Дмитро Снєгирьов
Дмитро Снєгирьов Експерт, співголова ГІ "Права Справа" - публікації на сайті Стопкор

Повідомлення української розвідки про вугільну кризу в ОРДЛО виявилося фейком

Українська розвідка дезінформує керівництво країни? Днями на сайті «Інформаційний спротив» була опублікована стаття «Як окупанти «розвивають» вугільну промисловість в ОРДЛО». Однак викладені в ній факти не відповідають дійсності.

Ukrainska rozvidka
Українська розвідка розганяє фейки? Ілюстрація: СтопКор

Зокрема, в статті йдеться про наступне: «Аналізуючи статистику закриття/запуску шахт на окупованій території, можна констатувати факт прискореної деградації всієї вугільної промисловості. Зокрема, йдеться про втрату істотної частки матеріально-технічної бази, необхідної для розробки більш рентабельних родовищ».

Українська розвідка про вугільну промисловість в ОРДЛО

На мою думку, варто проаналізувати публікації «ІС» щодо цієї тематики та зупинитися більш детально на факті прискореної деградації не вугільної промисловості ОРДЛО, а, власне, сайту «Інформаційний спротив».

Раніше під час бліцінтерв’ю УНН ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій України Георгій Тука заявив, що Україна постійно відстежує переміщення цього вугілля через свою агентурну мережу та за допомогою супутникового спостереження.

«Є агентурні джерела та супутникові системи спостереження, і ми постійно отримуємо цю інформацію», — зауважив він.

Постає питання: якщо спеціальні служби постійно відстежують переміщення українського вугілля за допомогою агентури та супутників, то як пояснити те, що, за версією групи «Інформаційний Спротив» — структури, наближеної до ГУР МОУ — в Ростовську область з території ОРДЛО за 2016-18 роки було вивезено вугілля на суму приблизно 120 мільйонів доларів?

Нагадаю, у 2018 році група «ІС» оприлюднила інформацію, що обсяги вивезення кам’яного вугілля з окупованих районів Луганської та Донецької областей до Ростовської області у 2016 році становили 562 399 тонн на суму 25,251 мільйона доларів. 2017-го, відповідно, 1 595 625 тонн на суму 63,14 мільйона доларів. У першому кварталі 2018 року – 747 103 тонни на суму 25,81 мільйона доларів.

Ukrainska rozvidka
Група "ІС" наближена до української розвідки, зокрема до ГУР МОУ Фото: скриншот

«Враховуючи обмежені логістичні можливості чорноморсько-азовських портів Росії (загальний обсяг перевезень у 2016 році – 9,2 млн тонн на рік) і залізничних переходів на неконтрольованій ділянці російсько-українського кордону, вугілля з шахт окупованих територій за ринковими цінами навряд чи когось зацікавить», – додають експерти групи.

Скільки вугілля добувають на окупованих територіях?

У березні 2017 року група «Інформаційний спротив» повідомляла, що українські вугледобувні підприємства, які перебувають на окупованій території Донецької області, щодоби видобували 15 тисяч тонн вугілля.

Для солідності та більшого інформаційного ефекту (не плутати зі спротивом), додавався і перелік шахт та обсяги видобутку вугілля. Так, наприклад, у АП «Шахта ім. А. Ф. Засядька» щодобовий видобуток – 1 700 тонн; шахта «Щегловська-Глибока», ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» – 2 200 тонни; шахта «Комунарська №22», ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» – 3 000 тонн; «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» – 7 800 тонн. Тобто щомісячний видобуток – 450 тисяч тонн вугілля.

За оперативною інформацією «ІС», реалізація більшої частини видобутого вугілля російським посередникам відбувається за безцінь – за $30-35, при собівартості його видобутку $67 за тонну. Так, при закупівлях вугілля ТОВ «Газ-Альянс» (підконтрольного С.Курченку, що є імпортером 75% вугілля з окупованих територій Луганщини), ціна однієї тонни енергетичного вугілля складає $32. Водночас подальший перепродаж російськими посередниками вугілля з ОРДЛО третім країнам здійснюється вже за світовими ринковими цінами у діапазоні від $100 до $160 за тонну.

Таким чином, на думку експертів групи, вугільна промисловість на окупованих територіях Донбасу перебувала на межі фінансового, кадрового та логістичного колапсу. При цьому єдиним напрямом реалізації вугілля, споживачем якого раніше була Україна, залишилася Росія.

Дані української розвідки не підтверджують інші джерела

Утім, за інформацією польської газети «Dziennik. Gazeta Prawna», від березня 2017 року до липня 2018 року тільки Туреччина купила 2,3 мільйона тонн цього вугілля. Варто зазначити, що після того, як польське видання звернулося до дипломатичних установ щодо їхніх дій із блокування купівлі місцевими фірмами вугілля з окупованої частини Донбасу, влада Туреччини заявила, що розслідує інформацію щодо ввезення антрациту з окупованих районів Сходу України.

Ugol Vugillya
Інші джерела не підтверджують дані української розвідки Фото: РИА Новости, Александр Кряжев

Водночас голова компанії «ДТЕК» Максим Тимченко заявив, що загальний обсяг проданого вугілля з окупованого Донбасу тільки в країни ЄС складає близько 2 мільйонів тонн. «За нашою інформацією, загалом з окупованої території Донбасу туди (до країн ЄС – ред.) відправлено до 2 мільйонів тонн антрациту. Польські компанії придбали близько 300 тисяч тонн», — повідомив він.

Не менш цікава картина і щодо обсягів видобутого і, головне, транспортованого на територію Росії вугілля з ОРДЛО. У вересні 2017 року заступник міністра економіки Росії Сергій Назаров в інтерв’ю журналістам агентства Bloomberg заявив, що щомісячно з окупованих територій Донбасу відправляють до Росії приблизно 1 млн тонн вугілля. Надалі отримане вугілля Росія реекспортує у треті країни. У такий спосіб Росія допомагає наповнити бюджети самопроголошених «республік» для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню.

«Вони розв’язують усі свої проблеми із соціальною інфраструктурою, бюджетом і пенсіями», – export-coal-for-cash-minister-says">зазначив Назаров.

Українська розвідка сповістила про вугільну кризу в ОРДЛО

Але на цьому не закінчуються колізії. Експерти групи «ІС» авторитетно заявляють, що з 2021 року очікується закриття всіх восьми вугільних енергоблоків російської Новочеркаської ГРЕС, яка є єдиним споживачем вугілля у південній частині Росії (власник – ВАТ «Газпром»). Очікуваний додатковий профіцит російського вугілля складе близько 3-4 млн тонн.

Річ у тім, що Міненергетики Росії підтвердило, що саме українське, а не російське, як стверджує група «ІС», вугілля використовується на Новочеркаській ГРЕС. Вона споживає на рік до 3 млн тонн вугілля, що видобувається на окупованому Донбасі.

«Воно (українське вугілля) споживається на Новочеркаській станції… Основні обсяги сортового вугілля транзитом через територію Росії йдуть на експорт», – цитує заступника міністра енергетики Росії Анатолія Яновського агентство Reuters.

Нескладно порахувати, що за шість років війни тільки Новочеркаська ГРЕС використала у своїх промислових цілях приблизно 18 млн тонн українського вугілля з окупованих районів Донбасу. Нагадаю, за інформацією «ІС», обсяги вивезення кам’яного вугілля з окупованих районів Луганської та Донецької областей до Ростовської області у 2016 році становили 562 399 тонн. 2017-го – 1 595 625 тонн. У першому кварталі 2018 року – 747 103 тонни.

Показово, що на сайті «ІС» зазначено наступне: «Інформація, що надходить, перевіряється щонайменше за двома непов’язаними між собою джерелами, норма – три джерела. Якщо інформація вкрай резонансна, ми посилаємося на очевидців та учасників подій. У випадку, якщо ми отримуємо нову інформацію, якою не володіли раніше, ми запускаємо алгоритм її перевірки. Надбанням громадськості стають лише перевірені факти».

Чи відповідають ці заяви дійсності?

Переконаний, що подібними заявами прикриваються реальні обсяги вивезення українського вугілля на територію Росії та, відповідно, його імпорт із території Росії. Крім того, на мою думку, здійснювався інформаційний супровід «сірих» схем закупівлі українськими підприємствами вугілля, видобутого на території ОРДЛО під маркою російського або південноафриканського.

У 2014 році джерела аналітичного відділу ГІ «Права Справа» повідомили, що роботу із закупівлі вугілля в ПАР розпочав міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан і колишній бізнес-партнер Юрія Іванющенка (за допомоги сина ексміністра вуглепрому Юрія Ященка, близького до групи народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка).

Нагадаю, ДПЗД «Укрінтеренерго» 19 серпня 2014 року уклало угоду про постачання до 1 млн тонн вугілля з Південно-Африканської республіки на умовах конфіденційності щодо ціни товару. Постачальником стала лондонська компанія «Steel Mont Trading Ltd». Ціна договору та ціна за одиницю товару була конфіденційною інформацією відповідно до умов договору. Марки вугілля також не оприлюднені.

Контракт мав діяти до 28 лютого 2015 року.

Примітно, що свого часу міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан повідомляв, що вартість вугілля, імпортованого з ПАР для потреб державної компанії «Центренерго», становить $91 за тонну в українському порту. Нагадаю, за оперативною інформацією «ІС», реалізація більшої частини видобутого в ОРДЛО вугілля відбувається за безцінь – за $30-35, при собівартості його видобутку $67 за тонну.

Відзначу, пресслужба «Укрінтеренерго» тоді повідомляла, що 30 жовтня 2014 року було завершено вивантаження першого судна з Південно-Африканської Республіки Scotian Express із вугіллям антрацитової групи обсягом 84 205 метричних тонн та розпочато відвантаження вугілля до Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго».

Усього на Зміївську ТЕС було поставлено 50,0 тис. тонн вугілля, на Трипільську ТЕС — 34,205 тис. тонн. З 5 листопада 2014 планувалося відправлення ще двох партій вугілля, одна з яких призначена для Зміївської ТЕС (близько 3,5 тис. тонн), а друга — для Трипільської ТЕС (близько 3,5 тис. тонн). Далі відвантажене вугілля планували постачати партіями по 50-55 напіввагонів щоденно для кожної електростанції. Дата прибуття з ПАР третього судна Bottiglieri Challenger із вугіллям обсягом близько 85 тис. тонн — 9 листопада 2014 року. Четверте судно MBA Rosaria вийшло з порту Річардс Бей.

Схема з вугіллям з окупованих територій

Викрити схему аналітикам «Права Справа» дозволив незрозумілий елемент логістики вугілля: воно постачалося не в українські порти, а через Росію. За документами воно начебто заходило в Ростов і вже після постачалося на територію України. Але портова структура Росії фактично працює на експорт.

У 2014 році було доведено, що вугілля не південноафриканське, бо за своїми характеристиками воно не відповідало показникам. Ішлося про вугілля з окупованих територій Луганської області.

У січні 2019 року тодішній міністр енергетики та вугільної промисловості Насалик заявив, що, починаючи з 2016 року, Україна зменшила споживання антрацитової групи вугілля втричі. Він назвав цифри: у 2016 році ПАТ «Центренерго» споживало 2,2 млн тонн, а у 2018-му – 0,4 млн.

Але про яке зменшення кількості закупівлі вугілля йдеться, якщо із січня до жовтня 2018 року обсяг імпортованого вугілля й антрациту зріс на 15,5%, на 2,3 млн тонн? Наприклад, у січні 2018-го Україна збільшила імпорт кам’яного вугілля й антрациту в 1,8 раза, на 1 млн тонн. Знову ж таки розбіжності в цифрах. І про це свідчать дані ДФС. У грошовому вимірі імпорт вугілля склав 281,2 млн доларів, на 64% більше, ніж у січні 2017 року – 171 млн доларів.

Українська розвідка системно дезінформує керівництво країни?

Менше з тим, з обсягами реалізації видобутого вугілля та його напрямками все більш-менш зрозуміло. Інформація «Інформаційного Спротиву» не відповідає дійсності та свідчить, на мою думку, про системний характер дезінформації.

Тепер варто перейти до питання фінансового та логістичного колапсу вугільної промисловості на окупованих територіях.

У 2017 році з’являється інформація «ІС», що через блокаду Донбасу в окупованих районах відчувається суттєва нестача сировини для промисловості, що загрожує зупинкою їх виробничої діяльності. Так, станом на кінець лютого на вугільному складі «Зуївської ТЕС» ТОВ «ДТЕК Схід-Енерго» залишалося менш як 20 тис. тонн вугілля. Експерти зазначали, що цього обсягу вистачить найбільше на тиждень роботи двома енергоблоками ТЕС. У зв’язку з цим, за інформацією «ІС», «міністр вугілля та енергетики ДНР» начебто звернувся до «голови ДНР» і представників міністерства енергетики Росії з пропозицією розглянути питання про постачання вугілля марок Д, Г із Росії.

Напевно, пресслужбі ГУР МОУ, чиї інтереси представляє сайт «ІС», цікаво буде дізнатися, що вугілля для потреб Зуївської ТЕС видобувається на шахті «Білоріченська» (Луганська обл., Лутугинський р-н, смт Білоріченський). Починаючи з червня 2017 року для потреб Зуївської ТЕС шахта «Білоріченська» щомісяця відвантажувала 40 000 тонн видобутої вугільної продукції.

Договір на постачання вугілля був укладений до кінця 2017 року.

Варто зауважити, що свого часу саме за контроль над цими потоками розгорнулася боротьба між ватажком бойовиків «ЛНР» Плотницьким і «міністром МВС ЛНР» Корнетом. Річ у тім, що саме Корнет відповідав за «силовий супровід» видобутку та постачання вугілля з окупованих районів Луганщини на територію окупованих районів Донеччини для потреб Зуївської ТЕС.

На засіданні самопроголошеного «уряду» окупованих районів Луганщини Плотницький звинуватив керівників правоохоронних структур у тому, що вугілля, яке там видобувається, незаконно постачається в обхід «унітарного» підприємства на територію Росії та окупованих районів Донеччини. Тоді Плотницький пообіцяв кадрові рішення. Зокрема, щодо Корнета. Утім, ця гра вугільних престолів погано закінчилася саме для Плотницького.

Таким чином, інформація групи «Інформаційний спротив» щодо залишків на складських приміщеннях ВАТ «Зуївська ТЕС» усього близько 20 тисяч тонн вугілля та його можливого постачання з Росії не відповідає дійсності.

Snegirev-Bochkala_3
Дмитро Снєгирьов Фото: скриншот

14 серпня 2019 року група «Інформаційний спротив» оприлюднює інформацію, що вугільна промисловість на окупованих Росією територіях Донбасу перебуває в надзвичайно важкому стані. Під скорочення після ліквідації збиткових шахт повинні піти до 30 тисяч робітників.

Утім, розмови про те, що вугільна промисловість на окупованих територіях Донбасу вмерла, не відповідають дійсності. За оцінками спеціалістів, щорічний видобуток вугілля на території окупованих районів Донбасу – 12-13 мільйонів тонн. За інформацією представників окупаційної влади, на вугледобувних підприємствах працюють близько 35 тис. осіб, питання про закриття шахт не стоїть апріорі.

Наведені факти свідчать про невідповідність та відверту дезінформацію щодо ситуації в ОРДЛО, яка подається військово-політичному керівництву України. Розв'язати цю проблему можна, створивши аналітичні структури, які б зайнялися інформаційним супроводом діяльності державних установ.​

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube і Twitter і Instagram!

Коментарі

Інші новини