Шуфрич Нестор Іванович


Шуфрич Нестор Іванович

Народний депутат Верховної Ради IX скликання (ОПЗЖ)

Місце народження

Народився 29 грудня 1966 року в Ужгороді. Батько Іван Юлійович був військовослужбовцем, призером України з тенісу, директором спортивної школи, потім очолив закарпатське товариство "Динамо", мати Марія Петрівна була інструктором "Спортлото".

Освіта

Після закінчення школи в 1984 році вступив на історичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив у 1992 році з дипломом історика та викладача історії. У 1985-1987 роках (за іншими відомостями - в 1986-1987 рр.), Перериваючи навчання, служив в армії в складі Південної групи військ в Угорщині.

У 2004 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині», є кандидатом економічних наук.

Сім'я

Був в декількох офіційних шлюбах. Першою дружиною була Ірина Ярошовець, дочка секретаря Закарпатського обкому партії. Від цього шлюбу має сина Олександра (1988 р.н.), футболіста ФК «Закарпаття», з 2012 року - віце-президент клубу, вчиться в Київській академії адвокатури.

Друга дружина - ексмодель Наталя Ворона, дочка відставного підполковника. Прожили разом 7 років. У колишнього подружжя є син Нестор (1994 р.н.), навчався 2 роки в Швейцарії, захоплюється музикою, займається живописом; студент Кінхов.

У Шуфрича є брат Олександр - від першого шлюбу матері.

До квітня 2017 року політик ретельно приховував своє особисте життя, але вирішив порушити правило через вимоги е-декларування. Виявилося, що 50-річний політик одружений на 30-річній харків'янці Катерині, з якою виховує двох маленьких дітей. Про молодій дружині Шуфрича стало відомо після того, як він вказав її як власницю двох елітних квартир в Києві вартістю мільйон доларів.

Кар'єра

У 1987-1988 роках ще під час навчання працював перекладачем з угорської мови в Будапешті на підприємстві, який входив в систему військторгу Міністерства оборони СРСР, а за іншими даними - в одному з торгово-побутових підприємств Ужгорода. У 1989 році працював інженером наукового центру "Хунгарологія" в Ужгороді, а потім став радником будівельного кооперативу "Ретро".

У 1989-1991 роках (або в 1990-1991 рр.) був комерційним директором радянсько-австрійського спільного підприємства "Текоп-Карпат". З 1991 року працював заступником директора, а потім і директором спільного радянсько-американського, а потім українсько-американського підприємства "Вест-Контрейд", в 1995-1998 роках був президентом "Вест-Контрейд". Повідомлялося, що комерційна діяльність Шуфрича була пов'язана з поставками мазуту і вугілля на електростанції в Західній Україні і експортом будматеріалів.

У 1996 році став членом Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). У 1998 році став членом політради, в 2003-му - заступника голови СДПУ (о). У квітні 2005 року був обраний першим заступником голови партії Віктора Медведчука.

Політика

Вперше став народним депутатом України в 1998 році, пройшов по округу в Закарпатській області від СДПУ (о), № 22 в списку. Входив до комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, після був членом комітету з питань бюджету. З липня 1998 року був членом Контрольної комісії з питань приватизації. З травня 1999 року - член Національної ради з питань молодіжної політики при президенті України.

У Раду IV скликання (2002 р) пройшов як самовисуванець по округу в Черкаській області, в парламенті увійшов до фракції СДПУ (о), був членом комітету з питань бюджету. На час виборів - президент «Черкаської м'ясної компанії».

На парламентських виборах 2006 року балотувався в народні депутати України від опозиційного блоку «Не так!», № 4 у списку. На одночасних місцевих виборах балотувався до парламенту АР Крим, Донецьку облраду і в Одеську міськраду. Був обраний депутатом Верховної Ради АР Крим.

А в грудні 2006-го отримав портфель міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в уряді Віктора Януковича.

На дострокових виборах 2007 року пройшов в Раду під №5 у списку Партії регіонів. У березні 2010 року повернувся на пост глави МНС в уряді Миколи Азарова. Однак уже в липні того ж року був зміщений і призначений заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони Раїси Богатирьової.

З грудня 2012 року - народний депутат України від Партії регіонів (№27 у списку), є членом комітету з питань бюджету.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.

У 2014 році на дострокових виборах до Верховної Ради балотувався за списками партії "Опозиційний блок". Включений в першу десятку виборчого списку партії, №7.

З листопада 2014 року народний депутат Верховної Ради України VIII скликання.

У листопаді 2017 року вступив в партію "За життя", засновану колишнім членом "Оппоблока" Вадимом Рабиновичем.

18 січня 2018 був одним з 36 депутатів, які голосували проти закону "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях ".

На парламентських виборах 2019 обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії Опозиційна платформа - За життя, №7 в списку. Глава комітету з питань свободи слова у Верховній Раді IX скликання.

За свою політичну кар'єру був учасником ряду бійок зі своїми політичними опонентами.

У 2004 році відзначився в бійці з довіреними особами кандидата в президенти України Віктора Ющенка, серед яких був підприємець Петро Порошенко.
У 2008 році кілька разів ударив в обличчя ексміністра транспорту Миколу Рудьковського в його кабінеті, в результаті була розбита губа господаря помешкання. Все це відбувалося через особисті образи, Рудьковський тоді подав заяву в Печерське РУ МВС, проте пізніше забрав його.
У липні 2009 року після засідання фракції «Партії регіонів» Нестор Шуфрич вдарив кулаком в обличчя заступника голови фракції Сергія Льовочкіна. Сталося це через те, що Льовочкін не повідомила йому про перенесення дати візиту лідера партії Віктора Януковича до Криму, через відсутність в якому Шуфрич був підданий критиці з боку Януковича. Учасники інциденту розійшлися в його оцінці: Шуфрич наполягав на форматі «приватної бесіди», Льовочкін же назвав напад «підлим».
У тому ж році Нестор Шуфрич під час програми «Шустер Live» побився з міністром внутрішніх справ України Юрієм Луценком, який написав на нього заяву і покинув програму.
21 лютого 2014 року в сесійній залі ради через словесну перепалку отримав удар в губу від депутата партії «УДАР» Миколи Паламарчука.

Захоплення

У дитинстві займався великим тенісом, а після того, як у нього виявили хворобу нирок, стрільбою з лука. У віці 15 років Шуфрич став майстром спорту зі стрільби з лука. У числі хобі Шуфрича - полювання і верхова їзда.

Посилання

  • Нестор Шуфрич: «Об'єднання «За життя» та «Оппоблока»дасть нам на парламентських 30% плюс»
  • Нестор Шуфрич: «Ми всі винні...»
  • Шуфричу в Одесі розбили обличчя
  • Шуфрич: я говорив Януковичу, що "арбузовщина" нас погубить, але він відмовився слухати
  • Шуфрич заявив про багатогодинні бесіди Яценюка з Клюєвим

10.09.2019

Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter йInstagram!

X