Українське Дунайське Пароплавство будуть доводити до банкрутства, щоб передати у потрібні руки — Чалий

23.10.2019 15:31

Це інтерв‘ю із Дмитром Чалим, колишнім екс-директором Українського Дунайського Пароплавства, було записане за тиждень після його звільнення з посади. Єдиною умовою, яку Дмитро Чалий висловив «СтопКору» — надіслати запитання письмово, що ми і зробили.

Колишній керівник Українського Дунайського пароплавства Дмитро Чалий

Дмитро Сергійовичу! Ви зайшли на посаду у 2017 році. Коротко опишіть ситуацію у пароплавстві.

Одразу, як прийшли, ми провели детальний аналіз фінансового становища. Хоча одразу була помітна кризова ситуація. Існувала велика заборгованість по бункеру (авт.: тут мається на увазі заборгованість за пальне для кораблів) та виплаті інвалюти морякам. Сотні тисяч доларів потрібно було сплатити за незрозумілі послуги іноземних адвокатів. На деяких заступників було розпочато кримінальні провадження за розкрадання. Куди не ткни — існували підприємства-прокладки або діяли кабальні угоди.

При цьому, у міністерстві, та на самому підприємстві, всі говорили про приватизацію УДП у найближчий час. І навіть готувалися до неї.

Що здивувало мене? У самому УДП ніхто нічого не пропонував для покращення ситуації. Ніхто не бажав брати на себе відповідальність за зміни. Наче всіх все влаштовувало. Ніхто не хотів змін.
Ми розробили антикризовий план і почали за ним працювати. Якби це було приватне підприємство, ми б одразу почали позбавлятися непрофільних та збиткових активів. Але на підприємстві, де акціонер - держава, всі активи є ледь не національним здобутком. Від них важко позбутися, навіть якщо вони витягають мільйони гривень та заганяють у збитки.

Можна багато казати про кредиторську заборгованість, називати різні цифри. Але одразу стало зрозуміло, що головна проблема підприємства не стільки фінанси, скільки жахливий стан флоту.

Щорічно на його ремонт треба все більше коштів. Навіть просто на підтримання його працездатності.

Для порівняння вам скажу, що якщо у 2016 році на ремонт флоту пішло 36 мільйонів гривень, то у 2019 ми вже витрачали 169 мільйонів! 169 мільйонів, маючи прибуток у мільярд.

Як вас зустрів колектив?

Профспілка одразу зустріла мене багнетами. Замість того, щоб запропонувати допомогу, — одразу пішли на конфронтацію без бажання щось зробити разом.

Багато співробітників дотепер не розуміють, що УДП — це не комунальне чи приватне підприємство. Тому намагаються всіх поділити на місцевих і чужих. «Немісцевим» нема чого тут робити. Їдьте геть. А от коли когось з місцевих ловлять навіть за руку на розкраданні, розпочинають кримінальне провадження, то місцеві мешканці вважають, що він правий! Що все нормально! «Це ж наше підприємство, для нас, він просто взяв своє».

Можливо саме через таке ставлення сюди і не призначали керівництво з місцевих. Все ж таки це підприємство належить державі та керується Міністерством інфраструктури.

Які у вас стосунки з вашим попередником Дмитром Баріновим? Поза роботою спілкувалися?

Із Баріновим не знайомий і ніколи не перетинався. Після його звільнення, пару місяців обов‘язки голови Правління «Українського Дунайського Пароплавства» виконував один із попередніх заступників. Він і передавав мені справи.

Ваш попередник Дмитро Барінов — все ж таки поверну розмову до нього — у проблемах «Українського Дунайського Пароплавства» звинувачує його австрійського конкурента DDSG. Він, зокрема, згадує ім‘я В‘ячеслава Вдовиченка, який донедавна керував цією судновою компанією. Наскільки ця оцінка відповідає вашому баченню ситуації?

Не розумію, як можна звинувачувати у своїх проблемах конкурента? Це те ж саме, що звинувачувати двері у тому, що ви защемили палець! Років сім-вісім тому DDSG забрала у УДП значну частину вантажу. Головним чином — окатиші Полтавського ГОКа. DDSG — це компанія Костянтина Жеваго. Він її спеціально купив для перевезення своїх вантажів. Вдовиченко, як і значна частина співробітників австрійської DDSG, колись працював на УДП. Так, вони конкуренти. Але чому Жеваго не влаштували послуги УДП аж настільки, що він вклав чималі кошти у створення конкурента, — не готовий відповісти.

А як Вдовиченко пов’язаний із братами Шульмейстерами? Вони впливали на вашу долю?

Жодного зв’язку Вдовиченка із Шульмейстерами я не бачу. Та і я з ними не перетинався. Знаю, що Володимир Шульмейстер недовго обіймав посаду заступника міністра. Так і я працював у Міністерстві інфраструктури.

На вас особисто чинили тиск? Якщо так, то в чому саме?

Якщо ви про Мінінфраструктури, то жодного тиску на мене не було. Хоча проти мене розвернули дуже брудну компанію у соцмережах та на деяких сайтах. Це був потік безпідставних звинувачень у чому завгодно або просто образ. Але підґрунтя цього бруду, знову ж таки, можна легко знайти у поділі на «місцевих» та «немісцевих».

Наприклад, місцевого заступника керівника УДП, проти якого було розпочато аж сім (!) кримінальних проваджень за розкрадання сотень тисяч доларів, ніхто навіть не намагався обговорювати чи засуджувати. Метою цієї кампанії було відсторонення мене з посади. Щоб посадити на моє місце «свою людину». А про інтереси Пароплавства ніхто не думав і не думає зараз.

На підприємстві, коли ви ним керували, проводився аудит. Що там шукали?

У серпні-вересні 2019 року в УДП проходила аудиторська перевірка Мінінфраструктури. За нашим Статутом, вона має проводитися щорічно. Наш єдиний акціонер — Українська Держава і акціонер має право знати все про нашу роботу.

Фото: скріншот

Зазвичай аудитори проводять повну перевірку фінансово-економічної діяльності підприємства. Але тоді перевірялися періоди, які до цього не охоплювалися — у тому числі і до моєї появи на УДП.
Мені не відомі випадки, щоб аудитори не знайшли порушень. Вони є на всіх підприємствах. Десь пальне неправильно списали, або комусь премію безпідставно нарахували.

Опишіть першу корупційну схему, із якою ви стикнулися під час роботи у пароплавстві?

Якщо говорити про корупційних схемах в УДП, то тут навряд можна говорити про системну корупцію. Це комерційне підприємство і воно працює на конкурентному ринку. Відповідно, не роздає та не отримує держзамовлень, і тому, мало залежить від посадовців. До мого приходу в УДП квітли інші злочини: зловживання службовим становищем, а також привласнення, розтрата чи розкрадання майна. Або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. І вони зафіксовані у конкретних кримінальних провадженнях.

Хто, на вашу думку, зараз претендує на контроль за Дунайським Пароплавством?

УДП непросте підприємство. До того ж, має забагато системних проблем. Просто так його «контролювати» не вийде — доведеться вирішувати ті проблеми. Не уявляю, хто погодиться віддати сюди кращих менеджерів, щоб втримати підприємство на плаву. Щоб розгребти цю купу проблем, частина з яких є нерозв’язною. А не найкращі не впораються і швидко доведуть пароплавство до арешту активів.

Якщо припустити продаж Українського Дунайського Пароплавства, наскільки імовірно, що його попередньо збанкрутують? Якщо так, то за якою схемою?

Не виключаю, що УДП будуть доводити до банкрутства, щоб задешево передати у потрібні руки. Але за будь-яких обставин, «приватизаторів» може цікавити винятково вантажний флот. Решту буде продано або порізано на металобрухт. Вдовісок до вантажних кораблів залишать сотню кращих фахівців, а решту — звільнять.

Мені важко уявити приватного власника, що буде витрачати колосальні часові, людські та фінансові ресурси на підтримання роботи пасажирського флоту, щоб отримати мізерний прибуток. Швидше за все, він навіть і не отримає його взагалі.

У теперішньому вигляді УДП цікаве тільки Державі. Ніхто з посадовців не хоче головного болю через втрату тисячі робочих місць. Але після приватизації, країна втратить не лише робочі місця, але й чималі надходження до бюджету! Просто тому, що вантажний флот буде виведено приватним власником під іноземну юрисдикцію і під інший прапор. Тому особисто мені мета приватизації УДП незрозуміла. Держава на ній не виграє, а втратить. І втратить багато.

Ви звільнили багато так званих «мертвих душ» з підприємства. Чому був такий спротив стандартній кадровій процедурі?

Кадрову оптимізацію завжди важко проводити. Ніхто не хоче йти із насиджених місць та втрачати роботу. Але керівник має це робити. І треба вміти не лише пояснити свої рішення, а й бути готовим відповідати за них — готовим до спротиву і критики.

Ви повністю виконували план розвитку підприємства, затверджений Мінінфраструктурою України. Чому ви пішли?

Я не сам пішов. Це було рішення міністра інфраструктури. Показники роботи до уваги не приймалися взагалі. Я б зрозумів, якщо б рішення приймалося на підставі аудиторської перевірки або за порушення умов контракту. Проте, вочевидь, існують якісь «політичні моменти». Мені, до речі, цікаво, хто візьме на себе повну відповідальність за все, що буде відбуватися в Українському Дунайському Пароплавстві після мого звільнення.

Коментарі


X