«Непопулярність рішень і зниження рейтингу нас не лякає», – голова парламентського комітету Микола Сольський про земельну реформу та переформатування АПК

02.10.2019 20:32

Земельна реформа, агрорейдерське свавілля, розкрадання та умисне доведення до банкрутства державних сільгосппідприємств, незадекларовані статки чиновників найзаможнішого міністерства України – ці теми стали головними ньюзмейкерами 2019 року і сьогодні залишаються в центрі уваги суспільства.

Як представники бізнесу у парламентських комітетах змінюють розстановку сил у вітчизняному агросекторі, які новації чекають на МінАПК та чи не боїться Зе-команда втрати рейтингу через непопулярні реформи? В ексклюзивному інтерв’ю для «СтопКору» розповів голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський.

- Друзі, доброго дня, сьогодні у нас в гостях Микола Сольський, голова Аграрного комітету Верховної Ради, людина, відома на аграрному ринку, людина, яка зробила собі ім’я в аграрному бізнесі, створила відомий, дуже ефективний прибутковий холдинг і яка добре знається на проблемах аграрного сектору.

І тому нам дуже цікаво, мені особисто цікаво познайомитись і поговорити з вами про ті завдання, які зараз стоять на порядку денному. Бо всі говорять лише про те, що Україна – аграрна країна, і це дійсно так, ми бачимо це навіть по переліку Форбс – як він змінився за останні десять років, і як сильно змінилася наша експортна складова, вона фактично стала аграрною. Тому дійсно аграрний ринок зараз на порядку денному дуже важливий. З якими завданнями, з якими амбіціями ви йшли у парламент і очолили комітет?

- Романе, дякую, що запросили. Просто одна ремарка: як мені здається, чому з’явились люди в Форбсі, чому аграрна сфера показує такі результати, зокрема й стосовно експорту – це тому, що там була, є і, сподіваюсь, буде конкуренція. Конкуренція, в принципі – основний драйвер руху у всіх напрямках, і ситуація насамперед розвинулась завдяки наявності конкуренції практично у всіх сферах аграрного ринку.

Першочергово Аграрний комітет відповідає за ухвалення законів, а всі інші способи, які він може використовувати – це парламентські слухання і так далі, спрямовані на те, щоб були правильні закони: або нові, або внесення змін до старих.

Голова парламентського комітету з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський дав інтерв'ю Роману Бочкалі

Про кадрову ротацію і те, як буде здійснюватися управління агроринком без міністерства

- Аграрна країна, але вже не існує аграрного міністерства. Для багатьох це було здивуванням. Чому так, і як далі буде розвиватись, власне, управління аграрною сферою?

- Поговоримо про те, чим займався АПК раніше. МінАПК 80-90% свого часу витрачало на функції, пов’язані з управлінням державними підприємствами.

- Там є такий пан Ахіджанов, не знаю, чи відома вам така особа, він управляє цими держпідприємствами. Ми зробили розслідування і подивились, що там просто шалена картина. Чиновник з маленькою заробітною платнею, але у нього квартира на Печерських Липках, багато інших різних нюансів.

Якщо розібратись, то що відбувається насправді? Ці підприємства банкрутять, їх просто в якісь борги вганяють, щоб потім забрати майно. Як з цим боротись? Ось зараз переформатували, але всі ці люди – той же Ахіджанов, яким вже НАБУ займається після нашої заяви, інші всі – вони всі на місцях. Тобто чи буде якась кадрова ротація окрім переорганізації моделі управління?

- Дивіться, кадрова там вже відбувається. Я сподіваюся, що вона буде різкішою, швидшою.

- Але всі поки що на місцях, щоб ви зрозуміли, ми за ними уважно слідкуємо.

- Сподіваюсь, ці речі пришвидшаться. Просто закінчу зараз трохи з МінАПК і перейду до способів, якими, на мою думку, найефективніше можна боротись. 90% свого часу вони тратили на управління державними підприємствами. 10% часу – це те, що важливо для галузі, для всього ринку, це просування українського аграрного експорту, правильна статистика. І розробка, контроль, моніторинг правильних програм стимулювання більш тривалих – на це просто фізично було менше часу. Зрозуміло, це все не так цікаво.

Нам не треба ринок регулювати. Нам треба дати їм інструменти. Вони завжди краще розберуться, ніж ми, ніж будь-який парламент. Ніж цей, наступний і так далі. Немає в світі парламенту, розумнішого за ринок. І Україна в цьому не виняток.

Про пріоритетні питання розвитку аграрного сектору

- Давайте найголовніше. От ви, як людина з аграрного ринку, що вас більш за все хвилювало, непокоїло і не давало розвиватися?

- Дивіться, воно не тільки мене, воно насправді всіх турбувало, і ми всі ці проблеми розбили для себе в аграрному комітеті на 4 блоки. Вони всі дуже важливі, з кожного з них можна починати. Тому я їх розберу по пріоритетах.

Пріоритет номер 1 – це, зрозуміло, земельна реформа.

Пріоритет номер 2 – це питання, енна кількість окремих питань, які накопичились і потребують вирішення, їх одним критерієм важно об’єднати, це, скажімо, всі питання, пов’язані з аграрним ринком.

Це, наприклад, розв’язання питання з ліцензуванням пального, спрощення процедури реєстрації насіння, гербіцидів, можлива дерегуляція в сфері міндобрив. Питання, пов’язані з приватизацією, великий блок. Питання, пов’язані з дерегуляцією в сфері роботи Держспоживслужби, і так далі. Це й питання про демонополізацію і приватизацію Укрспирту.

- Слухайте, ну якщо ви й за Укрспирт візьметесь, то вам потрібно буде багато охоронців.

- Стосовно цього вже закони є, і я думаю, що в кінці жовтня вони потраплять в комітет.

- Вже побігли якісь незрозумілі товариші, які щось пропонують?

- Бігають постійно, але хтось бігає, хтось робить роботу – в принципі, завжди життя з таких елементів складається, я до цього ставлюся спокійно.

Третій блок – це все, що пов’язане з водою, а четвертий блок – це все, пов’язане з лісом. От те, що відноситься до предмету відання комітету, ми на такі блоки розбили.

- А що з лісом? Якось не зовсім зрозуміло.

- Тому що до предмету відання аграрного комітету також відноситься питання земель лісового фонду. Ми перетинаємось там з екологічним комітетом і разом будемо проводити реформи в цій сфері.

- Там потрібно робити реформу, бо от буквально 25 вересня звільнили пана Бондаря, який очолював агентство лісового господарства. Вибачте, але це корупціонер, я кажу про це офіційно і готовий в суді це довести. Чи буде змінюватись кадровий підхід, бо всі розуміють, чия це була людина і куди він носив гроші. Хто буде наступником, і за якими критеріями ви будете його обирати?

25 вересня звільнено заступника голови держлісагенства Володимира Бондаря

- Пане Романе, буду обирати не я, буде обирати Кабмін.

- Але ви будете пропонувати як комітет? Яка ваша роль?

- Дивіться, голову комітету, як і будь-якого парламентарія, можуть запитати за думку про якусь людину, це відбувалось на різних рівнях тих призначень перших, які зараз проходять – десь відбувалось, десь не відбувалось. Моя позиція по кадрах така: чим швидше, чим різкіше – тим краще. Тому що, навіть якщо вони там місяць після цього не будуть працювати – нічого страшного. Ми просто розуміємо, що ми нічого не втратимо за цей час. Єдине, стосовно лісу – там є багато ідей, і ми їх ще навіть не звели у концепцію.

Про комунікацію з ринком

- А є комунікація з ринком? Тобто аграрії до вас звертаються чи ні?

- Постійно. Постійно звертаються з ринку. Ба більше, 20 осіб зі «Слуги народу», які зайшли в комітет, – це хлопці, які жодного разу не були в парламенті, в принципі, це люди з середнього бізнесу, аграрного або дотичного до аграрного – тваринництво, постачання продукції машинобудування в сільське господарство, тобто якби вони всі були б тут, була б дуже зрозуміла і конструктивна розмова.

- Жива розмова.

- Жива, особливо без камери. Тому що всі з цими проблемами стикались і всі зараз кажуть: це має бути не так, це – до побачення, це міняємо, ми там самі підходили домовлялись, тому цього вже досить. Це люди, які були з цієї сторони, і це треба відверто говорити, вони ці проблеми дуже розуміють, і це насправді дуже добре. Штампами тексту зараз значно менше, ніж раніше було, сподіваюсь, що цей процес буде тривати, що ми не перейдемо до штампів.

- А ви як аграрій колись звертались у комітет? При попередніх скликаннях?

- Ні.

- Тобто не було такої потреби? Чи просто знали наперед, що там будуть такі умови, що краще навіть не звертатись?

- Були дві речі, коли я та інші займали активну позицію, з того, що я пам’ятаю. Перше – це були соєві правки. Друге, звичайно, з ринком обговорювалось, коли була зміна оподаткування, пов’язана з ПДВ. Вони були на рівні якихось конференцій, майданчиків тощо. Особисто я напряму з парламентом не спілкувався. Це для мене було досить складно. Більшість ринку, як я знаю, в будь-якому варіанті й так знайде спосіб працювати. Тому більшість ринку до цього так і ставиться.

Зараз у нас, здається, ситуація трішки змінилась, просто через організацію роботи. Тому що доступ став простішим. Може, я суб’єктивно про це думаю, тому що я вже з цієї сторони, але мені здається, комунікацій стало значно більше. Спілкуємось постійно, тому що дуже багато законопроєктів є, заходить, розглядається, і ринок сам повірив, що їх реально швидко ухвалювати.

Про земельну реформу та підготовку законопроєктів

- Тобто я так розумію, що у вас зараз відбувається підготовка певних законопроєктів, відбуваються певні напрацювання, про які ви зараз, може, не хочете наперед говорити, але ми це побачимо дуже скоро?

- Так, дивіться, от по земельній реформі, наприклад, той же кабмінівський законопроєкт, там кілька сторінок опубліковано, це як, знаєте, читаєте книжку – це перша глава. Ви не зрозумієте книжку, поки не дочитаєте до кінця.

Навіть стосовно земельної реформи, наприклад, щодо ставлення до іноземців, це така найбільш гаряча тема, яка останні пару тижнів обговорюється, є «за» і «проти» і серед великих, і серед дрібних, і серед середніх підприємств.

Але 90% речей, які проходять через комітет, вони, як на мене, підтримуються всім ринком. Основна дискусія пов’язана із земельною реформою, і то, як на мене, з частиною положень по земельній реформі.

- А чого бояться противники? Що вони втратять якесь своє монопольне право?

- Про іноземців? Знаєте, коли ми говоримо про іноземців, ми розуміємо, що іноземці напряму в жодному варіанті законопроєкту не зможуть купувати, вони можуть бути співзасновниками.

- Але вони, може, просто переймаються, що іноземці мають великі фінансові фонди і можуть просто змінити якісь правила гри?

- Є переживання, пов’язані з тим, що в іноземців є гроші, що вони будуть агресивні на ринку, і що підніметься ціна на землю. Але тут треба виходити з декількох моментів. З однієї сторони, в нас є 40 з чимось тисяч аграрних підприємств, які тягнуть цю галузь, і там треба, перше – не поламати це, друге – підтримати і розвинути. З іншої сторони, у нас є 6-7 мільйонів пайовиків, які теж мають можливість продати дорожче.

- Вони точно не будуть проти подорожчання паїв.

- Так. Тому тут має бути не те, щоб розумний компроміс, а якийсь розумний підхід до цієї справи. Ба більше, в Україні 1300 підприємств, які напряму належать іноземцям, що вже давно цим займаються. Це нікого насправді не лякає. Виявляється, вони спокійно живуть тут, спокійно дивляться наш телевізор, спокійно їдять борщ, їх в селах краще сприймають, ніж наших людей. Крім цього, здебільшого вони поводяться дбайливіше, уважніші до соцсфери, ніж наші.

Якщо ми зачепили тему рейдерства, я на одній зустрічі, коли говорили, що от іноземці будуть рейдерами, сказав: ну дивіться, мені важко в це повірити через два фактори. По-перше, пригадаймо факти рейдерства, де були іноземці, давайте п’ять фактів пригадаємо. Всі задумалися, не набрали 5 випадків. Тепер, кажу, давайте 100 пригадаємо, де ми всі між собою кусалися. Вони всі одразу підняли руки, у кожного було по 10-15 випадків.

Пан Сольський наголосив на необхідності антирейдерських запобіжників у ході впровадження земельної реформи

Тому іноземці обережніші, це перше. По-друге, вони точно будуть заходити, якщо будуть заходити в будь-якому форматі, на вторинний ринок. Третє, дуже сильно розвинене у всіх законопроєктах право переважного викупу у цих господарствах, які працюють на цій землі. Воно розвинене, зрозуміло, задля запобігання рейдерству, з додатковими обов’язками по документах для нотаріусів і так далі.

Про можливе зростання ціни на землю

- Ви знаєте, я зараз подумав, якщо дійсно зросте суттєво ціна на землю, то я би на місці наших агроолігархів замислився б над тим, що можна дуже вигідно продати свій бізнес.

- Так, дивіться, насправді я не думаю, що суттєво зросте, відверто про це говорю. Чому? Бо я не бачу зараз аж такої пропозиції на ринку землі. Взагалі зараз ринок землі де-факто існує. В нас, наприклад, там 28 млн підмораторних земель, і понад мільйон за останні 2 роки, згідно з даними Мін’юсту, продали де-факто по договорах емфітевзису і довгих договорах оренди – більш ніж 40 років.

Ми розуміємо, коли бабця-пайовик, якій 70-80 років, а їх 90% таких, підписує договір оренди землі на 49 років і за це один раз отримує гроші – все, це де-факто продаж, в її очах, і в очах людини, яка це оформлює зі сторони покупця.

І ці мільйон з чимось гектарів – це приблизно 3% від ринку, це отака статистика за декілька останніх років. Якщо ми подивимось на сусідні країни, де була подібна історія виникнення права власності на землю, не хочу брати непопулярні країни, візьмемо щось простіше – візьмемо Молдову, там 3% в рік від продажу. У мене якось була зустріч ще до війни з одним фермером, у якого 7 чи 8 тисяч гектарів в обробітку в Молдові. Він говорить: у мене 2 тисячі у власності, це те, що я за довгий час купив, тому що люди не хочуть продавати.

В селі земля – це насправді остання надія для 90 з чимось відсотків людей. Будь-яка людина, зокрема й ми з вами, землю продає в останню чергу. Ми готові не міняти машину, не купувати машину, якщо її немає, не купувати одяг, але надії ми не хочемо позбуватися, в принципі.

Дивіться, от є статистика за останні декілька тижнів, що приблизно від 5 до 10%, в середньому 7%, готові продати при скасуванні мораторію. Мені здається, що ця статистика пов’язана з дечим іншим, люди, коли говорять, що згодні продати зі скасуванням мораторію, знаючи, що вони можуть і зараз це зробити, сприймають це просто як очікування, що буде вища ціна. Тобто в них асоціюється більше з цим.

Я не говорю про 4 мільйони ОЗГ, з яких мільйон спокійно продали, зокрема й компаніям з іноземним капіталом, які працюють в Україні вже впродовж тривалого часу. По-перше, це ніхто не забороняв, це нікого не хвилювало. Тільки коли за це можна отримати політичні дивіденди, ця тема підіймається.

Про те, чи виграє Зеленський електорально від земреформи

- Так, власне деякі партії, які навіть і в парламенті є, навіть вони ж якраз цю тему хитали політично. І тут у мене виникає питання: як ви вважаєте, Ваш лідер, пан Зеленський, електорально від цього виграє? Чи немає тут ризиків? Бо дійсно земля – це ж якась така сакральна річ. Знаєте, ухвалення такого рішення – доленосне. Як воно сприйметься?

- Перше, дивіться: ринок є, ми його просто хочемо переставити з сірих рейок на зрозумілі рейки. Тому що він, по-перше, вже є, скасування мораторію його не зупинить. Навпаки, вона пришвидшить сірий ринок, і це потім треба буде вирішувати ще більш незрозумілими, непопулярними речами. Це перше.

Друге – так, така загроза є. Мені здається, багато інших депутатів з фракції до цього відносяться спокійно. Тому що в перспективі, я думаю, всі це оцінять, зрозуміють, похвалять. І більшість її сприйме нормально.

Ба більше, ми бачимо динаміку. Через те, що ці посили були сміливі й зрозумілі ринком, що ми не ходимо «вокруг да около», що ми говоримо так, як є, що ми говоримо, що це буде зараз – я та інші люди, навіть статистика помінялась сприйняття суспільством. Сприйняття покращилось.

- Два важливі моменти: по-перше, треба людям пояснювати і комунікувати з суспільством. І по-друге, коли є довіра до тієї політичної сили, яка це пропонує. Власне, зараз до команди Зе довіра шалена, тому, мабуть, можна ухвалити зараз або ніколи.

- Дивіться, те, що воно непопулярне і понизить рейтинг, мене особисто та інших членів фракції не лякає.

Про аграрну академію як великого утримувача земельного банку

- Як казав Черчилль, демократія не ідеальна, але кращої системи не існує. А що робити з аграрною академією? Це фактично один з найбільших утримувачів земельного банку, я б сказав. Це сотні тисяч гектарів, щоб ви розуміли. Одні кажуть, що треба робити інвентаризацію якраз, тільки щоб зрозуміти, скільки там в тіні тієї землі. Інші кажуть, що треба просто залишити вченим 10 тисяч гектарів, всю іншу землю забрати. Ваша думка?

- Дивіться, інвентаризація, та, яка проводиться в частині земельній, не дасть вам розуміння того, що відбувається з економічною частиною. Насправді коли ми говоримо про аграрну академію, Міноборони, МінАПК і землі пенітенціарної служби, то значна частин цих земель дійсно управляється не самими підприємствами, вони обробляються сторонніми особами. Причому, як правило, не на договорах оренди/суборенди, тому що вони заборонені, в більшості це договори спільного обробітку. І звідти вже далі починається вся історія і економіка – офіційна і неофіційна.

Моя особиста думка, що ми максимальну кількість цих земель, наскільки нам дозволить ситуація та інтереси науки, скажімо так, повинні відправити в приватизацію. Причому зробити це у такий спосіб: частину на розпаювання. Немає жодного села в Україні, де не знаходилися б ці колгоспи, які робили так: дайте нам розпаювання, от нам так пощастило, що ми в цьому селі ніби займаємось наукою, а довкола в селах розпаювали, у них є по пару гектарів, вони на це розраховують, а в нас тут нічого немає. Тому пропозиція така: розпаювання часткове на працівників, на колишніх працівників, на соцсферу. Все решта – через Прозорро на приватизацію. І майно, і земля.

Єдине, є дискусія стосовно того, що частково, щоб приватизація того, що не пішло в розпаювання, чи продається право оренди, чи право власності на землю, це такі більш технічні моменти. Але немає дискусії щодо інструментів, це має бути зрозуміло, Прозоро, в цьому випадку це має йти через Прозорро, тому що при всіх нюансах – я знаю, які є нюанси, цей майданчик зараз – з найбільшим рівнем довіри. Якщо хтось придумає краще за 2-3 місяці – я тільки за. Конкуренція у будь-якій сфері не завадить. Але з тим рівнем довіри, які зараз є, інший варіант запропонувати складно.

Про проблему агрорейдерства

- Дивіться, мене дещо здивувало, що серед пріоритетів ви не назвали проблему агрорейдерства. Власне, у нас дуже велика така біда. Щороку, коли йде збір урожаю, чомусь дуже так часто зустрічаються дві сторони, які його хочуть зібрати, а іноді навіть три сторони – поліція, якісь силовики, якісь тітушки, хлопці зі зброєю, навіть були кровопролиття тощо. Це не є великою проблемою?

- Це є великою проблемою, але це частина земельної проблеми. Коли ми говоримо про агрорейдерство, по-перше, потрібно розрізняти декілька типів. Перше – це рейдерство, пов’язане з корпоративними правами.

- Я тут одразу додам ремарку, бо коли хлопці починали бізнес у 90-х роках, вони нормально цивілізовано одним з одним не розставляли якісь межі юридичні, а коли проходить час, ми всі бачили, нещодавно навіть був гучний такий скандал – «Росток Холдинг», що почалося між паном Купавцевим і Грібовим, і досі не можуть розібратись, тому що колись були там певні моменти.

Захоплення "Росток-Холдингу" - одна з найгучніших агрорейдерських історій Фото: СтопКор

- Так, я теж в цьому контексті хотів би дорозсказати. Перше, що пов’язане з корпоративними правами. Там є абсолютно чорні історії. А є, як ви приклад наводили, це питання конфліктів, це питання судової системи і так далі. Я не хочу загальними фразами говорити, про які говорять останні 10 років, але в будь-якому випадку треба дивитись ще й на інші речі.

Друге – це рейдерство, пов’язане безпосередньо з правами на землю. Тобто є накладки, є подвійні реєстрації і так далі.

- Реєстраційне – це взагалі жахливе. Іноді таке буває, і це не секрет, коли протягом однієї доби кілька разів в реєстрі змінюється власник чи користувач тією чи іншою землею. Як це можна перемогти?

- Ну дивіться, треба зробити додаткові запобіжники. Це зараз буде ускладнено, можливо комусь це буде складніше, але по крайній мірі, я думаю, зменшиться інша проблема. Тобто будуть введені додаткові запобіжники в систему щодо кількості документів. Це є в цьому законопроєкті, який ми два місяці тому перенесли в друге читання.

- Наведу маленький приклад такого запобіжника. Це і смішно, і гірко одночасно. Знаю одного аграрія з Кіровоградщини, який найняв на роботу трьох реєстраторів, які постійно моніторять реєстри, щоб у нього нічого не вкрали. Це реальна історія.

- Я думаю, зараз більшість агропідприємств так роблять, юристи цим займаються, щоб моніторити ці реєстри. Це дійсно така історія є в Україні, вона загальна, не тільки в чоловіка з Кіровоградської області.

Наступні історії є пов’язані з уборкою врожаю. Вони мають деколи різне підґрунтя. Дві проблеми, про які ми вже говорили. Перше, це можуть бути накладки по договорам оренди, друге – це історії з корпоративними правами, це чорні старі корпоративні конфлікти, вони тягнуться десятиліттями. Третє – історії бувають, пов’язані з заставою урожаю під різні контракти. Якщо ми не говоримо про чорні історії.

Тому є багато історій корпоративних, є багато історій, пов’язаних із заставами, але хто перший в цій історії скаже слово «рейдер», той ніби не рейдер. Це треба чітко відрізняти і розбиратись. І також треба розуміти, що коли хтось до когось підходить з утюгом і з битою, то в Штатах теж і в Швейцарії підприємство переоформлять.

- Це вже питання ефективності правоохоронних органів.

- Абсолютно. Тому це також повинно йти одночасно з кадровими речами і з іншими внесеннями до процесуального законодавства, до нотаріальної частини Кримінального кодексу, в галузі правоохоронній також.

- Ви як аграрій, от ви колись з таким зіштовхувались, з проблемою агрорейдерства?

- Немає жодного аграрія в Україні, який з цим не зіштовхувався. Це, звичайно ж, непідходяще слово, що це природній процес. Але це супроводжується… У нас ринок аграрний все ж таки в Україні формується, він формувався 10 років, багато зацікавлених і методи різні.

- Знаєте, мені здається, ви підбирали слова, якби ви не були депутатом, ви б зараз відповіли інакше.

- Так, я тоді б інакше говорив.

Про аграрних олігархів

- А от мені цікаво, у нас є загальний ринок, є середньої ланки підприємства, фермери тощо, але і певні такі, знаєте, їх вже навіть олігархами називають – такі як пан Костюк, Вадатурський, Хомутинник. А вони зараз може трошки занепокоєні навіть, що можуть похитнутися позиції еліти аграрної на цьому тлі? Чи навпаки? Які імпульси?

- Тут є один такий момент. Коли ми візьмемо всі компанії в країні, хто займається сільським господарством, там 40 з чимось тисяч, візьмемо 50-70 найбільших компаній, в тому числі ті, про які ви сказали, приблизно 50-70 з них обробляють біля 20% землі. Всього-на всього. Коли ми говоримо про 30 тисяч дрібних фермерів, вони обробляють приблизно 15% землі. Більше 10 тисяч – це основна маса, це обробляють від 1000 до 10 тисяч. Тобто тут ніякої монополії особисто я не бачу, дуже конкурентний ринок.

Більше того, цікава історія, якщо подивитись статистику за останні 5-7 років, це практично не змінюється. Хоча ми кожного року чуємо, що великі викуповують когось із середніх, або між собою якась концентрація. Але цей процес двосторонній. Що відбувається – якщо хтось з великих викуповує середнього, то кожен рік все одно при перепідписанні договорів вони частину втрачають через те, що багато людей або стають самі фермерами, або переходять до середніх і дрібних. Тому що ці групи підприємств дуже-дуже активні, і за рахунок конкуренції воно дуже швидко рухається.

Про корупцію та шахраїв у МінАПК

- Ви обіцяли завершити кадровим підходом. Що робити з усіма цими шахраями, які засіли в МінАПК? Причому там не лише ті шахраї, які просто на чомусь заробляють, вони отримують – деякі з них – зарплату в агроолігархів, які лобіюють їх питання. Це взагалі якось можна перемогти?

- Дивіться, це ж проблема не тільки в АПК, це проблема у всіх сферах. Це чому я і більша частина аграрного комітету проти будь-яких ідей додаткових державних органів у земельній сфері – державних земельних банків, органів, які контролюють земельні банки, сільгоспінспекції, які контролюють треті земельні банки і так далі.

Тому що це треба об’єктивно розуміти і сказати собі правду, що в нас немає жодного державного органу, до якого немає питань. І треба бути дуже самовпевненими, щоб говорити, що за місяць такі з’являться. Тому дерегуляція і приватизація – це, як на мене, основний спосіб вбити корупцію.

Коли ми говоримо по кадрових питаннях до МінАПК, перше – це технічні речі, які вже прийняті, пов’язані з держслужбою, закон – чесно кажучи, я не проконтролював, не уточнив – він має вже бути десь підписаний і опублікований. Я знаю, що багато було очікувань, тому що лікарняні ніхто не відміняв, підписані конкурси, контракти ніхто не відміняв і так далі, і так далі, щоб спростити цю процедуру. Я думаю, що в найближчі місяць-півтора ви, як і я, це побачите.

Про приватизацію за голландською системою

- Що таке голландська система? Бо всі вважають, що голландська система – це «Роттердам +».

- (сміється) Тут трошки інша голландська система. Коли ми виставляємо на Прозорро, моя особиста думка, що найкраще питання ринкової ціни встановить ринок. Наприклад, оцінка майна – 10 мільйонів, перша ставка на Прозорро – на підвищення, тобто якщо воно коштує мільярд, воно продасться за мільярд, якщо ніхто не зробить ставки на підвищення – друга ставка на пониження. Значить, ринок сам визначить, чи воно коштує гривню, чи воно коштує мільярд.

Основне – правильно розвивати торги і контролювати цей процес. Ми вже 2 тижні як почали роботу, щоб спростити процедуру приватизації, щоб зробити її невідворотньою. Тому що теж потрібно розуміти, що більшість агропідприємств ринок оцінить за ціною площадки для якогось будівництва плюс комунікації мінус витрати на демонтаж. Це теж потрібно розуміти. І не треба себе теж переоцінювати.

При цьому нам також потрібно, щоб ми не звузили кількість тих, хто хоче займатись переробкою. Тому – демонополізація в цій частині, потім приватизація. Якщо ми себе будемо тішити ще 5 років, значить, ще 5 років там буде хтось сидіти. 5 років ми один одному будемо розказувати казки. Вони – вам в прямому ефірі, вам колись це надоїсть, і закінчиться все, як завжди. Тому я – за різкі рухи, хвіст не треба обрізати по частинах.

Про зміни у житті після обрання до парламенту

- І наостанок: як депутатство і похід у владу змінили ваше життя – сімейне, дозвілля і так далі? І, власне, чим взагалі займаєтесь у вільний час? Просто щоб ми розуміли для себе, яка ви людина.

Після обрання в парламент я став більше цінувати звичайні речі - Микола Сольський

- Дивіться, що змінилось. Перше, що найбільш очевидно, що перше приходить у голову, що почали цінуватись такі речі, до яких я раніше звик. Наприклад, вільна субота (сміється). Наприклад, що я не приходжу там о дванадцятій і відразу лягаю спати, а що я приходжу десь пів об одинадцятій і в мене ще є година особистого часу. Такі якісь елементарні речі стали цінуватись. Що я можу, коли не сесійний тиждень, попити кави-чаю, поїсти щось у тих місцях, до яких я звик, які я люблю, але не в буфеті Верховної Ради.

Є певні історії з відношеннями з дітьми, вони такі, більш гуморні, ці історії. Я відношусь до цього спокійно і сподіваюсь, що це і далі не зміниться. Мені в цьому допомагає одні річ: 90% навколо таких самих, як я. З такими самими проблемами. Вони теж з ринку, з бізнесу. Теж їх це все дивує, теж ми жартуємо про кнопки, про щось інше.

Чим займаюсь у вільний час? Колись багато ходив у гори, підіймались на 6-тисячники, цим займався, це любив. Це залишилось, але оскільки обмежений час, то я собі можу дозволити тільки піти деколи на 2-3 дні.

- Є амбіція колись на Еверест піднятись?

- Амбіція є, але на це потрібен час. Не знаю, це така мрія, яка все далі й далі виглядає як нездійснена.

- Всі мрії здійснені. І я зараз собі дозволю таке порівняння, що все те, що ви задумали, що ви зараз окреслили на аграрному ринку – вони і є певний Еверест. І якщо ви його візьмете, то це буде дуже круто. Всього вам найкращого!

- Обов’язково! Дякую.

Читати також:

Коментарі