“За 3 роки податківців жодного разу не бачив”, – бізнесмен Тимур Золоєв про відмінності ведення бізнесу в США та Україні

Питання доцільності фіскальної системи в Україні в нинішньому вигляді наразі є дуже наболілим – зокрема, через її неефективність та низку гучних скандалів, пов’язаних зі справжнім податковим терором стосовно підприємців. Чому простіше вести бізнес за кордоном, як проходять виїзні перевірки компаній у США та що потрібно змінити в Україні, щоб сюди повернулась молодь із західним досвідом – у розмові з журналістом "СтопКору" Христиною Кришихою поділився податківець за освітою, американський бізнесмен українського походження Тимур Золоєв.

- Скажіть, будь ласка, де Ви проживаєте, скільки часу вже там проживаєте і чим займаєтесь?

- Проживаю я в США, в штаті Теннессі. Теннессі вважається південним штатом, хоча по суті можна сказати, що він все-таки  географічно розташований в центрі. У штаті Теннессі є такий Ноксвілл, це велике місто, а поряд місцевість, яка тут називається rural. Тобто, в принципі, по-нашому правильно було б сказати провінційна місцевість, район. Тут проживаю я вже майже 6 років. Приїхавши сюди, я був студентом, потім підробляв на різних роботах і вже 5 років займаюся підприємницькою діяльністю.

- Якою саме підприємницькою діяльністю Ви займаєтесь?

- Якщо вже точніше розказати, де я проживаю, я проживаю біля Grey Smoking Mountains, це гірська місцевість, в принципі, вона дуже нагадує наші Карпати, це великий туристичний центр на Східному узбережжі – все, що від центру направо, вважається Східним узбережжям. Люди їздять в національний парк, в принципі, це ліси і гори, тут є ведмеді, багато дикої природи. Тому першим моїм бізнесом був магазин сувенірів, він і досі є у мене – таке щось невеличке, що я зміг відкрити. У мене був партнер, мені було дуже цікаво більше спілкуватись з місцевими людьми, зрозуміти, як працює бізнес, що для цього необхідно. Тобто це була така маленька концепція, з якої можна було почати.

- Наскільки важко починати бізнес і вести там, у тому штаті, де Ви проживаєте?

- Що я можу сказати – у мене був досвід підприємницької діяльності і вдома, в Україні. Звичайно, це дві різні абсолютно речі. Треба все-таки сказати, що для того, щоб починати щось нове, щось робити самому, треба докласти багато сил. Звичайно, потрібні були кошти, стартовий капітал. Складно було в плані того, що треба було зрозуміти ринок, ми його не розуміли, ми зробили багато помилок з точки зору нашого продукту, обрання нашої цільової аудиторії тощо. Тобто бути об'єктивні складнощі.

Що стосується тих складнощів, які наші люди звикли відчувати, маючи на увазі роботу з державними органами, отримання усіляких дозволів, в принципі, не було взагалі ніякої складності. Можу сказати, що я був налаштований, коли я тільки приїхав сюди, я знав, що мені зараз знадобиться мій досвід, який я мав в Україні, чисто якийсь житейський, як-то кажуть в народі.

Загалом, компанія відкривається за один день. Все просто. Люди – маю на увазі представників державних органів – вони не налаштовані зловити тебе на чомусь. Я дуже хвилювався за ті всі моменти, а все набагато простіше. Із відкриттям організації взагалі не було проблем. Я мушу сказати, що все набагато простіше.

От є така історія, яка у мене яскравою такою плямою у моїй пам’яті, коли ми мали закуповувати товари, то були китайські сувеніри, іграшки. І я, вже навчений нашим досвідом, думав: ну все, зараз почнеться, треба ж когось знайти, в кого спитати дозволу: а чи можна завезти, а що для цього треба? Де наші радіологи, де наша санепідемстанція, де фітосанітарний контроль? кому занести зовнішньоекономічний договір? Треба ж занести в банк, треба занести в податкову, має бути якийсь валютний контроль, тому що гроші мали виводитись у Китай, хтось має це контролювати.

Тобто я навіть себе зараховую до людей молодого достатньо покоління, і то маю сказати, що я вже був, як Вам сказати, деформований. Я вже ініціативно шукав когось, щоб запитати: а можна, а що для цього треба? Розумієте? В подальшому такого нема, все було набагато простіше. Люди, яких я питав, як усе це зробити, не розуміли моїх питань і, в принципі, взагалі не розуміли, чому я такий напружений.

- Скажіть, будь ласка, а чим займаєтеся зараз? Чи у вас тільки цей сувенірний бізнес, чи ви кудись пішли далі? Чи, може, якісь плани у Вас є?

- Звичайно, плани є. Невеличка така приміточка, що, звичайно, коли людина переїжджає, багато до чого має прилаштуватись – це і мовне питання, і культурний бар’єр, і просто клімат, і їжа. Все це забрало час, звичайно.

Зараз у мене є декілька інших бізнесів, якими я займаюсь. У мене з партнерами є автомобільний бізнес, тобто кілька автосалонів з продажу, на даний час, вживаних автівок, а далі плануємо більш складний бізнес стосовно продажу нових – там є guidelines, як вони говорять, тобто стандарти, яким ти повинен відповідати. Є у нас транспортна компанія, зараз тільки почали.

Колись я займався ще усіляким принтом на речах. Тут дуже багато бізнесів – маленьких, великих, середніх – дуже багато, вони всі носять свої логотипи, тобто це дуже великий бізнес. В принципі, я зараз тим не займаюсь, тобто фактично у мене є сувенірний, автомобільний і транспортний напрямки.

- Ви маєте співпрацювати з податковою. Чи є податкова інспекція в Америці?

- Звичайно, вона є. Вона присутня, вона тут називається IRS. Скажімо так, вона є, вона присутня, всі її дуже побоюються, бо ніхто не хоче мати з ними проблем. Всі чули стереотип, що найгірше правопорушення, яке можна зробити, це несплата податків. В принципі, так, чисто інтуїтивно – воно так і є, серед населення, серед підприємців всі бояться проблем. Вони можуть з ким завгодно там розбиратись, тільки не проблеми з податковою.

Я, в принципі, займаючись підприємництвом – треба сказати, це не зовсім великий бізнес, особливо для американського ринку, ми, в принципі, не є великою компанією – але я представника податкової ще, слава богу, не бачив. Я в принципі їх не бачив.

- Як виглядає ваша співпраця з ними?

- Скажімо так, наша компанія, основний мій бізнес – це автомобільний бізнес уже майже три роки, все ж таки, це товар досить дорогий, тобто в нас, в принципі, оберти – декілька мільйонів доларів, ми досі не маємо штатного бухгалтера, немає жодної необхідності його тримати в штаті, елементарний облік ми робимо в програмі. Ми сплачуємо, тобто ми пересікаємось з ними щомісяця, коли сплачуємо податок з продажів.

Якщо копнути трохи глибше, то тут немає в принципі, того, що ми називаємо ПДВ. Тут, в принципі, всі, хто в ланцюжку є, хто робить business for business, або є проміжними в ланцюжку продажів, вони просто позбавлені сплати податків. Немає такого поняття як вхідний, вихідний ПДВ, податкові декларації, автоматичне відшкодування, в принципі, яке-небудь відшкодування. Тобто ми всі позбавлені, ті, хто в ланцюжку всередині. Але ми маємо стосунки з кінцевим покупцем, тобто ми є організацією, яка адмініструє податок з продажів.

Продаючи наші автомобілі ми, в тому числі, збираємо цей податок з продажів і сплачуємо їх щомісячно. Робиться це автоматично, в онлайні – якщо можна сказати, оце наша співпраця з ними. І потім щорічно, коли робимо декларацію, в принципі, це теж робить наш бухгалтер, ми з ним спілкуємось один раз щомісяця і декілька разів розмовляємо по телефону, коли робимо ту декларацію річного звіту. В принципі, все.

- Я знаю такий цікавий факт з Вашої біографії про те, що Ви навчалися в Україні в податковому виші – де саме, розкажіть?

- Так, я навчався. Колись вона називалась Податкова академія, вона була і, я думаю, вона і є така єдина в Ірпені. Дуже класні були роки, щасливе студентське життя. Колись було дуже важко туди попасти. І, знову ж таки, зрозумійте: вся система побудована повністю по-іншому. Ще тоді, в студентські роки, я завжди задавався питанням, чому туди так важко попасти, якщо заробітна плата податківця невелика? А тим більше, чому факультет податкової міліції такий найдорожчий? Розумієте?

Ви розумієте, тому що навіть мої однолітки, вже у них була «програма», що там можна… те що ми називаємо «порішати питання», «вирішити питання». Всі мали на увазі, навіть діти були вже прозомбовані і батьками, і десь системою, що вони будуть мати там якісь можливості, додаткові блага.

Взагалі те, чому нас там вчили, мені тільки заважало, мені цю систему і установки потрібно було тільки ламати. Я, знаєте, таку паралель наведу, якщо порівнювати, у нас дуже все заорганізоване. Якщо пам’ятаєте, колись у нас на всі автівки потрібно було мати або право власності, або треба було довіреність від власника. І коли вже йшла мова, щоб відмінити ту всю довіреність, всі говорили: ну ви уявляєте собі, що буде відбуватись, хто захоче на такій машині їздити буде. І ви знаєте, коли їх відмінили, нічого не трапилось. Нічого не відбулося. І, в принципі, отаких непотрібних речей тут немає. Тому що немає нераціональності.

І в принципі, я й в Академії навчався, і стажувався потім в податковій, двох або трьох  тижнів мені вистачило, щоб зрозуміти, що в податковій я точно працювати не хочу. Як вчора пам’ятаю, у Дарницькому районі я був у відділі некамеральних перевірок, я зрозумів, що дуже багато папірців, непотрібної роботи, і всі хотіли там чомусь попасти у відділ, який займається виїзними перевірками. Розумієте? Я чітко розумів, що я не хочу бути по ту сторону барикади. Все те точно непотрібне.

- Чи бачили Ви, як проходить виїзна перевірка в Америці? І чи є взагалі такі факти, можливо, Вам розповідали колеги «по цеху», з ким Ви спілкуєтесь?

- Я маю друзів, які приблизно такий самий час у бізнесі. Поки що ніхто з них нічого такого не бачив. Я думаю, це, в принципі, добре. Тому що в електронному варіанту звітність подається, і виїзна перевірка – це, в принципі, немає такої, як у нас, профілактики. Це вже погано. Це значить, що по якимось критеріям ти попадаєш у те, що тут називається red flat, тобто коли там червоненька лампочка загоряється, так я собі уявляю.

Я знаю, що люди займаються й 10-15 років і не мають виїзних якихось перевірок. Вони бувають деінколи, я чув. Якщо все в порядку – в принципі, все в порядку. А якщо не в порядку, то, звичайно, будуть великі наслідки, великі штрафи і ув’язнення.

- Що ще важливо розказати в порівнянні податкової системи, з якою Ви працюєте зараз, із тією, з якою стикалися в Україні?

- Знаєте, по-перше, я, напевно, сказав би, що окрім важкого адміністрування, заплутаної системи, в принципі, агресивно налаштованих – ми розуміємо зачасту, чому – державних органів і представників контролюючих органів, податкової, зокрема, низькі заробітні плати, високі податки.

Розумієте, глобалізований світ, сьогодні можна розрахуватись українською карткою або карткою українського емітента будь-де. Люди, в принципі, переїжджають, далі це стає все легше, все ж є безвіз, і неможна ставити ніякі заслонки, податкові у тому числі. Бізнес завжди буде йти туди, де вигідніше. Податки мають бути нижчі. Закони фізики ніхто не відміняв – з зони високого тиску завжди вітер, вода – все перетікає туди, де зона тиску нижче.

У нас високі податки, важко вести бізнес, і адміністрування дуже громіздке. Коли ми говоримо про інвестиційний клімат, я не думаю, що щось відбудеться, поки ми докорінним образом того не змінимо. Я українцем себе ще вважаю, я мрію колись повернутись в Україну, але навіть я, знаходячись тут 3-4 роки, ви розумієте, коли мені хтось із друзів дзвонить і каже: давай ми тут будемо продавати автівки з Америки, тільки відчуття того – хоча я українець! – тільки відчуття того, що знову прийдеться зв’язуватись із тим, від чого я втік і від чого відвик, і таможня, і податкова, - вже не хочеться. На жаль. Дуже хочу, щоб щось змінилося.

Тому я вважаю, що податки мають бути зменшені, однозначно. Я не думаю, що ПДВ і вся інституція, інститут сплати податку на додану вартість, в принципі, працює. Ми всі знаємо, скільки там зловживань. Тут цього немає, і я вважаю, що це набагато простіше. Якщо порівнювати, можна було б детально по аспектам, але, в принципі, у нас, знаєте, треба понизити тиск. Понизити тиск – і повернуться і люди, і інвестиції, і все.

- Скажіть, будь ласка, чим Ви займалися в Україні, який це був бізнес?

- В Україні я займався декількома речами. В принципі, після того, як закінчив навчання, був у мене такий дрібний бізнес, я пробував відкривати онлайн-магазин побутового приладдя з моїми друзями. Тоді це було дуже популярно. Потім ми з моїми друзями експортували трошки дерево, ліс у Польщу. Зараз це має трошки такий негативний підтекст, але, звичайно, це все було легально. І потім ми займалися енергозберігаючими технологіями в рітейлі, тобто для супермаркетів ми робили монтаж скляного дообладнання для холодильників. А також якийсь період ми займалися виробництвом обладнання для газотранспортних систем.

- У Вас така бізнесова жилка! Скільки Вам років?

- 32. Скоро буде 33.

- Стільки уже всього було зроблено Вами, і Ви так багато пройшли…

- Не знаю, чи це добре, чи погано, тому що бачите, поки що не вдалося на одному місці побудувати велику історію. Я маю надію, що те, чим займаюся зараз, воно в те вилляється.

- Але мені здається, я завжди роблю вибір по життю – краще робити і рухатися, аніж там дуже довго пробувати щось зрозуміти, знайти себе. Мені здається, що тільки таким чином ти можеш зрозуміти – твоє, не твоє, і тільки тоді щось відбувається.

- Я дуже погоджуюсь з цим. Тут два питання. Хтось із сучасних бізнес-тренерів, я не пам’ятаю хто, говорив: в бізнесі є два напрямки – або ти робиш все правильно і отримуєш результат, прибуток, або ти робиш помилки, ти вчишся, здобуваєш досвід, і потім все рівно все виходить, і все рівно успіх, і все рівно прибуток.

- Гірше не буде, мені здається, тому що з кожним днем Ви стаєте лише кращим, якщо Ви рухаєтеся.

- Хочеться в це вірити, я думаю, що це так.

- Але тільки бізнес у Вас, так? Я так розумію, що Вам тільки цікаво займатись якоюсь підприємницькою діяльністю?

- Чесно кажучи, так. По-перше, в принципі, я вважаю, що це одна з найтворчих професій. Ти можеш міняти направлення, ти можеш удосконалювати свої знання, можеш розвиватися. І інше питання, що це професія вільної душі людини, ви розумієте? Тому… Треба звільнитися від багатьох речей у нас в Україні, щоб вільні люди творили. Я думаю, десь так, якщо не дуже заумно.

- Я ще ніколи не бачила людей, які повертаються з Америки в Україну. Це щире бажання?

- Ви знаєте, я Вам скажу, дуже багато людей, дуже багато молоді, страшно від того, скільки багато людей, молоді тут, яка творить, будує, робить бізнес. Не обов’язково бізнес, займається багато чим добрим – вони всі мріють повернутись. Розумієте, ми ніколи не бачили Україну з реально великими змінами, з реально прозорою податковою системою. Звичайно, не всі. Але якщо щось докорінно зміниться, повірте, дуже багато людей повернуться. Дуже-дуже багато. Вже з західним досвідом, ідеями, можливо технологіями. Для того є великі шанси.

Коментарі