Аналітики з’ясували, чи вдасться Україні уникнути італійського сценарію поширення коронавірусу

01.04.2020 18:25

Коронавірус крокує Європою: станом на 1 квітня пандемія охопила всі країни континенту. Але якщо Італія та Іспанія чи не щодня б’ють сумні рекорди за кількістю смертей, то країнам Північної та Східної Європи вдається поки стримувати поширення інфекції. Що очікує на Україну: східноєвропейське диво чи західноєвропейська прірва? Команда експертів «СтопКору» проаналізувала можливі сценарії розвитку ситуації.

Ілюстрація: СтопКор

31 березня ми вперше почули обнадійливе повідомлення з Чехії. За словами чеського міністра охорони здоров’я, за останню добу місяця у країні зареєстрували лише 6,5 відсотка зростання захворюваності.

Українцям приємно це почути, бо сусідні східноєвропейські країни мають багато спільного з Україною. Зокрема, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина мають порівнюванні площі, налагоджене транспортне сполучення з нами, а трудова міграція між країнами вже стала важливою частиною нашого життя.

Тому експерти вирішили порівняти: як шириться інфекція в Україні та у сусідніх державах. Адже уся статистика та урядові заходи доступні для аналізу.

Важче порівнювати українські показники з даними північного та східного сусідів: Росії та Білорусі. Статистика про людей із CoViD-19 недостовірна та недоступна, ЗМІ невільні, тому інформацію про початок епідемії у цих країнах фактично приховали. Так само, як намагалися приховати відомості про перші спалахи інфекції в Китаї.

Наприклад, у Росії перші смерті від коронавірусної інфекції зареєстрували лише 26 березня, коли загальна кількість людей із хворобою перетнула одну тисячу. Це — статистична аномалія, яка не спостерігається більше в жодній країні, за виключенням Білорусі, де люди із коронавірусом узагалі нібито не помирають. Ми бачимо, як зараз стрімко поширюється пандемія в Росії, але ми, на жаль, не маємо історії її початку.

Університет Джона Хопкінса подав нам ідею, як наочно порівняти темпи розвитку пандемії у різних країнах за допомогою графіки. За точку відліку науковці взяли момент, коли в країні вперше з’являється 100 пацієнтів, які захворіли за останню добу. Далі графіка накладається на спільну систему координат для декількох країн. У дослідженні проаналізовано динаміку пандемії у декількох розвинутих країнах із високим рівнем захворюваності.

Ми визначили свої критерії, обрали коло країн і спробували знайти місце України у системі координат світових тенденцій пандемії.

Україна на початку пандемії: можливі сценарії

Малюнок 1. Щоденна захворюваність європейських країн: кількість нових випадків у відсотках до загальної кількості хворих. Порівнює темп поширення в різних країнах

Спочатку ми порівняли приріст захворюваності за добу у відсотках до загальної кількості хворих в обраних країнах. Це може показати темп зростання інфекції. Коли він дорівнюватиме нулю – поширення інфекції припиниться. Саме про цей показник згадував чеський міністр охорони здоров’я. Що у нас вийшло, можна побачити на першій інфографіці (Малюнок 1). Для порівняння ми обрали три групи країн:

1. Країни Європи, що найбільше потерпають від пандемії коронавірусної хвороби: Італія та Іспанія.

2. Країна, що є одним із прикладів успішного долання епідемії без суворого карантину та інших обмежень: Швеція.

3. Східно- та центральноєвропейські країни: Польща, Румунія, Чехія, Словаччина, Угорщина.

Україна на всіх графіках позначена товстою червоною лінією. Оскільки ми вирішили взяти за початок момент, коли за один день у країні зареєстровано не менше сорока нових випадків захворювання, довжина лінії на позначення України менша за інші. Ми бачимо лише початок епідемії в нашій країні.

Виникає питання: як далі рухатиметься наша лінія? У бік італо-іспанського сценарію чи шведського?

Сподіваємося, до жодного з них. Україна наразі демонструє тенденції, спільні для Польщі, Румунії, Чехії, Словаччини, Угорщини – назвемо їх умовно «східно-центральноєвропейським сценарієм». Усі ці країни затиснуті між верхнім дахом, який створюють охоплені пандемією Іспанія та Італія, та стелею відносної стабільності Швеції. У групі «східно-центральноєвропейського сценарію» помітна особливість: після початкового зростання захворюваності за два тижні приріст зменшився до рівня шведського, а у Чехії та Польщі став навіть нижчим за нього.

Малюнок 2. Щоденна захворюваність східноєвропейських країн: кількість нових випадків у відсотках до загальної кількості хворих. Характеризує темп поширення інфекції, бачимо обнадійливі тенденції у Польщі та Чехії

Які спільні риси має Україна зі своїми близькими західними сусідами?

На третьому графіку можна побачити дві лінії, що швидко підносяться догори. Вони демонструють абсолютну кількість нових випадків захворювань в Італії та Іспанії від початку епідемії. Лінії захворюваності усіх інших країн розташовуються майже горизонтально з помірним зростанням.

Як можна пояснити ці відмінності? Різниця між групами країн стає зрозумілою, якщо згадати, коли саме в країнах починали впроваджувати карантин та інші обмеження. Існують певні умовності у визначенні конкретної дати, бо заходи зазвичай упроваджували поступово. Але все ж у кожній країні можна віднайти певну «часову межу», після якої дії урядів ставали більш рішучими.

Малюнок 3. Нові випадки хвороби в європейських країнах по днях від часу, коли їх стало більш ніж 40 щодня

Італія запровадила суворі обмеження із суттєвим запізненням – лише 12 березня, а ця історія стала повчальною для всього світу. Навіть коли хвороба почала стрімко поширюватися, у лютому 2020 року італійці все ще не вірили у серйозність ситуації.

У Венеції власники ресторанів на початку березня пропонували відвідувачам безкоштовні аперитиви, аби вони заповнювали їхні заклади. 27 лютого, коли вже одинадцять північних італійських міст були на карантині та 17 пацієнтів померли від коронавірусної хвороби, лідер панівної Демократичної партії Нікола Цінгаретті разом із групою студентів подорожував епіцентром епідемії в Ломбардії, аби промовити: «Ми не змінимо своїх звичок. Наша економіка міцніша, тому вийдімо й скуштуймо аперитиву, кави та піци».

Наприкінці лютого у Венеції лише почали запроваджувати карантинні заходи Фото: УНН

Того ж дня мер Мілану Бепе Сала поширив відео, на якому люди обіймалися, їли у ресторані та гуляли парками. На дев’ятий день після подорожі Цінгаретті захворів на коронавірусну інфекцію.

За нашими підрахунками, влада Італії запровадила належні обмеження лише на 15-ий день після визначеної нами критичної межі захворюваності у сорок нових випадків на день. Іспанія так само пропустила цю межу і запровадила вагомі протиепідемічні заходи на восьмий день від критично важливого початку щоденного зростання захворюваності.

На відміну від Італії та Іспанії, Румунія оголосила карантин за дев'ять днів до критичної межі епідемічного процесу, Польща – за чотири дні до межі, Чехія – у дві хвилі за чотири та два дні до межі. Остання хвиля – коли в країні запровадили ще й надзвичайний стан.

Чехія мала від початку найвищу у своїй групі країн захворюваність, але досягла найсуттєвішого зменшення темпів поширення хвороби.

Словаччина запровадила суворі обмеження в день, коли кількість людей із хворобою в країні подвоїлася, але згодом досягла порівняних із Чехією результатів. І хоча у Словаччині на той день був лише 21 пацієнт, ми не маємо забувати, що це маленька країна, в якій живуть 5,45 млн людей.

Угорщина, інша невелика країна регіону, почала впроваджувати обмеження 7 березня, коли мала лише сім підтверджених хворих, а 11 березня, коли в країні було 13 пацієнтів із COVID-19, там запровадили надзвичайний стан.

Малюнок 4. Щоденна захворюваність східноєвропейських країн: кількість нових випадків у відсотках відносно до загальної кількості хворих. Характеризує темп поширення інфекції

Україна пішла шляхом східно- та центральноєвропейських країн, коли Уряд завчасно – за 13 днів до визначеної нами критичної межі – запровадив карантин. Згодом обмеження поступово суворішали, і 25 березня у країні запровадили надзвичайні умови – тоді, коли зафіксували вже 113 українців із хворобою.

Малюнок 5. Кількість тестів і виявлених людей із CoViD-19 в Україні

Нові обмеження для запобігання поширенню коронавірусу в групі центрально-східноєвропейських країн

Попри перші обнадійливі показники, центрально- та східноєвропейська група країн не поспішає скасовувати протиепідемічні заходи. Позитивним, але і негативним взірцем для них є Китай. Ця країна наважилася вперше послабити карантин лише через два місяці після того, як його запровадила. Але невдовзі китайські медики знову почали реєструвати нові випадки інфекції.

Те саме – в інших азійських країнах, які вже, здалося, приборкали інфекцію. Зокрема у Гонконзі, Сингапурі та Тайвані.

Тому центрально-східноєвропейські країни не лише не квапляться послаблювати свої протиепідемічні заходи, а навпаки – посилюють їх. Наприклад, у Польщі з вівторка 31 березня запровадили нові обмеження: відтепер навіть близьким родичам у публічних місцях потрібно триматися на відстані двох метрів між собою, за винятком дітей, підлітків, осіб з інвалідністю та літніх людей. Особи до 18 років не можуть виходити з дому без супроводу батьків. Зачиняються заклади сфери послуг, що наразі не були зачинені. Біля кас у магазинах у черзі мають стояти не більше, ніж три особи.

Чехія зберігає обмеження і працює над розробкою новітніх інформаційних технологій для того, щоб відстежувати контакти хворих пацієнтів і своєчасно запроваджувати протиепідемічні заходи. З 30 березня у тестовому режимі використовуватимуть систему «смарт-карантин».

До речі, в Україні є можливість впровадити таку ж технологію, але дії та заяви влади досить суперечливі – робота то починається, то припиняється.

Проти передчасного оптимізму застерігають також у Словаччині та подовжують карантин.

Румунія поширює режим суворих обмежень із залученням військових формувань на нові регіони.

Наразі перевірка лабораторними тестами наявності коронавірусу в східно- та центральноєвропейських країнах помітно поступається рівнем країнам західної Європи, але зараз ці країни роблять усе, щоб охопити тестуванням більше людей.

Чи втримається Україна в групі центрально-східноєвропейських країн?

Якщо ми зважимо на вже наявні заходи проти поширення коронавірусу в Україні, то неважко дійти висновку, що вони відповідають сценарію згаданих центрально- та східноєвропейських держав. Але чи втримається Україна на цьому шляху, чи впорається з завданнями?

Відповіді ми отримаємо незабаром, якщо Уряд України впорається з наступними тривожними викликами:

1. Обмежене та невпорядковане тестування людей на наявність коронавірусу при перших ознаках хвороби. Україна щойно отримала достатню кількість ПЛР-тестів, але залишаються проблеми з оснащенням лабораторій та підготовкою персоналу, де будуть робити ці високоточні тести. Зокрема, на периферії. Досі частина лабораторій в областях не має досвіду виконання тестів методом ПЛР. Лише зараз МОЗ починає ліквідовувати ці прогалини, організовує навчання і передає необхідні апарати.

Наразі в Україні тестують неприпустимо мало людей. Попри обіцянки Уряду охопити тестуванням мільйони громадян, зараз щодня роблять 300-400 тестів.

Як громадянину пройти тестування, промовисто показав приклад депутатки Ганни Скороход, яка, підхопивши коронавірус, доклала неабияких зусиль, але так і не змогла пройти тестування за встановленим МОЗ порядком. І лише за підказками друзів нарешті зробила тест за 4,1 тисячі гривень у приватній клініці. Персонал медзакладів телефоном надавав їй суперечливі або невірні поради та інструкції, а у поважній клініці зробили невідповідний тест.

У Ганни Скороход виявили коронавірус Фото: скрін

2. Оснащення, стан готовності медичних закладів та підготовка медичних працівників, зокрема, в регіонах України, не відповідають потрібному рівню. Нещодавно ми показали, як поводилися медики під час подій у Монастириській Тернопільської області: працівники лікарні після першого контакту з інфікованим чоловіком усунулися від надання медичної допомоги людям, а патологоанатоми не знали, що робити з тілом померлого пацієнта. Медзакладу вкрай не вистачає обладнання, ліків, засобів захисту медиків та тестів на коронавірус.

3. Неготовність значної частини людей дотримуватися карантину та соціальної дистанції, нездатність правоохоронних органів забезпечити виконання цих заходів. На жаль, наразі багато українських громадян легковажно ставляться до заходів Уряду і порушують режими обов’язкової самоізоляції та обсервації.

ЗМІ регулярно повідомляють про осіб, які втекли з місць обсервації та порушують режим, наражаючи інших на небезпеку інфікування. Наприклад, обсервацію в Україні залишили репатріанти з В’єтнаму та Балі.

Національна гвардія біля готелю "Козацький" Фото: СтопКор

Зазначимо, у Києві вже створили Центр контролю за дотриманням самоізоляції, до діяльності якого залучені місцева влада, поліція, медики . Але як реагуватимуть на ці порушення в регіонах України, поки важко спрогнозувати. Зокрема, йдеться про західні області, де чимало заробітчан, які повернулися з країн Європи та приховують свій стан і переховуються від медиків та правоохоронців.

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter й Instagram!

Коментарі


X