Казус Товмасяна: як один чиновник поклав кінець казці про народних слуг

Цього тижня стало відомо, що голова Харківської обласної ради Артур Товмасян фігурує у справі про мільйонний хабар. Звичайно, розголос від цих подій був дещо менший з огляду на майже паралельні події: затримання НАБУ екссудді Чауса, виявлення повішеним голови білоруського дому в Україні Віталія Шишова та появою біля Кабміну чоловіка з гранатою. Попри це, історія є показовою: вона епічно завершує казку, розпочату 2019 року, про нову генерацію чиновників, які служать не собі, а народу. Тож хто такий Артур Товмасян, як він прийшов у політику і чому, зрештою, може стати трунарем “Слуги народу” — читайте в новому блозі з рубрики ХЗ (ХтоЗна).

Tovmasyan Zelenskii
Ілюстрація: СтопКор

Артур Товмасян — виходець із Донеччини, на початку 2000-х він спочатку закінчив бакалаврат із юриспруденції, а потім отримав кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства. Перед тим, як очолити Харківську обласну раду, здобув кваліфікацію магістра державного управління, закінчивши Національну академію управління при Президентові України. Працював і юрисконсультом, і державним виконавцем. Останнє місце роботи, перед тим, як очолити обласну раду  —  голова Харківської районної державної адміністрації.

Місцеві вибори 2020 року для партії “Слуга народу” склалися зовсім не так блискуче, як парламентські. У Харкові пальму першості між собою розділили Блок Кернеса та ОПЗЖ, “слуги” посіли лише третє місце. Але, як пишуть колеги з місцевого видання “Харків today”, “в Офісі президента після поразки на місцевих виборах вирішили зміцнити свою вертикаль і реабілітуватися після провалу. Для цього були обрані кілька ключових областей, у яких новий куратор регіональної політики Кирило Тимошенко поставив завдання зробити керівниками представників "слуг"”.

У цьому ж матеріалі є інсайд про продавлювання Товмасяна на посаду голови облради начебто за допомогою людей ексміністра Арсена  Авакова. Голосування за  кандидатуру Товмасяна мало вигляд певного компромісу між політичними силами, адже перед цим на посаду голови планували зовсім іншу людину.

І ось голову облради обрано. Він промовляє типову для представників своєї політичної alma mater промову про “унікальний шанс і надзвичайно важливе завдання”, щоб люди на Харківщині відчували піклування та захист. Однак 9 місяців потому Товмасян попадається на хабарі в 1 000 000 грн. За версією НАБУ, голова облради та його заступник Андрій Малиш  вимагали гроші від керівника обласного комунального підприємства з виконання норм екологічної безпеки Сергія Шпаркого за те,  щоб залишити його  на посаді. НАБУ запевняє: доказів злочину — вдосталь. Це і покази свідків, і вилучені кошти, й інформація з мобільного телефону.  Зараз уже є інформація і про те, що Вищий антикорупційний суд обрав Товмасяну запобіжний захід, а застава — 2,9 млн грн.

Чому ж ця історія є показовою та повчальною? Чому “слуги” мали б повчитися на досвіді партії Порошенка? І як все це може вплинути на цю політичну силу, яка ще два роки тому  упевнено брала електоральні вершини?

Про все — до ладу. У 2017 році «Партія рішучих змін», зареєстрована на пів року раніше, офіційно змінила назву на партію “Слуга народу”. Уже влітку 2019 вона влетіла до Верховної Ради з потужністю ракети, отримала в ній 254 місця з 450 можливих, створивши таким чином прецедент: ще ніколи до цього президент не мав такої повноти влади, маючи переважну більшість у парламенті. Жодних домовленостей та компромісів — лише необмежені можливості для просування партійної ідеї. А з цим, як виявилося, у “слуг” були величезні проблеми, бо сформувати цю ідею тривалий час ніяк не вдавалося. Тому в партії кидалися від лібертаріанства до радикального українського центризму.  Слід зауважити, що створена у 2016 році партія майже ніяк себе не проявляла. На початок 2019 року, коли майбутній Президент заявив про своє балотування, словосполучення “слуга народу” у виборців здебільшого асоціювалося з однойменним серіалом, розробленим “95-м кварталом”. Таким чином у партії було менше половини року для того, щоб створити її ядро та розробити  ідеологію. Саме тому до її лав було набрано надзвичайно строкату публіку: там і спортсмени, і юристи, і генпродюсери, і шоу-мени і квнщики. Однак ця строкатість зовсім не завадила партії блискавично виграти вибори. І очевидно, якби місцеві вибори відбулися того ж року, то в окремих випадках Банковій не довелося б вдаватися до компромісів у певних регіонах (як було на Харківщині з Товмасяном). Однак до осені 2020-го загальний захват електорату від “Слуг народу” став набагато стриманішим. Один за одним сипалися скандали: то депутат Брагар пропонує пенсіонерці  продати її собаку, щоб заплатити за комунальні послуги, то  голова партії Олександр Корнієнко з  керівником фракції Давидом Арахамією називають публічно свою ж  колегу в партії  Ірину Аллахвердиєву “робочою бабою та корабельною сосною”. Усіх цих випадків навіть не перерахуєш, однак вони значно понизили рейтинг партії.

Утім, влітку 2019 року про такий розвиток подій ще ніхто не думав. Наймолодший за всі роки незалежності склад Ради радував око та вселяв для багатьох українців надію. Це була наче екранізована казка про свіжий ковток повітря в українській політиці. Наче ожилий міф про “короля під горою”, який спав довгі століття та прокинувся, щоб прийти на допомогу змарнілій від корумпованих політиків зі старої влади та жахіть війни країні. І “втомлені війною” чекали, що новообраний президент Зеленський з його монобільшістю у парламенті змахне чарівною паличкою та перетворить водночас Україну на… А на що — ніхто й не знав. Бо ж ідеології не було.

Скандали та корупційні справи дедалі міцніше сповивали занедбане політичне немовля. Адже до випадку з Товмасяном помічник нардепа Юрченка вже потрапляв під слідство НАБУ за хабар у розмірі 13 000 доларів.

Не останню роль у тому, що лялечка так і не перетворилася на прекрасного метелика, відіграла ця недоречна строкатість і відсутність єдиної мети та ідеї. Це трохи нагадує і парламентські вибори 2014 року, коли до лав найпопулярнішої тоді політичної сили Блок Петра Порошенка, рейтинг якої базувався в основному  на рейтингу її лідера,  увійшли найрізноманітніші персонажі. І не всі з них свято підтримували партійну ідеологію. Не всі з них рухались у напрямах, заданих Президентом. На підтвердження — криза в Полтавській облраді напередодні дострокових парламентських виборів 2019 року, коли частина депутатів, що представляли БПП, конфліктували з іншою частиною депутатів, які представляли теж БПП…

Але історія з Товмасяном і його мільйоном, однозначно, більш вагома. Декілька днів тому його навіть оперативно виключили з партії. Утім, чим закінчиться ця справа — хтозна. Чи будуть наслідки — хтозна. Звичайно, у цивілізованій країні з високим рівнем політичної культури питання про те, чи будуть наслідки у такої корупційної історії, навіть не виникало б. Але вона продемонструвала, що казка — брехлива, міф — не про цих хлопців, а чарівна паличка в руках безпомічного “мага” лише безпорадно розсікає повітря.

Читати також:
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube і Twitter і Instagram!

Коментарі

Інші новини