До Міжнародного дня музеїв – про «Храм доблесті, честі і доброї пам’яті» правохоронних органів Одещини

18.05.2020 10:17

Цей рік для нашого музею ювілейний: йому виповнюється 40 років! Він створений з великою любов'ю та ентузіазмом, експозиції постійно удосконалюються і додаються. На стендах виставлено близько семи тисяч експонатів, а в сховищі зберігається ще близько 30 тисяч! А починалося все в 1977-1980 роках минулого століття... Про історію створення музею нам розповідають сьогодні його директор Володимир Гаврилович Ковтун і екскурсоводи.

Це справа всього життя його засновників - генерала-майора міліції Водька Миколи Петровича і полковника міліції Давиденка Василя Григоровича.

У кінці 1980 року відомий в Одесі учасник Другої світової війни, розшуківець і журналіст Василь Григорович Давиденко після 40 років служби в органах внутрішніх справ і трьох років, протягом яких він у вільний від роботи час збирав різні міліцейські експонати, вирішив відкрити музей. Він звернувся з пропозицією до тодішнього начальника УВС Водька М.П. Ідея генералу дуже сподобалася і той відразу включився в роботу по збору експонатів і сприянню у якнайшвидшому відкритті музею. Приміщення для нього знайшлося досить швидко і 05 листопада 1980 року був підписаний наказ про відкриття.

Найперша колекція була представлена зброєю різних років, формою працівників усіх рангів, документами засекречених справ, а також виставкою розвитку одеської міліції в хронології. У 1992 році музей отримав звання Народного. Давиденко залишався керівником музею впродовж майже тридцяти років, у зв'язку з чим 10 листопада 2010 року на його честь встановлено меморіальну дошку.

Експозиції музею для зручності відвідувачів розділені на кілька тематичних виставок. Зараз він складається з Пантеону Слави і шести зал, найцікавіша з яких присвячена дореволюційним правоохоронним органам. Тут вам розкажуть, наприклад, що в перші десятиліття існування Одеси поліцейський порядок в місті підтримували частини Дунайського козачого війська. У 1812-му році колишні запорожці брали найактивнішу участь в боротьбі з епідемією чуми, облаштувавши карантинні пости навколо Причорноморської Пальміри. Місто, не зважаючи на величезну кількість жертв (приблизно чверть населення), вдалося врятувати, за що цар оголосив козакам подяку і дозволив селитися в Одесі.

Серед найцінніших і найбільш популярних предметів тут можна побачити озброєння царських правохоронних органів, виготовлене ще в 1848 році. Над фотографіями перших правоохоронців височить великий стенд з іменами градоначальників і поліцмейстерів Одеси. В кінці XIX століття в Одесі було вісім поліцейських дільниць. Найбільш криміногенними районами міста вважалися Молдаванка і Пересип.

Окремий стенд присвячений Мойші-Якову Вінницькому, відомому як «Мішка Япончик». Музейники стверджують, що розбагатів наш знаменитий земляк не стільки за рахунок зухвалих нальотів, скільки завдяки звичайному рекету - він уміло збирав данину з усіх торговців і дам легкої поведінки на Молдаванці.

Зберігаються тут і фотографії Льва Троцького, який відсидів в одеській в'язниці два роки. «У в'язниці він одружився і вступив у партію. Ось і виходить: якби не одеська в'язниця, не було б і революції», - жартують співробітники музею.

Є манекен, одягнений в уніформу царської поліції, - околоточний наглядач (дільничний). Манекен підібрали високого зросту, оскільки в той час тільки таких і брали до лав охоронців порядку. Також поліцейські повинні були володіти навичками рукопашного бою, тому серед них було чимало колишніх учасників кулачних боїв. Першими помічниками городових і околоточних наглядачів були звичайні двірники, які мали свистки для виклику поліції і, якщо була потреба, відразу прибігали на допомогу.

Є тут стенди з матеріалами про борця з дитячою безпритульністю, соратника Макаренка Івана Судакова, про співавтора «Дванадцяти стільців» і «Золотого теляти» Євгена Петрова (Катаєва), є документи і фотографії прототипу Остапа Бендера - Осипа Шора, який був оголошений особистим ворогом Мішки Япончика; начальника відділу по боротьбі з бандитизмом у повоєнний час Павлова й інших.

Один із центральних стендів музею присвячений знаменитим одеським кишеньковим злодіям і шулерам, яким за допомогою знання психології, спритності рук і простих карткових трюків вдавалося залишати своїх жертв без копійки в кишені. На цьому стенді є фотографія майора Струсевича, який був «грозою» у боротьбі з кишеньковими злодіями. Він прославився тим, що за час служби власноруч затримав 1850 кишенькових злодіїв та близько 300 грабіжників, а ще розкрив 50 вбивств.

На почесному місці в музеї - чотирилапий правоохороронець, східно-європейська службова вівчарка Рим, який більше 40 років тому сприяв у розкритті двохсот злочинів і затримав понад п'ятсот злочинців, за що був нагороджений багатьма орденами. "Рим був зовсім не агресивним і вмів одночасно йти по сліду і затримувати злочинців. Він був унікальною собакою, бо міг тримати слід до 12-14 годин. Одного разу він зупинився біля групи людей і почав сильно гавкати, а вже у відділенні з'ясувалося, що у них на руках була викрадена дитина», - розповідають співробітники музею.

Найулюбленішим експонатом музею вважається довоєнний пожежний шолом, який використовували в кінострічці «Джентльмени удачі» як шолом Македонського. 

Є ще дуже багато цікавих, загадкових і таємничих історій, і для того, щоб їх почути, треба лише відвідати музей.

Навіть у незвичних умовах карантину співробітники музею продовжували його вдосконалювати: працювали з архівними матеріалами, мемуарами, фотоархівами. Робота кипить, але скільки б ми не працювали з книгами і рукописами, дуже хочеться поділитися своїми знаннями з відвідувачами, яких готові будемо прийняти відразу після зняття обмежень. Чекаємо на гостей і запевняємо: цікаво буде і дітлахам, і дорослим.

Співробітники Народного музею одеської поліції

Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegaram, Facebook, Youtube та Twitter й Instagram!

Коментарі


X