Вікно втрачених можливостей: аналітики назвали причини високої смертності від коронавірусу в Європі

07.04.2020 15:45

Коронавірус – чума ХХІ століття: загальна кількість інфікованих у світі минулого тижня перетнула позначку в мільйон осіб. Проте перебіг подій в окремих регіонах вселяє стриманий оптимізм: перші обнадійливі результати протидії пандемії зафіксовані в Австралії, Чехії та Словаччині. Чому певним країнам вдається швидше приборкати інфекцію? Яких помилок припустились уряди держав, що найбільше потерпають від COVID-19, та чи зможе їх уникнути Україна?

Команда аналітиків «СтопКору» започатковує серію матеріалів про боротьбу з поширенням коронавірусу в різних країнах світу та можливість використати їхній досвід в Україні.

Ілюстрація: СтопКор

За статистикою ВООЗ, кількість нових випадків захворювання в Австралії, Чехії та Словаччині, на відміну від більшості інших країн, останнім часом почала або знижуватись, або вийшла на плато (Малюнок 1).

Малюнок 1. Кількість нових випадків захворювання на коронавірусну інфекцію по днях від початку епідемічного спалаху

Україна має певні спільні риси епідемічного процесу з Чехією та Словаччиною, оскільки початок епідемії в цих країнах нагадував розгортання подій в Україні. Коронавірус прийшов до Чехії, Словаччини та України вже після того, як пандемія охопила Західну Європу, звідки вірус був занесений у ці три країни. Навіть темп поширення епідемії та графіки реєстрації першої тисячі хворих – схожі.

Але спалах в Україні почався ще пізніше, ніж у зазначених країнах, що дає нам можливість виокремити чинники успіху, які дозволили Австралії, Чехії та Словаччині досягти позитивних результатів. Тому, з певними застереженнями, ми взяли ці країни за модель.

Далі спробуємо дослідити і підсумувати, які чинники в цих країнах завадили поширенню інфекції, і в чому спільні риси та відмінності від України. І нарешті ми проаналізуємо, чим відрізняється реакція України на загрозу від реагування «модельних» країн.

На першому графіку можна побачити, що кількість нових випадків захворювання зростала в обраних трьох країнах до чотирнадцятого дня від початку спалаху епідемії, а згодом почала знижуватися. За початок спалаху епідемії в країні ми умовно взяли момент, коли вперше кількість нових хворих за добу становила не менше, ніж 40 осіб. Тобто це вже були не поодинокі випадки, а початок масового захворювання.

На другому графіку ми бачимо, що зростання кількості нових випадків різнилося у двох групах країн. Перша група: Італія та Іспанія. Друга група: Австралія, Чехія, Словаччина. Основна відмінність полягає у тому, що в першій групі відбувалося вибухоподібне зростання на 5-10 день від початку спалаху, коли в окремі дні темп поширення перевищував 50-80% відсотків (Малюнок 2).

Малюнок 2. Темпи зростання кількості нових випадків захворювання на коронавірус по днях від початку спалаху епідемії. (відсоток нових випадків за день відносно загальної кількості на день, що передував приросту нових випадків)

Очевидно, що для Іспанії та Італії 5-10 дні – це вікно втрачених можливостей для приборкання пандемії в їхніх країнах. Виявляється, що досить допустити протягом п'яти днів у середньому 30-40-відсоткове зростання нових кейсів хвороби (як відсоток до загальної кількості хворих), і тоді стається катастрофічний вибух інфікування, який поглинає країну і виснажує всі її ресурси.

Ми бачимо, що в Італії та Іспанії на десятий день від початку спалаху вдалося зменшити темпи зростання до 20 відсотків, але це вже не зупинило гуманітарної катастрофи в цих країнах. Пояснити це можна тим, що інфекція має період прихованого поширення, пов’язаний з інкубаційним періодом хвороби.

Інкубаційний період для Covid-19 становить 2-14 днів, у середньому – 5 днів. Тому стрімке зростання інфекції на п’ятий день – це наслідок прихованого інфікування великої кількості жителів країни від перших пацієнтів. Ще до того, як країни помітили спалах і вдалися до належних заходів.

Друга ж група країн демонструє стійке зниження темпів зростання від початку епідемії.

Отже, очевидно, що вирішальну роль у сценарії поширення епідемії відіграють саме заходи, до яких вдалися різні країни. Варто визнати: Італія та Іспанія запровадили профілактичні обмежувальні заходи із суттєвим запізненням.

Італія оголосила про карантин в 11 муніципалітетах на півдні Італії 22 лютого, в день, коли почався спалах інфекції. Але попри всі заходи, кількість випадків захворювань почала стрімко зростати.

Наприкінці лютого у Венеції лише почали запроваджувати карантинні заходи Фото: УНН

Якщо звернути увагу на інкубаційний період для Covid-19, то зрозуміло, що нові пацієнти, у яких виявили коронавірусну хворобу з 26 лютого до 2 березня, були інфіковані ще до 22 лютого. Професор Massimo Galli з «Luigi Sacco Hospital» в Мілані вважає, що вірус циркулював на півночі Італії набагато раніше за 22 лютого, а діагностика та тестування на вірус надто запізнилися.

Та навіть після оголошення карантину 22 лютого року італійці не вірили у серйозність ситуації, подорожували небезпечними регіонами, влаштовували пікніки та не дотримувалися соціальної дистанції. Бепе Сала, мер Мілану, тоді поширив відео, на якому люди обіймалися, їли у ресторані та прогулювалися парками.

Лише 8 березня, за два тижні після спалаху, уряд Італії повністю перекрив адміністративні кордони північних територій і почав запроваджувати суворі обмеження по всій країні. Імовірно, гуманітарна катастрофа в Італії сталася ще й тому, що ця країна була першою, яка зіштовхнулася з пандемією, і на її початку не оцінила належним чином загрозу.

Наступною стала Іспанія. Перші випадки захворювання в Іспанії почали реєструвати після 31 січня. Очевидно, що протягом довгої прихованої фази до початку спалаху 5 березня вірус проник у багато регіонів країни. І коли спалах почався, швидкість його розповсюдження навіть побила рекорд Італії.

Лише за тиждень після спалаху інфекції місцева влада в деяких провінціях та муніципалітетах почала запроваджувати карантинні заходи. Загальнонаціональний карантин уряд запровадив на дев’ятий день від початку спалаху, 14 березня.

Іспанія заплатила за невчасну відповідь на пандемію високу ціну – навіть більшу, ніж Італія. Населення Іспанії на 14 мільйонів менше, ніж в Італії, але кількість хворих на коронавірусну інфекцію найбільша в Європі – приблизно 130 тисяч. 12,4 тисячі іспанців станом на 6 квітня вже померли від наслідків коронавірусної хвороби.

Малюнок 3. Темпи зростання кількості нових випадків захворювання на коронавірусну інфекцію по днях від початку спалаху епідемії у країн, які ми взяли за модель (відсоток нових випадків за день відносно загальної кількості на день, що передував приросту нових випадків).

Чи зможе Україна не повторити гіркий досвід італійців та іспанців? І до яких заходів вдалися країни, які змогли подолати коронавірусну кризу? Читайте про це вже завтра у наступному матеріалі серії.

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter й Instagram!

Коментарі


X