Одному сито, а другому – решето: хто і як ставить “оцінки” українським суддям?

24.06.2019 15:11

Реформа судової системи, здавалося б, мала на меті забезпечити прозоре правосуддя – відсіяти хабарників, суддів Майдану, кумівство. Втім, людський фактор ніхто не скасовував. Як насправді працюють реформатори у ВККС, які рішення ухвалюють і чому очевидні корупціонери досі носять суддівські мантії? Більше про це – у розслідуванні Асі Шевченко. 

Про судову реформу в Україні почали говорити одразу після Майдану, проте стартувати вона змогла тільки за три роки. Плани були амбіційні: буквально перезавантаження системи. Насамперед – оновлення й очищення суддівського корпусу за допомогою Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Усі служителі закону мають складати, так би мовити, екзамен на компетентність, професійну етику і доброчесність.

Отже, простими словами, для очищення судової влади було створено певне сито – ВККСУ. Саме там відсіюють і відбирають суддів усіх рівнів – і тих, хто претендує на посаду, і тих, хто вже її обіймає. Через це умовне сито проходять судді й голови судів як місцевого значення, так і Верховного суду та спеціалізованих судів. Для забезпечення повної прозорості при ВККС створили ще один орган – Громадську раду доброчесності. Ось тільки сито виявилося з дуже серйозним дефектом.

Адже на папері все виглядає доречно і сучасно – громадськість відстежує недоброчесних суддів, а комісія, прислухавшись до громадськості, робить свій висновок. Але в законодавстві є проріха: рішення Громради до уваги брати зовсім не обов'язково. Член ради доброчесності Роман Маселко стверджує: лише за останні два місяці 200 негативних висновків відкинули.

«Практично всі проходять перевірку комісії. За останні два з половиною місяці жодного судді не звільнено. Загалом, якщо говорити про ці два роки, що відбувається судова реформа, то звільнено через невідповідність критеріям доброчесності аж 15 суддів», – наголошує Роман.

Отже, залежно від стажу, раз на 3-5 років служителі Феміди проходять перевірку, де здобувають бали. Максимальна кількість – тисяча балів: по 250 доброчесність та професійна етика і 500 балів – за компетентність. Щоб залишитись на посаді, суддя має набрати не менше ніж 60 балів за іспит і 60 за практичне завдання, решта балів розподіляється на співбесіді, в який беруть участь 3 або 4 члени комісії. Має враховуватись також висновок громадської ради доброчесності.

Утім, у співбесіді представники Громради участь не беруть. Згодом члени комісії голосують, віддаючи кандидату свої голоси-бали. Але виявилось, що хто кому і скільки ставить – інформація конфіденційна.

Зокрема, завдяки таким проріхам у системі, успішно пройшла оцінювання ціла низка так званих «суддів Майдану» – В. Катющенко, А. Саадулаєв, Н. Пономаренко, а також служителі Феміди з сумнівними статками.

Коментарі