Двадцять восьмий місяць війни. Дивно, до чого може довести диктатора війна, в якій він приречений на поразку. Диктатор цього не розуміє. Більше того, він хизується невідомо чим, він загрожує оточуючим ядерною палицею, він корчить із себе володаря світу, але… лічильник уже виконав відведену йому функцію: попереду прірва.
Ви скажете: з чого це я, змінивши свій стиль, поринув у прогнози? Відповідь проста. Вона в останньому вояжі кремлівського юродивого до КНДР та В'єтнаму. Так, саме юродивого, я не помилився, тому що так, як себе зневажливо і улесливо, поводився путін щодо корейського диктатора було видно всю його сутність. Кремлівський лідер став плебеєм, який просив, що приїхав до Пхеньяну за черговою порцією снарядів для продовження бомбардування мирних міст і сіл України.
Світ від путіна відвернувся. Є ще, звичайно, окремі сплески "братської" дружби серед африканських та деяких азіатських країн, але це лише скромні потуги.
А війна триває, у всій своїй дикості та жорстокості. По обидва боки гинуть тисячі людей, у тому числі й цивільне населення. Лінія фронту фактично залишається без змін. Відбуваються невеликі локальні перемоги то з одного, то з іншого боку. Але вони мають тимчасовий характер, приносячи великі людські жертви.
Росія своїх людей не береже і не рахує. " Баби ще народжують ", - якось висловився господар Кремля. І в цьому висловлюванні вся сутність глобального ставлення диктатури до своїх людей.
В українців все інакше. Для них кожна людина на рахунку. У кількісному плані ресурсний запас значно менший. У цій ситуації українцям може допомогти лише західна підтримка: новими технологіями у озброєнні, сучасними видами зброї, здатними одночасно вирішити безліч проблем на полі бою.
Захід нарешті починає розуміти, що в Україні сьогодні відбувається битва не лише за суверенні землі волелюбної країни, а дещо глобальніше, масштабніше. Світ зіштовхнувся зі спробою змінити спільну політичну карту, з наміром автократії перемогти демократичні завоювання.
Звичайно ж, якби не безмежна мужність українських воїнів, котрі щодня віддають свої життя на полі бою, якби не нестримна віра українців у своє майбутнє, агресор давно був би на кордонах країн НАТО. Він і зараз намагається словесно залякати ті ж самі країни Балтії та Польщу можливим вторгненням. Але це лише слова, безглузді деконструктивні нападки з боку такого вже й сильного ворога. Інакше, навіщо тоді путіну їхати до Пхеньяну та кланятися в ноги північнокорейському лідерові, навіщо лебезити перед Китаєм і шукати дружби з В'єтнамом.
Ми на порозі великих світових змін. Однак, скільки б не намагалися дипломати різних рангів, скільки б не велося кулуарних та офіційних переговорів, все вирішується сьогодні тут, на полі бою, руками мужніх людей України.
Слава Україні!
Слава її героям!
Слава ЗСУ!
Нагадаємо, 25 червня Палата попереднього провадження II Міжнародного кримінального суду (МКС) видала ордери на арешти екс-міністра оборони Росії Сергія Шойгу та керівника генерального штабу Росії Валерія Герасимова за злочини проти людяності, пов'язані з атаками цивільних та енергооб'єктів України.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram -каналі та Facebook !
