Хроніки Паласа: активіст поїхав у Хорватію, щоб зареєструвати дані про злочин, який ігнорували в Україні та написав про це

01.08.2019 17:36

Автор: Віктор Палас, Заступник Голови Львівського відокремленого підрозділу ГО «Стоп корупції»

Зіткнувшись в Україні з небажанням правоохоронних органів співпрацювати з громадянами та захищати їхні права, я вирішив звернутись до представників поліції у, ймовірно, більш "продвинутих" та цивілізованих країнах із надією на відповідну реакцію. Мені вдалось досягнути бажаного, однак це виявилось не так вже й просто.

Віктор Палас прибув у Хорватію, щоб звернутись в місцеву поліцію з заявою про злочин

Розпочну з самого початку.

Я прибув у відділок поліції в місто Оміш в Хорватії для того, щоб зареєструвати повідомлення про злочин, однак у правоохоронців, як виявилося, відсутня реєстраційна книга. Там керівник поліції порадив мені звернутись в головне управління. Я скористався цією порадою й 22 липня прибув до помічника місцевого начальника кримінальної поліції. Нам було важко порозумітись, однак 24 липня заяву про вчинений українськими працівниками ДБР злочин було складено.

Наступного дня до мого помешкання в Хорватії прибули представники поліції з міста Макарська, які шукали мене за розпорядженням керівника і запросили до себе.

Місто Макарська

26 липня я з паспортом прибув у відділок поліції. Мене зустріла людина й ми піднялись в її кабінет. Чоловік своїх документів мені не надав.

І виникло питання: як же ми будемо спілкуватись? Перекладача вони не мали, однак в Хорватії існує практика запрошувати польських працівників поліції. Був також варіант знайти знавця російської мови, однак ми обидва відкинули цю пропозицію – нічого спілкуватись мовою країни-агресора. Тож зупинились на польській, бо англійською я не надто володію. Тож було ухвалене рішення покликати польського працівника, який і здійснював переклад.

Довелось долати мовний бар'єр

Цікаво, що на мою вимогу надати документ поляк теж відмовився, як і той працівник поліції, з яким я спілкувався, мотивуючи це тим, що за законодавство Хорватії не передбачає цього.

Наш перекладач доклав максимум зусиль, щоб ми з хорватським поліцейським зрозуміли одне одного. Я йому говорив на суміші польсько-української, а він перекладав вже англійською хорвату.

Подальші дії, на мою думку, не були передбачені процесуальним кодексом Хорватії, оскільки мені відмовили надати складений під час розмови документ, мотивуючи це тим, що далі він піде в управління.

Під час усіх процесів я помітив порушення багатьох пунктів та норм – мені не надали українського перекладача, формували невідомі мені як заявнику документи й не ознайомили з ними, мали надати свої посвідчення, та не надали.

Крім того, у мене намагалися забрати український паспорт, я тричі нагадував, про те, що залишав його в чергового.

Начальник же намагався забрати оригінал заяви, яку я подав. Я 6 разів наполягав на тому, щоб мені віддали оригінал, бо принесли копію.

Такі дії, на мою думку, не засвідчували про правильність роботи.

Хто правий?

Отримуючи цей досвід, я почав розуміти, що їм невигідні звернення громадян інших країни, бо на них потрібно реагувати. Я побачив, як звертались громадяни Німеччини та їхні звернення не реєстрували.

Однак я наполегливий і після моїх нагадувань працівник змушений же був реагувати. Вони збентежились, оскільки мали ознайомити мене з моїми правами, але не ознайомили.

Нашу розмову я записав на аудіозапис, поліцейські на це викликали начальника й почали погрожувати, що якщо його оприлюдню, то мене притягнуть до кримінальної відповідальності. Згодом мене змусили видалити його в їхній присутності.

Активісту довелось поїхати аж в Європу, бо в Україні поліція відмовилась визнавати факт злочину

Я це, звісно, зробив, але фактично пояснив, що це мій спосіб захисту, оскільки про це говориться в Європейській конвенції з прав людини. Проте все-таки я пішов на поступки.

Чи не соромно?

Як мені казали в поліції: "Ми хочемо Вам допомогти". Тоді я попросив перекладача сказати наступне: "Забираючи в мене паспорт та підміняючи оригінали на копію, Ви хотіли допомогти?". Обидва зачервонілися.

Моєю метою було зареєструвати повідомлення про злочин і я це зробив у державі Хорватія, оскільки в Україні я звертався в 4 відділи поліції у 2-ох різних областях і в нас не вважали це злочином. Навіть попри те, що було рішення суду про внесення відомостей в ЄРДР, вони цього не робили.

Як же мене запевнили у відділку в Хорватії, при такому зверненні вони повідомляють українську сторону. Цю заяву надалі мали передати в управління у місті Спліт.

Під час свого візиту я також побував у суді, де мені запропонували звернутись до голови суду за дозволом на відеофіксацію приміщення.

Трохи підсумую

Я би порадив громадянам України звертатись до будь-яких правоохоронних органів за межами нашої держави, зокрема й до Хорватії. Я би також порадив проявляти наполегливість (мене спочатку 30 хвилин розпитували, чому я прибув саме в цей відділ поліції). Зазначу, що нам як громадянам України немає заборони на те, щоб заявити про злочин в іншій державі. Я цим і скористався.

На цьому мій інтернаціональний досвід не закінчився. В наступній "Точці зору" я розповім про свій візит у відділ поліції вже в іншій країні ЄС. Скоро!

Коментарі