Рейдерство, співпраця з бойовиками й доведення держпорту до банкрутства: у чому підозрюють одеську групу «Трансшип»

За лаштунками респектабельного бізнесу – колаборація з росіянами на морі й суходолі, рейдерські атаки та зухвалі оборудки на окупованих територіях. Журналіст «СтопКору» Артем Поліковський у новому розслідуванні розкрив деякі деталі схем групи «Трансшип». Примітно, що ці факти не є секретом і для українських правоохоронців – про це свідчить низка кримінальних справ, де фігурують підприємства «Трансшипу» та їхній власник Андрій Іванов. У чому підозрюють одеського магната та чому він досі не за ґратами? Проаналізуємо кожен епізод детальніше.

transship
Ілюстрація: СтопКор

Нагадаємо, група «Трансшип», що була заснована у 1998 році Івановим Андрієм Ігоровичем, займається буксируванням суден, рейдовою перевалкою, наданням флоту в оренду та іншими морськими операціями. До структури входять близько десяти підприємств із реєстрацією в Україні, Автономній республіці Крим, Росії та офшори в Белізі й Панамі. Одна з компаній групи – ТОВ «Краншип», яку очолює Іван Ніякий.

Це – офіційна інформація, яку легко знайти у відкритому доступі. Але є й інший бік діяльності «Трансшипу», який не афішується та дізнатися про який можна, дослідивши архівні матеріали з реєстру судових справ. І з цих епізодів вимальовується цікава історія, зухвалості й розмаху якої міг би позаздрити сам Френсіс Дрейк. Адже пірати XXI століття – нерозбірливі у методах збагачення.

Епізод 1. Транспортування вугілля з ОРДЛО через російські та українські порти

У 2019 році правоохоронці розпочали кримінальне провадження стосовно «Трансшипу» та його власника Андрія Іванова за ч.1 ст.258 п.3 – організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Простими словами, одеському магнату закидали співпрацю з проросійськими бойовиками на Сході України.

Ключовий фігурант справи – компанія «Зовнішторгсервіс», зареєстрована за російським законодавством у самопроголошеній Південній Осетії. Підприємство, яке свого часу пов’язували зі «скарбником» Януковича Сергієм Курченком, має філію на тимчасово окупованій території Луганської області та фактично займається посередництвом між видобуванням вугілля та його продажем в Україну.

«Вугілля, видобуте на луганських шахтах, постачали до морських портів у Ростовській області та Краснодарському краї Росії. Там його змішували з видобутим у Росії, через що встановити його походження було неможливо. Потім його доправляли морським транспортом до України за посередництва компаній «Трансшип ГМБ», «Краншип», «Кірган Холдінг» та «Трансшип-Агент». Для буксирування використовували судна Новоросійського торгового порту – «Туман», «Торнадо», «Юпітер» та «Топаз-Н». Розвантаження відбувалося у портах Одеської та Миколаївської областей», – розповідає журналіст Артем Поліковський.

Епізод 2. Доведення державного порту до умисного банкрутства

Державне підприємство «Порт Усть-Дунайськ» розташоване у вотчині «Трансшипу» – в одеській Бессарабії, у місті Кілія. Як розповідають колишні працівники ДП, цей порт був доведений до умисного банкрутства – за безпосередньої участі групи «Трансшип».

Саме у Кілії почала діяльність одна з компаній бізнес-імперії Андрія Іванова – «Краншип», яку очолює фігурант кількох розслідувань «СтопКору» Іван Ніякий. Той самий, якого Іванов намагався просунути на високу державну посаду. А після того, як «Краншип» незаконно став портовим оператором, діяльність державного підприємства миттєво стала збитковою.

За словами ексзаступника директора ДП «МТП Усть-Дунайськ», директора ТОВ «Зерновий термінал Кілія» Андрія Московського, до 2018 року порт був прибутковим. Але після призначення нового директора ДП, інтереси якого були на боці держави й пішли у розріз з інтересами «Краншипу», підприємство почали утискати. Саме у 2018 новий в.о. директора порту Анатолій Попов виявив, що «Краншип» як портовий оператор порушує закон про порти та низку інструкцій, пов’язаних із організацією діяльності оператора на території портопункту, та звернувся до відповідних інстанцій – АМПУ, МЗС тощо.

transship_111
Андрій Московський Фото: СтопКор

«Звісно, компанію «Краншип», яка теж є портовим оператором, найменше цікавила робота держпідприємства. Їх цікавив власний вантажопотік, і ДП було їхнім конкурентом. Тому в їхніх інтересах вантажопотік перервався свого часу, і державний порт у 2020 році не перевантажив ані тонни зерна», – зазначає пан Московський.

Після звільнення «незручного» керівництва портопункту у 2019 році «Краншип» поставив на ключову посаду свого керівника. Наступним завданням стало переманити працівників державного підприємства до «Краншипу». Як згадує старший тельман ДП «МТП Усть-Дунайськ» Галина Унчікова, працівникам порту пропонували більшу зарплатню, а на зустрічі приїжджав особисто Андрій Іванов.

ivanov 4
Андрій Іванов Фото: СтопКор

Таким чином, «Краншипу» вдалося повністю взяти під контроль роботу державного портопункту. Тепер вже сам Іван Ніякий почав вирішувати, хто та як може працювати на території та користуватися державним майном. Наприклад, портовий кран, відремонтований за 1 млн грн бюджетним коштом, контролює винятково керівництво «Краншипу».

Епізод 3. Завищені тарифи за перевезення й зникнення вантажу з судна

Олександр Петков – керівник групи компаній, що об'єднують сільгоспвиробників та фермерів. Кілька років тому, аби переправити зернові з Кілії до Одеси, він орендував судно в компанії Іванова. І як виявилося згодом, заплатити за таке транспортування довелося вдесятеро більше, ніж домовлялися.

transship_112
Олександр Петков Фото: СтопКор

«У 2017 році з портопункту Кілія ми завозили для реалізації зернові, вирощені на наших власних полях нашими підприємствами. Ми зафрахтували теплохід «Фетіда», що належить групі компаній «Трансшип», якою керує пан Іванов. Ми завантажили цей теплохід, отримали всі документи, показники якості й кількості вантажу відповідали нормам і стандартам, які потрібні для експорту й відвантаження пшениці. Фрахт було сплачено на 100%, судно прибуло у вказаний термін до порту Одеси для перевалки на великий теплохід для подальшого експорту. Відвантаження розпочали, але на ранок ми дізналися про те, що з нашої заявки вивантажено тільки близько 1800 тонн, а з одного трюму 700 тонн не було відвантажено. Причина – нібито зараженість», – згадує бізнесмен.

Яким чином якісне зерно, що пройшло перевірки та отримало сертифікати, могло зіпсуватися за 5 днів – питання досі відкрите. Але далі розпочався справжній детектив.
За словами пана Петкова, Андрій Іванов заявив, що аграрії мають сплатити йому ще 75 000 доларів понад звичайну плату за простій судна. Після відмови сплачувати надумані мільйони гривень Іванов заблокував можливість вивантажити зерно, а пізніше — просто відвів теплохід з акваторії порту. А найцікавіше, що зерно з судна за кілька днів просто зникло у невідомому напрямку.

Епізод 4. Силовий тиск на компанію-конкурента

Ще одна, не менш зухвала історія стосується співпраці «Краншипу» на території Кілійського портопункту з тамтешнім оператором – фірмою «Давас». Оператор, який працює у Кілії понад 10 років, в один момент ледь не втратив не тільки власне приміщення, але й весь бізнес. Постійні надумані звернення до профільних служб, блокування роботи підприємства, дискредитація у ЗМІ – ось далеко не повний перелік заходів, до яких вдавався «Краншип».

niyakiy
Іван Ніякий Фото: Facebook

«Іванов постійно намагався нас дискредитувати перед сільгоспвиробниками, і це йому частково вдалося. Аби завадити нашій роботі, підсипали у баки вантажних машин пісок, заливали воду, псували техніку», – розповідає директор фірми «Давос-Агро» Олександр Грамма.

Крім того, підприємство навіть намагалися фізично захопити за допомогою «тітушок», прикриваючись, як уже пізніше з’ясувалося, незаконним рішенням реєстратора.

«Ми випадково дізналися, що в якомусь реєстрі капітальних споруд вони переписали наше приміщення на себе. Вони так цим захопилися, що навіть пішли на те, щоб у держави, у Міністерства інфраструктури вкрасти ще 11 соток землі», – додав пан Грамма.

Але і це ще не все. Як розповідають колишні працівники ДП «МТП Усть-Дунайськ», аби не ділитися з місцевим оператором, очільники «Краншипу», які отримали незаконний доступ до портової документації, просто викрали контакти фермерів і передомовилися з ними на власних умовах.

Навіщо морській бізнес-імперії «Трансшипу» зерновий бізнес?

«Завантажене в порту судно відпливає за 12-мильну зону, хоча у документах вказують каботажне перевезення, тобто в межах країни. Зерно перевантажують на великий танкер, який потім уже довантажує судна, що прямують із та до Росії. Це дозволяє без жодних податків до українського бюджету співпрацювати з країною-агресором, уникати всіх можливих санкцій та продовжувати заробляти шалені статки», – пояснює Артем Поліковський.

Нагадаємо, свідчень економічної колаборації структур Іванова з росіянами – більше, ніж достатньо.

transship_2
"Трансшип" фігурує у кількох справах, пов'язаних із незаконною співпрацею з росіянами Фото: СтопКор

Чи знають про ці схеми й бізнес-зв’язки у керівництві АМПУ, яка контролює роботу «Краншипу»?

«СтопКор» надіслав до установи запит з проханням прокоментувати таку співпрацю, але на відповідь ми досі чекаємо.

Колишній в.о. директора ДП «МТП Усть-Дунайськ» Анатолій Попов упевнений: в Адміністрації портів оборудки «Трансшипу» – навряд чи новина. Адже вся інформація є у відкритому доступі, і її легко перевірити, спрямувавши запити до відповідних органів. А до обов’язків АМПУ належить, зокрема, й захист саме державних, а не приватних морських інтересів.

Тим часом керівник «Краншипу» Іван Ніякий на своїй сторінці у фейсбуці відверто хизується завантаженим зерновими судном у порті Усть-Дунайську. При цьому спроби журналістів напряму поспілкуватися із його патроном Андрієм Івановим виявились марними: на запити й телефонні дзвінки магнат не відповідає, а застати його в офісі виявилося ще складніше.

Усе це – лише маленький фрагмент довгої та заплутаної історії існування в Україні дружнього до країни-агресора й напівлегального морського бізнесу. Однак питання функціонування в Україні відверто проросійських структур насправді набагато глибше, вважає голова центру політичних студій «Доктрина» Ярослав Божко.

Божко: Такі компанії як "Трансшип" працюють на російські економічні й політичні інтереси Фото: СтопКор

«Проблема існування в Україні російських компаній – не суто економічна. Вона – глибоко політична й торкається проблем із національною безпекою. Як ми знаємо, просто російських грошей не буває. Це завжди або гроші, пов’язані з державними структурами, або гроші, пов’язані з російською олігархією, яка так само виконує замовлення російської держави», – наголошує він.

Наразі залишається сподіватися на незаангажованість правоохоронних органів у розслідуванні викритих нами схем «Трансшипу» й на те, що численні кримінальні справи стосовно структур пана Іванова не будуть знову загальмовані на пів шляху. А представники вітчизняного бізнесу нарешті зрозуміють: економічна колаборація з агресором – неприпустима і має бути покарана.

Своєю чергою, «СтопКор» уже готує нові розслідування на цю тему. Тож стежте за нами в ютубі та соціальних мережах і підписуйтеся на оновлення!

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube і Twitter і Instagram!

Коментарі

Інші новини