«Я спитав у Гончарука: що це в біса таке?» – Дмитро Дубілет про початок роботи в уряді

20.11.2019 19:05

Він нещодавно розлучився, відмовився від власної автівки і квартири. У свої 34 роки має значний управлінський бекграунд: бізнесмен, ІТ-директор «ПриватБанку», співзасновник мобільного банку «Монобанк», радник голови СБУ Івана Баканова, товариш Максима Нефьодова та Олексія Гончарука, а з вересня цього року – член уряду. Він стверджує, що знає, як за рік викорінити проблему рейдерства, подолати корупційну складову та боротися з тіньовим ринком алкоголю.

Ексклюзивне інтерв’ю журналістці «СтопКору» Христині Кришисі дав міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет.

Про відмову від автівки й квартири та новий проєкт у Лондоні

- Дмитре, почнімо з найактуальнішого для мене. Я поїхала в центр і хотіла запаркувати свою автівку, але не було де… Ви вже декілька років не водите автомобіль. Чому ви вирішили відмовитися від авто?

- Я дійшов до висновку, що Убер, Уклон тощо, такі сервіси більш вигідні, ніж своя автівка, і набагато зручніші. Оскільки замість того, щоб гаяти час на те, щоб керувати автівкою, можна сидіти позаду та, наприклад, читати або переглядати щось.

- Ви живете в квартирі, яку орендуєте. Це так просто? Дивно, тому що все-таки наша сучасна молодь хоче мати якесь майно, певну прописку. Чому Ви відмовилися від цього?

- Прописка є, ти можеш прописатися в тій квартирі, яку орендуєш. Я вважаю, що зараз, у 21-у столітті, особливо коли молодь має змогу багато подорожувати – ти можеш поїхати працювати десь в інше місто або навіть в іншу країну, тому бути прив’язаним певною нерухомістю до одного місця – це не дуже раціонально.

Перед тим як приєднатися до Кабміну (для мене це була досить велика несподіванка), я збирався поїхати в Лондон. Навіть орендував там квартиру, навіть заплатив за цю квартиру на декілька місяців вперед і от зараз врешті-решт все одно в Києві.

Дмитро Дубілет: "Бути прив’язаним нерухомістю до одного місця – це нераціонально"

- Чим ви мали займатися в Лондоні?

- В Лондоні ми запускали банк. От в Україні в нас є «Монобанк», ми, власне, схожий продукт, схожий проєкт намагалися запустити в Лондоні. Ну, власне, він і запускається – просто зараз без зараз без моєї участі.

Про мотивацію і задоволення від роботи в уряді

- Ви прийшли в політику з бізнесу, Ви були успішним бізнесменом, мали хороші заробітки і зараз ви погоджуєтеся на державну службу – ми розуміємо, що ви будете заробляти значно менше. Яка ваша мета? Бо зараз звичайна практика в нашій країні: той, хто приходить в політику – має потім бізнес, який процвітає.

- Я прийшов у політику не для того, щоб заробляти. На щастя, в мене такий бізнес, який взагалі ніяк не залежить від держави, від Кабміну. Тобто навіть складно собі уявити теоретично, як мій перехід в політику міг би вплинути на бізнес «Монобанку». На щастя, він зростає тими ж темпами, що і зростав. Я ж жодним чином не збираюсь на це впливати.

Чому я на це наважився? Ну, власне, відповідь дуже проста – мене дійсно надихають круті великі проєкти. Коли з’явилась можливість взяти участь у тих проєктах, які стоять за зараз перед Кабміном, я зважився зробити цей крок.

- Які це саме проєкти? Ви такий кайфушник? Для того, щоб щось створити або щоб у вас там все виходило в роботі – Вам це має дуже подобатися? Що може подобатися Вам, молодому, прогресивному в державній службі зараз?

- Ну дивіться, дуже подобається те відчуття, що те, що ти робиш, дійсно приносить користь суспільству напряму або опосередковано.

Напряму в мою зону компетенції входить організація роботи уряду в цілому. Якщо я бачу, що уряд став працювати більш ефективно, або став більш компактним, або більш ефективним, або придумали більш якісні рішення – я від цього отримую задоволення. І це задоволення, до речі, варте набагато більшого, ніж гроші, які ти можеш зробити теоретично.

А з іншого боку – є багато проєктів, які робляться назовні, стосуються безпосередньо громадян. Якщо ми запустимо якийсь новий сервіс, або якщо ми позбудемося якогось документа, або якщо ми позбудемось якоїсь довідки, або запустимо якусь прикольно діджитальну фішку – громадяни це оцінять. Я також отримую від цього свій кайф, своє задоволення, і це, власне, для мене головна мотивація.

Про діджиталізацію в Україні

- Конкретизуймо, від чого зараз найбільше отримуєте задоволення, від якого проекту?

- Важко виокремити щось одне. Ну давайте так: діджиталізація в цілому сенсі цього слова. Я дуже хочу, щоб міністерства, весь Кабмін перейшов на нову систему електронного документообігу, щоб ми абсолютно всі процеси перенесли в електронну форму, тому що коли процеси переносяться в електронну форму – це робиться не тільки щоб заощаджувати на папері (хоча, до речі, також цифри немалі), а для того, щоб люди працювали більш ефективно.

Це значно прозоріше прозоро, коли в тебе бізнес-процеси побудовані в цифровій формі, ти бачиш, хто наскільки правильно працює, зникають тіньові ризики, корупційні ризики. З’являється якась прозорість, якась передбачуваність твоїх рішень, все виходить на новий рівень, тобто це дуже важливо.

От, власне, той шлях, яким багато бізнесів вже пройшли за останні 5-10 років – Кабміну все це треба пройти. Я сподіваюсь, що разом ми пройдемо цей шлях досить швидко.

Дмитро Дубілет: "Найбільше задоволення отримую від діджиталізації"

- Україна готова до діджиталізації?

- Звісно, треба дивитись на різні сфери. Якщо ми візьмемо податкову, зараз податкова звітність вже подається виключно в електронній формі. Отже, український бізнес готовий, бо, власне, зараз в нього і нема вибору – він не може подавати багато звітності в паперовій формі.

Тобто якщо ти створив сервіс, особливо якщо ти створюєш його з думкою про клієнта, з думкою про користувача, то я думаю, що всі залюбки будуть користуватись цифровими сервісами замість того, щоб колупатись у папірцях.

Про подолання корупції

- От ви говорите, що діджиталізація допоможе побороти корупцію…

- Звісно, це один із чинників. Це не “кремлівська таблетка”, але, звісно, коли ти переводиш все в електронну форму, то корупція має набагато менше шансів.

- Тому що забирається людський чинник?

- Забирається людський чинник, а навіть там, де він залишається, він стає значно контрольованішим.

Наведу такий малий приклад – ми запустили в електронній формі так звані “орієнтування”. Це запити, які роблять силові органи, наприклад, СБУ на митницю, і до останнього часу це був абсолютно неконтрольований паперовий процес – будь-хто з СБУ міг сказати митниці починати робити обшуки в усіх вантажах поспіль, які перевізники через кордон перевозять.

І це мало завжди дуже великий корупційний ризик, тому що простий бізнесмен змушений буде платити хабар СБУ для того, щоб вони зняли цю так звану марку.

І ми зараз перевели цю процедуру повністю в електронну форму, тобто абсолютно будь-хто, хто хоче попросити митницю робити такий суцільний пошук, має заповнити дуже формалізовану форму, вона має пройти через хед офіс СБУ, далі вона має перейти через хед офіс митниці, яка подивиться: чи не надумана ця справа. І лише тоді вони можуть пропустити обшуки на цей бізнес.

І от ми сподіваємось, що лише внаслідок цього досить простого бізнес-процесу ми зможемо суттєво знизити саме корупційний ризик. Я не виключаю багато інших корупційних ризиків, які відбуваються на митниці, але от саме цей кейс ми проробили, перевели в електронну форму і, сподіваємось, що це стане вирішенням проблеми.

- Ви саме з цим допомагали Баканову?

- Це був спільний проект з Бакановим з Нєфьодовим.

- А як ви зараз спілкуєтеся з Бакановим?

- Зараз ми з Бакановим не так часто спілкуємося, деінде в нас виникають якісь такі точки перетину, але… Ну, зараз моя робота більше зосереджена на затвердженнях на Кабміні, на органах виконавчої влади, тому з СБУ ми перетинаємось стосовно деяких проєктів. Наприклад, по боротьбі з тіньовим алкоголем та тютюном, але, звісно, не дуже часто.

Про боротьбу з тіньовим алкоголем

- Давайте про тіньовий алкоголь – саме через тіньовий алкоголь ви попросили собі днями охорону…

- Це був один з двох факторів.

- Про перший і другий розкажіть, будь ласка.

- На щастя, конкретних загроз не надходило, але експерти мені порадили принаймні тимчасово зробити цей захід. Та й з родиною мені набридло сперечатися, тому я попросив тимчасово виділити мені охорону, оскільки тіньовий алкоголь та тютюн – це досить великий бізнес, кримінальний бізнес в якомусь сенсі.

Якщо ми дійсно хочемо показати результати – потрібно бути впевненим, що не буде інструментів фізичного тиску.

- Про те, що алкоголь – це кримінальний бізнес, я дуже багато чула. Я чула, що там взагалі тримається одна людина з якимось дуже серйозним прізвищем.

- Вважається, що це 4 групи, на 4 групи поділено цей новий ринок.

- І це все кримінал?

- Ну дивіться, ми можемо собі уявити кримінал – як бандитів у Чикаго в двадцятих роках. Ні, це люди, які мають стосунок до сірих або чорних схем в принципі.

- А ви назвете їхні прізвища?

- Дивиться, я знаю ці прізвища, але від того, що я їх назву, абсолютно жодної користі не буде. В принципі, їхні прізвища відомі.

Взагалі проблема нашої системи в тому, що це система силових органів. Тому що всі все знають: адреси заводів, які виробляють нелегальний спирт, адреси виробництв, де він розливається, де він відправляється на точки. Адреси всіх цих точок, де це продається – всі все знають.

Дмитро Дубілет: "Тіньовий алкоголь - це великий бізнес, і всі знають прізвища власників"

От нам треба, звісно, зробити реформу силових органів у такий спосіб, щоб не було такого, щоб всі все знають, але чомусь воно продовжує працювати.

- Які вже зараз є результати боротьби з тіньовим алкоголем?

- Зараз, на жаль, конкретних результатів все ще немає, але я сподіваюсь, що незабаром покажемо.

З одного боку ми розпочали, в нас з’явився такий Task Force з силовими органами, ми намагаємося зробити ще одну спробу і все ж таки з силою побороти принаймні те, що відомо – найбільші точки, які займаються цим, але, звісно, системне рішення – воно полягає не в тому, щоб повноцінно боротися результатом, а в тому, щоб технологічно це спробувати побороти.

Тому ми зараз займаємося тим, що хочемо оновити підакцизну марку, яка клеїться на пляшки. Ми хочемо там зробити революційну штуку. Якщо коротко, то ми хочемо там зробити QR код, який буде зчитуватися спеціальним мобільним додатком, і він буде фактично в режимі онлайн говорити – це фейк або не фейк.

Якщо ми так зробимо, то ми можемо надати цей додаток будь-кому з населення, і люди фактично в режимі реального часу зможуть побігати по прилавках: чи справжній чи несправжній цей алкоголь.

І податкова міліція та інші силові органи будуть в режимі реального часу отримувати реальні сигнали про те що: “дивіться, тут несправжній алкоголь продається”. Якщо ми зробимо таку систему, я вірю, що можна побороти цю біду.

- Послухайте, якщо мій тато, якому 50 років, захоче випити, він прийде в магазин, але він не буде вміти користуватися цим додатком – це буде обов’язково для нього?

- Ні, це буде інструмент для того, щоб перевіряти просто певний магазин, який торгує алкоголем. Можливо, ваш тато не перевірить, але якась інша людина перевірить і відправить цей сигнал. Тобто достатньо, щоб бодай 1% активного суспільства користувався цим додатком для того, щоб отримати багато сигналів і якось їх відпрацьовувати.

- Ви вже ділилися цією ідеєю з Максимом Нефьодовим?

- Ми обговорювали це, але це більше не Максима тема, це більша тема Сергєєва – нашого головного податківця. Так, ми обговорювали цю ідею з багатьма іншими учасниками, зараз IT-компанія завершує тестування цього додатку, і я дуже сподіваюсь, що все вийде.

Про кадрові топпризначення

- Друга причина, через яку ви попросили собі охорону – це те, що ви є одним з людей, які обирають на посаду топчиновників?

- Ні, я не обираю, я відповідальний за процедуру конкурсу, і в когось може виникнути враження, що це може впливати на конкурси. На щастя, це не так. Якби це було так – я дуже не хотів би цим займатися. Ми побудували процедури, за якими міністри отримують ТОП-5 кандидатів, які пройшли через конкурс, з яких вони обирають одного кандидата, котрий очолює центральний орган виконавчої влади.

Власне, цей бізнес-процес побудований. До мене дійшла пара сигналів про те, що є якісь сили, які незадоволені тим, хто був обраний чи не обраний. І я намагаюсь пояснити, що “дивіться, є вища комісія вищого корпусу, є міністр, який його обирає. В принципі, я тут ні до чого…”. Тобто моя справа тут полягала в наступному: разом із Національною агенцією державної служби влаштувати правильно цей бізнес-процес. Тут також сподіваюсь, що напруга спаде.

Про роботу в команді Гончарука

- Я дивилася багато інтерв’ю, але ніяк не знайшла конкретного прізвища, хто вам запропонував посаду?

- Гончарук.

- А як це було?... Він зателефонував, ви зустрілися в кафе…

- Ми зустрічалися і він телефонував. Тобто ми обговорювали це. Він запропонував мені посаду міністра Кабінету міністрів. Я задав те саме питання, які всі задають: “Що це в біса таке?”. Він сказав: “Почитайте положення – стане зрозуміло”. Я почитав, нічого не стало зрозуміло, але врешті-решт, коли поспілкувався з людьми, я зрозумів, що це прикольна посада, тому що з одного боку я можу дійсно зробити так, щоб наші державні органи працювали ефективно.

Я дуже люблю все те, що стосується ефективності, а з іншого боку – я можу брати участь та допомагати моїм колегам-міністрам у різноманітних проэктах, тому що в мене є правильний діджитал бекграунд, в мене є правильний менеджерський бекграунд, я вважаю себе правильним проджект-менеджером.

У нас є дуже багато чого робити, і коли є якісь речі, які стосуються, наприклад, Міністерства економіки, або міністерства юстиції, або багатьох інших міністерств… Коли я кажу міністрам: “Дивіться, є такий цікавий проэкт, якщо ви не проти – будемо займатися”. Вони залюбки кажуть: “Так, займайся”.

- Чи є тут в Кабінеті міністрів ваші друзі?

- Саме друзі? Дивіться, ні, друзі – це таке щось близьке. В мене, мабуть, є 3-4 людини, яких я можу назвати друзями.

- Гончарук – це ваш друг?

- Товариш. З Гончаруком ми товаришували протягом останніх 2 або 4 років. Ми з ним познайомились свого часу на підставі “Айгов”. “Айгов” – це був мій волонтерський проєкт, і мені дуже сподобалось спілкуватись з ним, я його постійно пробував запрошувати десь раз на місяць.

Ми з ним зустрічались у кафе, він мені розповідав про свої дивовижні історії про те, як він в рамках BRDO проштовхував якісь форми. Ну, власне, на підставі цього ми дещо зблизились.

- Колишня влада: вона трошки грішна і в команду хотіла взяти своїх родичів або товаришів. Чи ви вже зараз сюди привели когось, кого ви знали і могли б назвати його другом або товаришем?

- Це абсолютно природно, коли ти проводиш у команду людей, яких ти знаєш, яким ти першочергово довіряєш. Так, звісно, в мене також є люди, з якими я працював раніше, яких я попросив приєднатись до нас.

На жаль, м’яко кажучи, далеко не всі погодились, я би сказав, 95% людей, яким я пропонував, не погодилися зі мною піти.

- Через зарплату?

- І через зарплату, і тому що ніхто не міг зрозуміти, навіщо з бізнесу йти на державну службу. В мене була домовленість з бізнес-партнером про те, що з «Монобанку» я не можу масово запрошувати з собою людей, але я запросив кількох колишніх співробітників. Майже всі відмовили, на жаль, але в мене є тут кілька колег, з якими працював раніше, і вони зараз мені дуже допомагають.

Про зарплату урядовця і доходи від бізнесу

- Яка зараз у вас офіційна зарплата?

- Офіційна зарплата – 16 тисяч. Якщо я не помиляюсь, 16 тисяч надбавка та 16 тисяч премія. Я попросив залишити мені лише зарплату, тому що від зарплати було відмовитись складно, а надбавки та премії мені залишити нульові.

Дмитро Дубілет: "Відмовився від надбавок і премії, зарплата - 16 тисяч"

- А скільки вам потрібно на місяць для того, щоб жити, щоб відчувати себе комфортно?

- В мене є достатній заробіток зараз від «Монобанку», тому в мене зараз не стоїть питання доходів на найближчі кілька років.

- А яке ви маєте відношення до «Монобанку» зараз?

- Я відійшов від керівництва цієї установи, тобто я отримав дивіденди, я отримав гроші за те, що продав свою частку, цих грошей на найближчі кілька років вистачить.

- А є ще якийсь інший бізнес у вас?

- Ні, тобто в мене був бізнес. В мене був спортивний клуб “Спортес”, який ми відкрили разом з бізнес-партнерами, які зараз активно розвиваються, але з цього бізнесу я також вийшов.

Про приборкання чорних реєстраторів

- У мене є колега-журналіст Наталя. Вона вже дуже давно займається темою чорних реєстраторів, недобросовісних нотаріусів. От вона просила у вас запитати, бо ми знаємо, що зараз запускається нова система. Як вона взагалі буде працювати?

На якому етапі власник бізнесу уже буде розуміти, що відбувається з бізнесом не так, його перереєстровують або відбуваються якісь інші махінації. На якому етапі взагалі перебуває ця програма?

- В цій галузі одна велика проблема – програмне забезпечення, на якому працюють нотаріуси, вона абсолютно якась древня, застаріла і там майже неможливо реалізовувати майже будь-які методи захисту.

Тобто ми зараз будемо перезапускати це програмне забезпечення для того, щоб можна було навішувати так звані “Антіфрод правила”, для того, щоб без залежності від людського фактора жодні рейдерства не були можливі.

Але дещо вже зроблено – проведена дуже велика робота над так званими чорними нотаріусами і реєстраторами. Зокрема й після закону, який було ухвалено позаминулого тижня, багато реєстраторів просто було виключено з системи, і, з іншого боку, тих реєстраторів, які залишились, дуже пильнує Мін’юст, щоб вони не порушували закон і не переписували майно та власність.

І завдяки цим заходам вже зараз рейдерство досить знизилось. Ми, на жаль, не змогли повністю його приборкати, але воно досить знизилось, тому що воно в ручному режимі контролюється.

- Як це взагалі відбувається – от ви можете пояснити, бо я не розумію?

- От уявіть собі, що у вас є квартира, і теоретично хтось може зайти до реєстратора, дати йому купу грошей і сказати “а запиши цю квартиру на мене”. І зараз, на жаль, нема на рівні програмного забезпечення запобіжників для того, щоб зробити це неможливим.

Тобто, що може відбутись? Реєстратор побачить купу грошей і скаже: “Ну окей, переписую, беру гроші та тікаю в Мексику”, а потім ви можете поскаржитися у Мін’юст, та якщо ви зможете це оперативно зробити – квартира перейде до вас назад.

В принципі, зараз Антирейдерська комісія почала працювати відносно оперативно, і тому платити забагато грошей, і брати на себе ризик, і на реєстратора накладати цей ризик – воно вже стає не таким рентабельним.

Але все одно така схема можлива. От наша проблема полягає в тому, що зараз ми за цим дуже слідкуємо в ручному режимі, коли будь-який реєстратор все одно, якщо раптом він недобросовісний, може прописати ваше майно, нерухомість, ваш бізнес тощо.

Я сподіваюсь, що протягом наступного року ми зможемо повністю оновити все програмне забезпечення, на якому працюють реєстратори, та зробити це у такий спосіб, щоб неможливо було – навіть, якщо ви вступили в змову з реєстратором – переписати без того, що ви будете про це повідомлені й без вашої участі.

- А якщо цей недобросовісний реєстратор зайде в систему вночі, а ми контролюємо це в ручному режимі й ми не проконтролюємо це – я залишусь без квартири?

- Так, але ви можете подати скаргу в Мін’юст, тоді квартира оперативно перейде до вас назад.

- Так само і про бізнес?

- Так, так само про бізнес. Тут можуть бути інші проблеми – цю квартиру можуть передати кілька разів, і тоді Мін’юст починає розкручувати цей клубок, досить часто трапляються такі складні історії.

Повторюсь, зараз їх стало значно менше, тому що, з одного боку, в Міністерства юстиції начебто немає людей, які б заробляли на цьому, з іншого боку – зрозуміло, що це з один з ТОП-пріоритетів і гратися тут небезпечно.

З третього боку, СБУ та інші силові органи показали, що вони готові по-справжньому боротися, тому що чи не щотижня заарештовуються всілякі банди, які цим займаються, але, повторюсь, це ручний режим. Я сподіваюсь, що коли будуть нормальні технології – от тоді абсолютно неважливо – захоче реєстратор чи ні переписати ваше майно…

Я можу навести такий приклад: свого часу, коли банки тільки-но починали працювати, чи будь-який касир або операціоніст у відділенні міг теоретично взяти гроші з вашого акаунта та перевести кудись, але потім, згодом, банки зробили усілякі запобіжники, тому тепер будь-який операціоніст не може зробити фрод, якщо ви це не підтвердите. Той самий шлях, який пройшли банки, ми маємо пройти з системою реєстрації.

- Чи вже зараз хтось сидить? Чи, можливо, вже якісь справи до суду хоча б передали?

- Так, досить багато справ до суду було передано. Я зараз не назву прізвищ, але в нас є чат з СБУ – там вони мені періодично кидають новини про те, що заарештований такий реєстратор…

Зараз стало складніше, тому що рейдерство відбувалось через так звані комунальні підприємства, тому що коли ти держслужбовець, реєстратор на держслужбі або нотаріус, набагато складніше отримати цю атестацію або ліцензії, чи як це можна назвати. А інша справа, коли були так звані комунальні підприємства, і там чи не кожному, хто захотів, могли надати права реєстратора, і, власне, 95% випадків рейдерства відбувалось через саме ці комунальні підприємства.

Ухвалили закон, за яким ці комунальні підприємства закриваються, і тому внаслідок цього стало значно менше рейдерства.

Дмитро Дубілет: "Протягом року проблема рейдерства має зникнути"

- Як ви думаєте, коли взагалі такий фактор як рейдерство зникне в Україні?

- Я думаю, що протягом наступного року має зникнути, тому що нам потрібно оновити софт, на якому працюється реєстратор, і тоді в історію піде взагалі таке явище як транзакція, яка робиться без участі володільця.

Про «приватівський» бекграунд і знайомство з Коломойським

- Ви працювати в «ПриватБанку», ви були ІТ-директором. Ваш батько також працював у «ПриватБанку». Чи знайомі ви з Коломойським?

- Знайомий. Я працював у банку, в якому він був акціонером.

- От зараз багато закидів про те, що Зеленський – це людина Коломойського. Мені цікава Ваша думка.

- Коломойський – це фігура на політичній сцені України. В нього є представники у парламенті, в нього є великий бізнес – звісно, такі люди мають певний вплив на політику, але не через особисті стосунки із Зеленським. Зеленський дуже самостійна фігура. До речі, те саме можна і про мене сказати, тому що свого часу я працював у банку Коломойського.

Про плани на власну «п’ятирічку»

- Ви на посаді уже декілька місяців… Чи ставите ви собі якісь цілі й дедлайни? Що б ви хотіли зробити? До чого ви хочете прийти за 5 років?

- Що буде за 5 років – мені складно сказати. Поки що мої плани та проєкти, які я роблю – на найближчий рік. Тобто, звісно, є певне стратегічне бачення, але те, що конкретно я планую – воно стосується найближчого року, тому що хочеться мати дуже конкретні результати, а не в цілому, те, що буде через 5 років.

Можливо, через 5 років взагалі буде сингулярність, і нічого не буде мати значення. Так, в мене є конкретні цілі, наприклад, зараз я впроваджую нову систему електронного документообігу, у секретаріаті, я сподіваюсь, зможуть це зробити до кінця цього року.

А протягом першого кварталу наступного року я хочу запровадити цю систему абсолютно у всіх міністерствах по всьому Кабміну, і в такий спосіб ми можемо перейти на єдину систему, позбутися папірців, працювати як одна команда. Це, я сподіваюсь, суттєво підвищить якість нашої роботи. Є ще багато проєктів.

- Два назвали, давайте ще три найяскравіших.

- Наприклад, є великий проєкт – перепис населення. Це один з таких ТОП-проєктів, я з подивом дізнався, що на перепис населення було в бюджеті закладено 3-4 млрд гривень. Чому це відбувається? Тому що перепис робиться таким самим методом, як і кілька сотень років тому – майже 100 тисяч людей мали ходити, стукати по дверях та розпитувати людей за анкетою.

Ми спробували по-новому подивитись на те, яка дійсно інформація потрібна державі для того, щоб ухвалювати управлінські рішення, та зараз спробуємо дуже суттєво спростити цей процес. Попереднє бачення полягає в тому, що ми зможемо заощадити для держави чи не 3 млрд гривень на цьому через те, що проводимо перепис значно більш ефективніше.

- Коли починається, коли закінчується?

- Так званий електронний перепис – він зараз вже відбувається. Я сподіваюсь, що до кінця цього року ми зможемо показати перші результати.

- Я вас не можу не запитати – на "державу в смартфоні” виділили аж цілих 0 грн і ви вже прокоментували про те, що не потрібні гроші. От розкажіть і поясніть, як це так може відбуватись?

- Дивіться, держава в смартфоні – це ж умовна назва, це взагалі все, чим займається уряд, тому що все, чим ми займаємось, ми намагаємось зробити більш ефективним. Ми намагаємось, все, що можна, перевести в цифру, а коли в тебе ефективні процеси і вони переведені в цифри – так держава у смартфон і переїжджає.

Тому, звісно, нема якогось окремого рядка “держава в смартфоні”: чи не весь бюджет, який направлений на розвиток управління державними органами – це є держава в смартфоні. Тобто всі ІТ-бюджети, всі управлінські бюджети і так далі – все це є частиною умовного проєкту під назвою “Держава в смартфоні”.

- Ви просили на щось кошти? Чи вони вам потрібні? Такі великі суми, кричущі…

- Ви знаєте, я зробив кілька запитів до донорів. Насправді все, що стосується бюджету – навпаки, я дуже багато грошей віддав своїм колегам, тому що ми робили багато оптимізації секретаріату по тих органах виконавчої влади, які тут є. От, наприклад, у нас нещодавно була така цікава історія – у Фонду державного майна не вистачало 300 млн гривень.

- Мій улюблений орган – їм завжди чогось не вистачає…

- Ну, перед ними стоять дуже амбітні плани – їм потрібно провести приватизацію на 12 млрд гривень та здати в оренду на 4 млрд гривень.

- Корупцію їм треба викорінити.

- Викорінити корупцію – це одна з цілей, звісно. І новий керівник сказав, що дуже не вистачає грошей для того, щоб залучити дійсно гідних експертів. І ми шукали, де можна знайти ці гроші, і, врешті-решт, всередині тих органів, якими я опікувався, ми знайшли ці гроші й передали в Фонд державного майна.

- Ви нещодавно розлучилися… Які жінки подобаються Дубілету?

- Я б не сказав, що є якийсь конкретний тип, тобто це багатофакторна модель. Є багато факторів, на які я дивлюсь, щоб зрозуміти, що з цією жінкою можна мати якісь стосунки. Тут нічого надзвичайного, тобто з одного боку – це рівень інтелекту, з іншого боку – це краса, з третьої точки зору – це почуття гумору, ну, і так далі можна продовжувати.

Читати також:

Коментарі


X