на «Спецагролізингу» Денис Мельников. Про цю персону також варто розповісти окремо. За даними системи YouControl, на той момент він був також уповноваженою особою в ТОВ «Східна нафтова компанія», яку ж сам і довів до банкрутства. До цього, як стверджували ЗМІ, в 2008 році цей персонаж вчинив спробу рейдерського захоплення заводу «Львівсільмаш». У своїй декларації за 2018 рік Мельников вказав, що володіє компаніями «Дозор-3», «Київсільмаш» та «НВФ Дакмас». При цьому Мельников стверджував, що фактичне володіння всіма 4 компаніями йому не дало жодного прибутку. А єдиними джерелами доходу стали платня начальника юридичного департаменту «Спецагролізингу» — 223,78 тисячі гривень, а також стипендія слухача курсів Національної школи суддів – 32, 87 тисячі гривень. Втім, персонаж у тій декларації вказав, що має «кешем» 70 тисяч гривень, $80 тисяч, 10 тисяч євро, і при цьому 27 тисяч гривень він «комусь позичив».

Стиль «входження» до «Аграрного фонду» цих двох персонажів був відповідний. Зокрема, Іван Баришев як в.о. голови ПАТ «Аграрний фонд» підписав 25 листопада на Мельникова довіреність. На той момент Баришев як офіційна особа не мав права підпису, оскільки за наказом він мав обійняти свою посаду лише 27 листопада. За текстом довіреності, Мельников має представляти інтереси «Аграрного фонду» в судових процесах, виконавчих провадженнях та у відносинах із силовими структурами.

Ця довіреність не мала нотаріального завірення, тому не була дійсною.

Але сам факт наявності довіреності Баришев та Мельников використовували для тиску на співробітників «Аграрного фонду», зокрема – на головного бухгалтера держкорпорації, від якої вимагали підпису на деяких фінансових документах. Їй та пресслужбі компанії першими вказали на двері. Буквально за тиждень потому із компанії звільнили понад 40 осіб, переважно – із числа топменеджерів «Аграрного фонду». Хоча на офіційній сторінці корпорації у Facebook заявлено, що «жодних масових звільнень не буде. При цьому, також за деякою інформацією, разом із Баришевим та Мельниковим до фактичного керівництва «Аграрним фондом» приєднався ексголова однойменного ДСБУ «Аграрний фонд» Володимир Дрань, котрий також був причетний до корупції часів Януковича. А силову «підтримку» усім заходам тиску виконувала особа, котра була начальником охорони ПП «Агроекологія» та мала стосунок до кримінальних кіл Харківщини.  

agrofond
Ілюстрація: Агрофонд

При цьому деякі працівники Агрофонду намагались зупинити протиправні дії нової команди, для чого викликали Нацполіцію. Приїхало одразу два оперативні наряди, але жодних результатів з відновлення законності на підприємстві це не дало.

Вільне падіння та фальшиві звіти

Перші два тижні грудня 2019 року для ПАТ «Аграрний фонд» були таким собі періодом вільного падіння. Усі більш-менш нелояльні працівники із держкомпанії були блискавично «вичищені». Аудитори від Мінекономрозвитку прийшли до «Аграрного фонду» лише 18 грудня (про це свідчить документ про результати аудиту). І за цей період Баришев та його поплічники були вільні робити все, що заманеться, аби «під дахом» Милованова скористатись плодами рейдерського захоплення успішної держкомпанії.

З формальної точки зору, навіть аудит Мінекономрозвитку був незаконний, бо за чинним законодавством перевіряти держкомпанії в статусі акціонерних товариств можуть лише незалежні аудиторські компанії. Показова одна річ – за текстом документу, що є в нашому розпорядженні, контролери від Милованова повірили на слово Баришеву, що начебто попередній менеджмент повністю вичистив базу даних за 2019 рік. І при цьому – що попередник Баришева начебто вивів із рахунків «Агрофонду» 240 млн грн (хоча якщо бази даних були справді знищені, то Баришев не мав права заявляти жодні цифри). Також контролери від Милованова вирішили не зважати на те, що Баришев та його команда взагалі не уклали жодного акту про прийом справ чи матеріальних цінностей від попередньої команди.

Про людське око та щоб не підставляти свого патрона Милованова, Баришев з Мельниковим у січні 2020 року провели на «Прозорро» тендер із закупівлі послуг незалежного аудиту «Аграрного фонду». Переможцем стала міжнародна аудиторська компанія Baker Tilly, котра і до цього перевіряла «Агрофонд» (а також є аудитором «Укрзалізниці»).

Аутсайдером торгів стала така собі компанія «Kreston GSG». Втім, ця компанія Баришеву та Мельнику стала в пригоді в іншій справі. У березні 2020 року світ побачив 100-сторінковий документ під назвою «Звіт про результати фінансової перевірки діяльності та комплексної оцінки ризиків безпеки (форензіку) ПАТ «Аграрний фонд» за 2018-2019 рік». І хоч цей документ формально мав позначку «лише для внутрішнього користування», чомусь його почали розсилати в усі можливі органи влади та силові структури.

Аналізу змісту цього документа можна приділити буквально пару речень: його автори повторили тезу, що попереднє керівництво «Агрофонду» начебто видалило усі бази даних, і при цьому – що начебто попередній менеджмент на чолі з Андрієм Радченком вивів із компанії 240 млн грн. А замість рекомендацій з ризик-менеджменту – постійні приписки на тему «організувати кримінальне переслідування Радченка та його команди» без жодних підтверджень.

Бо тут має значення інший факт – цей документ було сфальсифіковано. Це — невдала курсова робота, яку на своєму комп’ютері набрав Денис Мельник, котрий отримав посаду комплаєнс-директора «Аграрного фонду». Він просто на «шапку» документа поставив лейбл «Kreston GSG». Виявилося це за таких обставин.

agrofond
Ілюстрація: agrofond.gov.ua

Після того, як 14 травня Кабмін призначив замість Івана Баришева Богдана Банчука на посаду керівника «Аграрного фонду», Денис Мельник просто зник і перестав з’являтися на робочому місці. Спеціально скликана комісія на підприємстві при свідках відкрила кабінет та провела огляд робочого місця Мельника. Власне, під час такого огляду і виявилось, що саме на робочому комп’ютері Мельника було створено оригінал реферату під лейблом «Kreston GSG» про вигадані зловживання попередньої команди Радченка. Співробітники ж «Крестон Джі Ес Джі» не з’являлись в приміщеннях «Аграрного фонду» та не бачили жодного первинного документа, які зберігались на підприємстві.

Втім, навіть якби працівники Kreston GSG Advisory справді проводили перевірку «Аграрного фонду» — цей документ не мав би жодної не те що юридичної, а й навіть репутаційної сили на ринку. Перш за все, відмітимо, що франшиза міжнародної аудиторської компанії в Україні дійсно існує і ця компанія перебуває в списку членів Аудиторської палати України, однак це зовсім інша ТОВ «КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ». Цікаво те, що Домрачев Андрій, Катчик Андрій та Атамась Сергій є одночасно співвласниками обидвох компаній. І прийняли замовлення та оплату саме на ТОВ «КРЕСТОН ДЖІ ЕС ДЖІ ЕДВАЙЗОРІ», який не несе жодної відповідальності за результати, не надає послуг аудиту та є просто «бізнес-консультантом». Тобто, в українському «Крестоні» чудово розуміли, які саме «аудиторські послуги» мають надати Мельнику та як саме структуруватись для уникнення судової відповідальності.

Слід додати, що за цей консалтинговий документ, який був створений фактично Мельником, «Аграрний фонд» сплатив більш ніж мільйон гривень – витрати, які були зроблені в порушення чинного законодавства. 

Як підтримати конкурентів знижками

Справжні та законні аудитори провели свої перевірки на ПАТ «Аграрний фонд» уже в березні 2020 року, після того, як весь Кабмін в цілому та Милованов зокрема були відправлені у відставку, а сам Іван Баришев залишився без політичного прикриття.

Зокрема, свій аудит таки провела Baker Tillу. У нашому розпорядженні є копія їхнього аудиторського звіту. Буквально на першій сторінці документу аудитори чесно зазначили, що «не змогли отримати прийнятні аудиторські докази для використання їх як основи для думки аудитора щодо фінансових результатів». А також – що керівництво «Аграрного фонду» на чолі із Баришевим заявило, що начебто передало в правоохоронні органи матеріали внутрішніх розслідувань, які, однак, не показали аудиторам. Тому в Baker Tillу не змогли знайти «аудиторські докази» щодо деяких операцій та вказаних сум. Простіше кажучи, аудитори розуміли, що І.Баришев з поплічниками дають сфальсифіковані дані, але не могли це довести напряму. Тим більш, що є цілком конкретні приклади підтасовки цифр. Зокрема, за наявним у нас текстом аудиторського звіту, у 2019 році «Аграрний фонд» отримав 1,97 млрд грн чистого збитку, у той час як в 2018 році – 27,6 млн грн чистого збитку. Але ж за опублікованою на сайті звітністю за 2018 рік, «Агрофонд» тоді отримав 46,33 млн грн чистого прибутку.

Свою перевірку роботи І.Баришева в ПАТ «Аграрний Фонд» провело і МЕРТ. Текст їхнього аудиторського звіту за вихідним номером №2501-03/5 також є в нашому розпорядженні. Ця перевірка показала, що сума чистого збитку «Агрофонду» за 2019 рік складає 3,2 млрд грн, із яких, однак, 2,4 мільярда гривень – це дебіторська заборгованість «Радикалбанку» та «Брокбізнесбанку». «Брокбізнесбанк» був ліквідований торік рішенням ФГВФО, тому 2 млрд грн заборгованості, що припадали на нього – безповоротно списані. 330 млн грн заборгованості «Радикалбанку» перед «Аграрним фондом» ще залишаються на балансі, оскільки не можуть бути списані на збитки за стандартами бухобліку.

Але проблема і в тому, що сам Баришев вивів із компанії активів на 1,4 мільярда гривень. Зокрема, Баришев самовільно прийняв рішення про зменшення на 240 млн грн статутного капіталу дочірнього підприємства «Агрофонд-зерно». Також – про уцінення товарних запасів загальною вартістю в 1,15 млрд грн, які потім були розпродані за ціною, нижчої від ринкової вартості.

Тимофій Милованов Ілюстрація: СтопКор

Умови постачань та перелік фірм, яким «Аграрний фонд» продавав свої товари з дисконтом, «прекрасні» по-своєму.

Наприклад, протягом 27 лютого – 31 березня 2020 року «Аграрний фонд» продав 30,75 тисячі тонн міндобрив компанії «Лігума Пром». Це – класична «прокладка», яка, за даними YouControl, має лише 7 тисяч грн статутного капіталу та зареєстрована за фіктивною адресою на проспекті Перемоги, 16 у Києві – за цією ж адресою зареєстровано ще 130 юросіб, хоча це – житловий будинок. При цьому, за даними аудиту, «Лігума Пром» заборгувало «Аграрному фонду» мінімум 130 мільйонів гривень за поставлений товар. Хоча цьому «контрагенту» держкомпанія постачала добрива за ціною на 10-15% нижчу за ринкову.

Або ж «Агрофонд» продав 7,8 тисячі тонн добрив компанії «Біас-Трейд», котра в своєму статутному капіталі має лише 1 тисячу гривень і не доплатила 791 тисячу гривень. 7,5 тисячі тонн міндобрив Агрофонд поставив компанії «Амада пром», і на такій оборудці втратив мінімум 5,6 млн грн недоотриманого доходу. Цікаво, що в «Амада пром» номінальний власник змінюється щотри місяці, а в статутному капіталі компанії – лише 1 тисяча гривень.

Ілюстрація: Обозреватель

В березні 2020 року «Аграрний фонд» продав 16 тисяч тонн пшениці за ціною на 15-20% нижче ринкової компанії «Нафтотермінал», вона ж – «ОККО», «аграрний» дивізіон також займається зернотрейдингом та форвардними закупівлями. Цікаво, що така поставка відбулась після того, як ДБР у січні фактично відібрало в ОККО ліцензію на оптовий продаж пального, в рамках одного з кримінальних проваджень.

За ціною, на 5% нижчою за ринкову «Аграрний фонд» поставив 1045 тонн соняшника ТОВ «Катеринопільський елеватор», котрий входить до холдингу МХП. Або також поставив 1 тисячу тонн пшениці ТОВ «Агрозахід», з яким торік судилось «КВС Україна» за неоплачене насіння на 0,5 мільйона гривень. При цьому сам «Аграрний фонд» на такій оборудці втратив щонайменше 3 мільйона гривень. А усього мінімальні втрати через продажу товарів із дисконтом для «Агрофонду» складають щонайменше 310 мільйонів гривень.

Теоретично, настільки крупні продажі своїх ресурсів «Аграрний фонд» не міг проводити без затвердженого фінансового плану. Такий документ Мінекономрозвитку отримало 10 лютого, уже із простроченням дати для подання.

До початку березня та своєї відставки міністр економіки Милованов так і не погодив фінплан для «Аграрного фонду». Тому ексміністр разом із своїм підлеглим Баришевим також є відповідальним за багатомільярдні збитки ПАТ «Аграрний Фонд», котре до осені 2019 року було найуспішнішим аграрним ДП України.

Розділ 5

Очевидно, що у Івана Баришева було і політичне прикриття, щоб уникнути покарання за розкрадання майна «Аграрного фонду». Знайшов, привів Милованову та покривав Баришева на чолі «Аграрного фонду» Микола Задорожній, депутат-мажоритарник від «Слуги народу». Декілька слів про те, як знайшли Івана Баришева. Депутат від «Слуги народу» Микола Задорожній та його помічник на громадських засадах Кузьменко Сергій, котрий пізніше отримає посаду в «Агарному фонді» для контролю за Баришевим, знайшли в особі Баришева водія таксі, коли «кутили» Києвом. Так, слово-за-слово Баришев потрапив до Милованова і був призначений в.о. голови «Аграрного фонду». Самому Милованову Баришев сподобався, оскільки він побачив в ньому «свого, який образився на країну».

Згаданий Микола Задорожній балотувався в окрузі №162 на Сумщині та на момент виборів був формально безробітним коміком-учасником програм «95 кварталу». У парламенті 9 скликання він став членом бюджетного комітету ВР, і формально не мав жодного стосунку до українського АПК. Але, за дивним збігом обставин, після приходу Баришева до керівництва «Аграрним фондом», у цій держкомпанії стала працювати ще й дружина Задорожнього.

Все було гаразд для обох сторін, поки «Агрофондом» не став керувати Богдан Банчук, котрий, своєю чергою, звільнив дружину нардепа. І тут Задорожній раптово активізувався: за майже рік своєї роботи в парламенті він подав лише 10 депутатських запитів, із яких 5 стосувалось винятково «Аграрного фонду».

Микола Задорожній Фото: trostyanets.info

Він ними почав бомбардувати усі можливі силові структури, а також окремо надсилав їх міністру МВС Авакову та прем’єр-міністру Денису Шмигалю. Основна теза усіх цих 5 запитів – начебто міністр економіки Петрашко незаконно звільнив Баришева із посади, що начебто є рейдерським захопленням «Аграрного фонду».

Але цікавим є те, що стосується опікування Задорожнім виділенням 10 млрд грн до статутного капіталу «Аграрного фонду» під керівництвом Баришева. І це в той час, коли в країні падіння економіки, дефіцит держрезерву та пандемія коронавірусної хвороби. Спланований дерибан та чергова «підстава» Президента та Прем’єра? Що ж, схоже, що цей «слуга народу» не розуміє, що своїми діями він «топить» рейтинг Президента Зеленського та своєї команди напередодні місцевих виборів 2020 року.

 

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter й Instagram!

Коментарі

Інші новини


X