Коронавірус і медреформа: фахівці пояснили, чому Україна виявилася неготовою до епідемії

10.04.2020 19:50

Коронавірус не щадить нікого: хворіють і кінозірки, і впливові політики. Проте в окремих країнах завдяки своєчасним протиепідемічним заходам масового зараження вдається уникнути. А що ж Україна? Які запобіжні заходи були прийняті для обмеження імпорту інфекції, як влада підготувалася до пандемії та в чому полягає відмінність умов для поширення коронавірусу в Україні від інших держав? Докладно про це – у дослідженні аналітичної групи «СтопКору».

Ілюстрація: СтопКор

Як Україна готувалася до пандемії?

Перший випадок захворювання на коронавірусну інфекцію в Україні був зафіксований 3 березня. Але ще 3 лютого 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження № 93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV».

Проте рішення, яке містило перелік важливих заходів, виконувалося вкрай незадовільно.

Зокрема, у березні спалахнули скандали через вивезення з України виробів медичного призначення (масок, засобів захисту та іншого), які мали були бути обмежені для експорту.

Виробництво вітчизняних ПЛР тест-систем було загальмоване, а імпортні тест-системи почали закуповувати лише наприкінці березня, коли епідемія в Україні вже спалахнула.

Через брак фінансування науковці вимушені йти у відпустки за власний рахунок

Тодішній міністр охорони здоров’я згаяла дорогоцінний час на бездіяльне перебування в ізоляції в Нових Санжарах разом із тими, кого повернули до України. І навіть взяла участь у тенісному турнірі.

Провела вона цей час в ізоляції за дорученням Президента Зеленського, за що останній «подякував їй за сміливість».

Жодної публічної інформації від МОЗ та місцевих державних адміністрацій про виконання рішення КМУ та підготовку протидіяти епідемії протягом лютого українські громадяни не почули. Лише наприкінці лютого створили посаду Головного санітарного лікаря України, на яку призначили Віктора Ляшка, котрий має відповідну кваліфікацію та досвід.

Отже, Україні знадобилося цілих півтора місяця, аби серйозно почати готуватися протидіяти пандемії.

Чим вирізняється ситуація в Україні?

Якщо спиратися на офіційну статистику зареєстрованих в Україні випадків захворювання на коронавірусну хворобу Covid-19, то пандемія в країну прийшла на початку березня, а спалах масового інфікування почався лише після 25 березня. Це пізніше, ніж у багатьох країнах, з якими ми порівнюємо Україну. Спробуймо розібратися, в чому інші відмінності нашої країни, які можуть завадити України використати відносно сприятливі умови на початку епідемії.

1) Проблеми у системі охорони здоров’я

Голова відмінність України в тому, що 2020 рік вона зустріла в стані реформування системи надання медичної допомоги. Ще раніше почалася реформа санітарно-епідеміологічної служби, яку ліквідували, а її функції передали іншим відомствам і службам. Вирішальну роль у стримуванні інфекції відіграють лікарі загальної практики-сімейної медицини, епідеміологи, інфекціоністи, лікарі екстреної медичної допомоги. Тому розглянемо, що змінилося за останні роки в цій галузі.

У багатьох областях України укомплектованість лікарями загальної практики, сімейної медицини вкрай незадовільна, і може складати не більше 75 відсотків від потреби. У 2018 році щільність лікарів України, які надають первинну медичну допомогу, становила 4.8 на 10 тис. населення, що значно нижче за середній показник у ЄС у 2016 р. (7.8 на 10 тис.).

Малюнок 1. Динаміка щільності лікарів-інтернів, стоматологів, лаборантів та лікарів гігієнічної групи, ЗОЗ бюджетного сектору, 1993-2018 рр.

Щільність лікарів гігієнічної групи, яка включає гігієністів, епідеміологів, паразитологів, бактеріологів та вірусологів, суттєво зменшилася з 2011 по 2012 рр. (з 0,84 до 0,09 на 10 тис. населення), що є наслідком реформи Державної санітарно-епідеміологічної служби України, яка розпочалася в цей час.

Як ми бачимо з графіка, кількість лікарів гігієнічної групи, в тому числі епідеміологів, у системі МОЗ скоротили вдесятеро. Сімейних лікарів вводили в штат лікувально-профілактичних закладів, перенавчаючи терапевтів та педіатрів на лікарів сімейної практики.

Паралельно різко скоротили епідеміологічні служби, функції яких передавали іншим службам МОЗ. Колишні терапевти та педіатри, а зараз сімейні лікарі, не змогли взяти на себе частину функцій, які раніше покладалися на епідеміологів.

Складність ще й у тому, що велика частина населення не має свого сімейного лікаря з різних причин, в тому числі через нестачу лікарів. У березні 2020 року лише 29 мільйонів українців мали свого сімейного лікаря.

Лікарів-інфекціоністів, які працюють переважно в стаціонарах, стало не набагато менше. Натомість менше стало лікарів, які надають екстрену медичну допомогу. Це важливо, оскільки потреба в екстреній медичній допомозі під час епідемії суттєво збільшується.

Малюнок 2. Динаміка щільності лікарів екстреної допомоги, ЗОЗ бюджетного сектору, 1993-2018 рр., на 10 тис. населення

Стаціонарну медичну допомогу остаточно ще не реформували. Тому стаціонари погано забезпечені ліками, обладнанням. Фінансування стаціонарів значною мірою відбувається з благодійних внесків громадян, але це разом із державним фінансуванням не забезпечує належних умов. Не вистачає обладнання, лабораторних реактивів, ліків, засобів захисту.

2) Відмінність у карантинних та обмежувальних заходах в Україні

У березні Україна запровадила превентивні заходи, подібні до заходів країн, що зіткнулись із значними спалахами інфекції. Важливо, що Україна застосувала карантинні заходи завчасно – за 13 днів до визначеної нами критичної межі захворюваності. Згодом обмеження поступово жорсткішали, і 25 березня у країні був введений стан надзвичайних умов – тоді, коли в Україні налічувалося 113 хворих на коронавірусну інфекцію громадян.

В цілому, можна сказати, що заходи запровадили своєчасно, так само, як у Чехії, Словаччині та Австралії. Це, зокрема, стосується заборон та обмежень на ресторанний бізнес, некритичні послуги та виробництва, масові культурні та інші заходи, магазини некритичних товарів, функціонування закладів освіти та догляду за дітьми.

На жаль, закриття частини великих організацій і підприємств в Україні було неконтрольованим, стихійним. Уряд не визначив перелік критично важливих служб, закладів, підприємств і організацій, аби надати їхнім працівникам можливість працювати та пересуватися громадським транспортом.

Інша суттєва відмінність реагування України полягає передусім у забороні руху транспорту. Усі країни, навіть ті, де спостерігається найвища захворюваність і смертність від COVID-19, зберегли в цілому роботу транспортної системи. Зокрема, громадський транспорт, хоча й із певними обмеженнями і новими правилами, продовжує працювати.

22 березня у Києві офіційно зупинили рух громадського транспорту Фото: Еспресо ТВ

В рекомендаціях ВООЗ, ЄС та міжнародних транспортних асоціацій містяться положення про важливість зберегти роботу міського транспорту. В усіх згаданих країнах за винятком України міський транспорт повністю не зупиняли. У деяких країнах навіть збільшили кількість транспортних засобів на критично важливих маршрутах.

Міжнародна організація громадського транспорту UITP у лютому 2020 підготувала рекомендації, як має функціонувати громадський транспорт країн, що потерпають від пандемії коронавірусної хвороби. Головна теза: громадський транспорт, навіть під час пандемії, є важливим для країни, тому він має працювати, хоча й у зміненому режимі.

Якщо цього вимагають карантинні заходи, обсяги транспортного сполучення можуть скорочуватися, але за обов’язкової умови, що це скорочення відбувається паралельно до скорочення потреби пасажирів у транспорті (закриття робочих місць в організаціях, де працюють пасажири, закриття шкіл та дитячих садочків тощо).

У випадку з запровадженням стану надзвичайних умов у Києві все було навпаки: спочатку повністю припинили рух міського транспорту, що спричинило хаос та вимушене стихійне закриття великих підприємств і організацій. Звісно, органи влади не визначали, які з цих підприємств і організацій є критично важливими, а які — ні. А це один із важливих чинників, що визначає економічні втрати країни від пандемії. Громадський транспорт зупинили повністю в Києві та в деяких інших містах.

3) Багато заробітчан, які вже повернулися в Україну, і ще багато очікують на повернення

Мільйони українців працюють у європейських країнах, де спалахнула епідемія. У цих країнах був запроваджений карантин, закрилися підприємства, погіршились умови проживання. Усе це змушує велику частину українських заробітчан повертатися до України.

На кордоні з Угорщиною українцю стало погано через величезну чергу Фото: колаж РБК-Україна, 07.04.2020

Разом із заробітчанами, які повертаються з охопленої пандемією Європи, Україна отримує нові інфекційні хвилі захворювань на Covid-19. 2 квітня голова Держприкордонслужби України Сергій Дейнеко повідомив, що в Україну з 13 березня вже повернулися близько 650 тисяч українських громадян.

У МЗС заявляють, що наразі 13 869 українських громадян, які залишаються за кордоном, просять про допомогу. 8,5 тисячі з них розраховують на повернення в Україну. Щонайменше 170 громадян України за кордоном наразі мають встановлений діагноз коронавірусної інфекції.

Вважається, що українські репатріанти одразу після повернення в Україну потраплятимуть до спеціальних обсерваторів на 14 днів. Але чи здатна Україна забезпечити обсервацію у таких масштабах? Читайте про це вже завтра у нашій наступній статті.

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter й Instagram!

Коментарі


X