Україна — не Швеція: експерти пояснили, чому українцям не варто відмовлятися від карантину

29.04.2020 22:00

Багато українців постраждали через обмеження, які накладає коронавірусний карантин в Україні на соціальне життя та економіку. І все частіше згадують успішні приклади держав, які обійшлися без карантину, і все у них начебто дуже добре. Які стратегічні «родзинки» дозволили цим країнам долати епідемію та не застосовувати жорстких обмежень на економічну діяльність? Команда «СтопКору» проаналізувала цей досвід з обох боків, визначивши як досягнення, так і проблеми, з якими вони зіткнулися. А також причини, з яких певні стратегії не спрацювали.

Ілюстрація: СтопКор

Білорусь: заплющити очі — й проблеми нема

Найпростішу відповідь на загрозу коронавірусу спостерігаємо в Білорусі. В авторитарній країні рішення ухвалює одна людина — Олександр Лукашенко. Якщо він помиляється, страждає вся країна.

Олександр Лукашенко майже ігнорує епідемію, закликає виходити на масові суботники, вживати від коронавірусу горілку, а носіння масок вважає дурістю. Карантину в Білорусі нема, школи та кафе працюють, країна готується до святкового параду на 9 травня.

Олександр Лукашенко заявив, що в Білорусі ситуація з поширенням коронавірусу Covid-19 краща, ніж у сусідній Росії Фото: Укрінформ

Завдяки «нульовій» стратегії реагування Білорусі вдалося досягти неординарних результатів у сприянні поширенню коронавірусу: невелика країна, населення якої — менш як десять мільйонів, за темпами поширення коронавірусу наблизилася до Італії та Іспанії на початку їхньої епідемії.

Це демонструє навіть офіційна медична статистика в країні, яка, звісно ж, не може наважитися заперечувати президенту. Але навіть вона стверджує, що протягом квітня в Білорусі захворіли понад 11 тисяч громадян. Тобто часи, коли медичні заклади країни стануть перенавантаженими важкими хворими та їм не вистачатиме апаратів ШВЛ, у Білорусі ще попереду.

Звісно, у Білорусі все ще залишається один надзвичайний засіб радикального долання епідемії коронавірусної хвороби: за прикладом Туркменістану заборонити усім громадянам під загрозою суворих покарань (ув’язнення та великих штрафів) використовувати слово «коронавірус».

Ця стратегія вже довела свою відносну ефективність у Туркменістані – наразі в країні не зареєстровано жодного випадку коронавірусної хвороби.

Та навряд чи українців звабить чудернацька «стратегічна родзинка» реагування на пандемію Туркменбаші. З іншого боку, у сусідньої Білорусі нема жодної стратегії. Не можна ж такою вважати повне ігнорування загрози.

Тому пошукаємо стратегічні «родзинки» у досвіді Швеції та Південної Кореї. Адже ці країни практично не запроваджували обмежень на місцевий бізнес.

Швеція: особиста відповідальність та добровільні обмеження

Швеція – одна з небагатьох країн і чи не єдина в Європі, яка не запровадила суворих обмежень у зв’язку з пандемією. Експерти з галузі охорони здоров’я називають це «великим експериментом».

Ще у березні до клубу експериментаторів входили інші дві європейські країни – Велика Британія та Нідерланди. Але невдовзі вони втратили контроль за поширенням інфекції, і коли захворюваність зросла до небезпечного рівня, змушені були запровадити суворі карантинні заходи.

Наразі Швеція — єдина в Європі країна, в якій продовжують працювати ресторани, кафе, транспорт, заклади для дітей, заклади культури, великі та малі організації та підприємства. Чим можна пояснити цей феномен?

Андерс Тегнел (Anders Tegnell), епідеміолог Шведської агенції громадського здоров’я, який є натхненником шведського дива, характеризує стратегію Швеції у доланні коронавірусу як «добровільні обмеження, що засновані на довірі».

Андерс Тегнел Фото: Nature

Уряд рекомендує людям похилого віку залишатися вдома, працівникам за можливості працювати вдома, усім мити руки та уникати неважливих контактів і подорожей. Кінцева мета цих заходів така ж, як в інших країнах: зменшити та відтермінувати пік захворюваності й таким чином уникнути перевантаження закладів охорони здоров’я.

Але досягають шведи цієї мети не обов’язковими обмежувальними заходами та покаранням у разі їх порушення, а рекомендаціями громадянам, як краще поводитися. Уряд довіряє громадянам та очікує, що вони поводитимуться відповідально.

Загалом все протиепідемічне законодавство Швеції засновано на добровільних заходах та особистій відповідальності. Аби запровадити в країні карантин — треба змінювати законодавство. Не можна сказати, що обов’язкових обмежувальних заходів в країні зовсім немає, але вони досить м’які. Наприклад, збиратися разом можуть не більше 50 осіб, в ресторанах обслуговування передбачається тільки за столиками, що стоять на певній відстані один від одного, існують обмеження на певні подорожі.

До того ж у країні ефективно працюють сімейні лікарі, добре організоване лабораторне тестування пацієнтів із підозрою на коронавірус. Чи ефективною виявилася стратегія шведського уряду? Однозначної відповіді нема. Те, що вона працює, безсумнівно. Кількість нових випадків інфікування коронавірусом майже не зростає (Малюнок 1), кількість важких хворих зменшується (Малюнок 2).

Малюнок 1. Кількість нових випадків інфікування Covid-19 в Швеції по днях.
Малюнок 2. Кількість госпіталізацій до відділень інтенсивного лікування пацієнтів із коронавірусною хворобою.

Тобто Швеція досягла мети — відтермінувала пік епідемії і знизила навантаження на заклади охорони здоров’я. При цьому вона зберегла соціальну тканину життя та економіку країни.

Але, по-перше, коронавірусна інфекція проникла в заклади догляду за людьми похилого віку та інвалідами, де забрала життя багатьох пацієнтів (набагато більше, ніж у країн-сусідів Швеції). По-друге, в Швеції, яка налічує трохи більше як 10 мільйонів громадян, захворіли на коронавірус майже 19 тисяч пацієнтів. Для порівняння — в Україні, населення якої вчетверо більше, хворих поки вдвічі менше.

Через це у Швеції не усі експерти розділяють погляди Шведської агенції громадського здоров’я. Емма Франс (Emma Frans), епідеміолог зі шведського медичного університету «The Karolinska Institute» стверджує, що громадяни країни мають почути чіткіші інструкції від влади. Вона вважає, що подальша історія покаже, хто виявиться правим у цей дискусії.

Понад дві тисячі шведських університетських науковців піддали критиці поточну стратегію уряду у колективному зверненні. «Скільки людських життів ви готові принести в жертву, аби зменшити економічні ризики для країни?» — запитав урядовців професор епідеміології Йоакім Реклев (Joacim Rocklöv) з університету «Umeå University».

А ще двадцять два провідних шведських експерти звернулися до уряду з вимогою втрутитися в ситуацію, оскільки, з їх точки зору, політика Шведської агенції громадського здоров’я виявилася хибною.

Південна Корея: лабораторне тестування та відстеження контактних осіб

Якщо поглянути на Малюнок 3, то очевидно, що Південна Корея вже досягла вирішального моменту у подоланні епідемії коронавірусної хвороби. Статистика просто вражає: основна хвиля захворюваності в цій країні вкладається лише у три тижні — від початку епідемії через пік до радикального зменшення кількості інфікованих громадян.

Малюнок 3. Кількість нових випадків захворювання на коронавірусну хворобу в Південній Кореї протягом лютого-квітня 2020 року.

Надалі інфікованих громадян, які становили вже порівняно невелику кількість, розшукували за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, ізолювали, а за станом їхнього здоров’я стежили медики. У цьому й полягає «стратегічна родзинка» Південної Кореї — пильне стеження за джерелами захворювання та масове тестування.

Інфікованих пацієнтів з легкими симптомами розміщували у спеціальних закладах, де за ними спостерігали та лікували, а важкохворих госпіталізували до лікарень із палатами інтенсивної терапії.

Особи, яким призначався режим обов’язкової самоізоляції, мали встановити на свій смартфон спеціальний додаток, за допомогою якого уряд відстежував дотримання режиму. Урядові команди відвідували цих осіб двічі на день із перевірками. У випадку порушення режиму накладався штраф у 2500 доларів.

Кількість лабораторних тестів на коронавірус становила на кінець лютого 53 тисячі, що тоді було рекордною кількістю тестів у світі для окремої країни (в Японії на той час було виконано 2 тисячі тестів, а в США лише 440 тестів).

Корейські медики тестують пасажирів в аеропорті Сеулу Фото: Foreign Policy

У країні були також запроваджені помірні соціальні обмеження, проте бізнес працював практично безперешкодно. Ресторани були відкриті, хоча на вході до них відвідувачам вимірювали температуру. У публічних місцях встановлювали апарати для вимірювання температури та розпізнавання облич. Університети відклали іспити на пізніший термін, а школи та дитячі садочки відтермінували початок роботи на початок березня.

У місті Тегу закрили бібліотеки, музеї, церкви та суди, декілька дитячих садочків. У Сеулі обмежень було набагато менше.

Результат — схожий на диво: у країні з 50-мільйонним населенням загальна кількість хворих становить трохи більше ніж 10 тисяч, і зараз реєструються лише поодинокі випадки інфікування. Звісно, світ в цілому й окремі країни вже не можуть повністю відтворити той стан, який був до початку пандемії, але те, що зараз відбувається в Південній Кореї, найбільше нагадує повернення до звичайного життя.

Чому Україна не може «просто стати схожою» на Південну Корею та Швецію?

Звісно, українцям варто скористатися досвідом Південної Кореї та Швеції, зокрема, краще та ширше застосовувати лабораторне тестування, використовувати мобільні додатки до смартфона, ізолювати хворих та відстежувати контактних осіб. Це наразі найвразливіші ланки української відповіді на коронавірус.

Але українці не є корейцями та шведами. Так само як не є ними англійці, американці, італійці, поляки та інші народи. Схоже, що «стратегічна родзинка» українців — це недовіра до влади та звичка у складних умовах розраховувати та спиратися лише на себе. За цих умов в Україні, так само як в інших європейських країнах, довелося запровадили суворі карантинні заходи.

Запитаймо себе:

1) Чи можуть всі українці бути так само відповідальними, як шведи?

Відповідь — «ні». Значна частина українців порушує умови обов’язкової самоізоляції, а влада наразі нездатна проконтролювати дотримання режиму. Як ми вже показали раніше, українські заробітчани продовжують подорожувати до епідемічно небезпечних країн попри заклики Уряду.

2) Чи може українська влада бути так само рішучою, як влада Південної Кореї?

Відповідь — «ні». Історично склалося, що українці завжди побоювались міцної влади, бо влада, зокрема, імперська, ніколи не приносила їм нічого доброго. Люди в Україні не довіряють Уряду та не збираються виконувати накази.

Дуже добре це проілюструвала історія з намаганнями Кабміну запровадити обов’язкову обсервацію осіб, що повертаються з-за кордону, у спеціальних закладах-обсерваторах. Коли обсерватори були створені, декілька урядових спроб утримати в них громадян закінчилися фіаско. Українці або просто втекли з обсервації, або змусили поліцію їх відпустити. Зрештою, Уряд взагалі відмовився від використання обсерваторів.

3) Чи може український Уряд бути схожим на білоруський уряд Олександра Лукашенка?

На щастя, відповідь така сама — «ні». Бо влада в Україні реально боїться, що українці шукатимуть «цапа-відбувайла» та невдовзі пригадають Урядові всі його помилки.

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter й Instagram!

Коментарі


X