Півстоліття тому столиця України вважалась одним з найзеленіших у світі мегаполісів. Проте забудовний бум 90-их і початку двотисячних позбавив Київ цього статусу.

Озеро Святошинське на самому виїзді з Києва – це чудова рекреаційна зона. Але її вирішили приватизувати. За рибалку на озері у всіх без винятку вимагають плату. У разі відмови невідомі особи проганяють людей, а подекуди навіть відбирають і псують їхній інвентар.

Команда "СтопКору" влаштувала експеримент на цьому озері. Аби подивитися, як ці активісти відреагують на невідомих рибалок.

Чекати довго не довелося. Незабаром з'явилися "активісти", за кілька хвилин підтягнулися й інші особи. Вимагання коштів  вони назвали тимчасовим вступом в організацію. Причому гроші мають платити всі – навіть АТОвці.

З допомогою прихованої зйомки "СтопКору" вдалося з'ясувати, хто та навіщо вимагає платню за рибалку на озері.

Ми діємо на озері з 14-ого року як Громадська організація. У нас ліцензія на громадських засадах, – розповів журналістам член ГО "Біличанський рибалка" Сергій Самусенко.

А тепер найцікавіше. Члени Біличанського рибалки опираються на договір із державним(!) інститутом рибного господарства. Він нібито надає організації право проводити таку собі господарську діяльність на озері. Згідно з публічною кадастровою мапою України, цільове призначення ділянки – дослідження та розробки(!). Тобто, в інституту немає повноважень надавати подібні дозволи. А відтак договір є незаконним.

Вони й не мали права захоплювати ставок. Але прийшлося і з дозволу голови районної адміністрації мусили підписувати цю угоду. А як інакше було виходити з ситуації? Повірте, це публіка специфічна, – зауважує директор інституту рибного господарства НААН Ігор Грициняк.

Пояснення директора інституту шокують. За його словами, установу примусили укласти незаконний договір! Погрозами, фізичною силою та блокуванням спуску води.

- Вони нам шахту спускну закидали. До речі, можете поїхати, подивіться, там ще стирчать куски каміння, бо нам так і не дали повністю спустити воду. Закидали шахту, почали палити шини, сторожів нам побили. Отож відкрили 2 чи 3 кримінальних справи, – додає Ігор Грициняк.

Щозими воду в озері спускають через спеціальну шахту. Перекриття спуску викликало б екологічну катастрофу місцевого масштабу. Вода затопила б і наступні стави, і всю околицю.

Та виявилось, члени організації дійсно опікуються озером. Хоч і поводять себе, наче є власниками водойми. Ці фото – свідчення діяльності організації. Її представники не тільки зариблюють озеро. Вони прибирають прилеглу територію і ставлять лавки та смітники.

- Чому люди згуртувались? Їх дістало це! Озеро загрузло в смітті. Коли ми сюди прийшли, перших 2-3 суботники вивозили по 5-6 машин сміття! Тут не було де сісти. Я місяців 5 назад був у голови районної святошинської адміністрації. Питав: чи можливо за державний кошт зарибити нашу водойму. Мені сказали – немає коштів, – пояснює голова ГО "Біличанський рибалка", помічник нардепа Олега Ляшка Андрій Махніцький.

Поведінка активістів стала результатом повної бездіяльності чиновників. Можновладці відхрестились від обов'язку влаштувати сприятливі умови для громадян. Тому за це взялася громадська організація. Не зовсім законно і часто агресивно. Тож залишаємо оцінку конфлікту на розсуд глядачів.

Тепер зовсім інший приклад захоплення зони відпочинку.

На Донеччині в селі Озерному місцеві князьки привласнили собі озеро Бакай і огородили його парканом по всьому периметру.

Особи, що вважають себе власниками озера, самі вирішують, коли пускати людей до водойми.

Люди обурені та вимагають доступу до водойми. Озеро загороджено вже десять років. Та місцеві чиновники клеять дурника. Мовляв, вперше чують про проблему.

Місцеві жителі заручилися підтримкою активістів і підготували звернення до чиновників з вимогою знести паркан. "СтопКор" обов'язково проконтролює виконання цих вимог, зауважують журналісти.

А тепер, як рекреаційні зони дерибанять чиновники.

Парк Феофанія має статус пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Та одіозний міський голова Києва Леонід Черновецький у 2007-ому році виділив 4 гектари землі парку... під приватні забудови.

Це були неоглядні ліси Пущі-Водиці, Кончі-Заспи, Білицький ліс, Голосіївський ліс, Феофанія… Забудови зараз проникають саме в ці масиви. І ліси зараз фрагментуються і втрачають свою особливу цінність, – пояснює ситуацію голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

Мешканка Києва та активістка, яка бореться з нелегальними забудовами, Тетяна Подопригора розповідає наступне:

"Проводилися в радянські часи інженерно-геологічні дослідження. І було встановлено, що цей будинок стоїть на плавунах. Так само і ця ділянка – вона вся знаходиться на плавунах. Як тільки тут починається будівництво, це все несе потенційну небезпеку нашому будинку. Тобто 100 процентів, що почалися б тріщини, а то й дуже великі матеріальні збитки у всіх мешканців будинку."

За півтора року конфлікту встановити замовників будівництва мешканцям так і не вдалося. 4 гектари землі поділили на дві забудови між компаніями "Новий дім" і "Конкорд-к". Обидві зареєстровані за однією адресою. А уповноваженим виступив такий собі Артамонов Павло Володимирович. Примітним є те, що на це ім'я зареєстровано ще 11 компаній. Дев'ять з них – за тією ж адресою.

- Наші мешканці згруповано діяли. Я ніколи не ходила на суд одна. Ми завжди ходили групою на суди. Ми завжди ходили групою на Київраду. На першому мітингу, який ми влаштували під Київрадою, нас було дуже багато. Фактично, весь будинок вийшов на мітинг. Тому саме тому Київрада проголосувала про скасування договору оренди, – розповідає Тетяна Подопригора.

Півтора року мешканці ходили на суди, мітинги та до комісій Київради. Конфлікт набув розголосу, людей підтримали столичні депутати. В судах мешканці дійшли до касації. І перемогли. А Київрада розірвала договір з орендарями.

У 2015-ому році у Нью-Йорку пройшов саміт ООН. На ньому було ухвалено ціль збалансованого міста. Цим пунктом передбачено, що міська влада має дбати про збереження зелених насаджень і розвитку рекреаційних зон. Україна також підписалась під цими цілями. Тож сподіваємось, влада візьме на себе обов'язок піклуватися про легені великих міст України.

 

 

 

 

 

Коментарі