На цей раз «Стопкор» поспілкувався із начальником управління патрульної поліції Києва Юрієм Зозулею. Саме він, ще будучи простим поліцейським, зупиняв і залучав до адміністративної відповідальності як депутата Верховної Ради Сергія Мельничука, так і віце-президента УЄФА Григорія Суркіса. За словами Юрія, робота у Нацполіції далася йому значно легше, ніж він припускав. Звичайно, певна боязкість в перший час була, але з кожним днем упевненість додавалася.

Насамперед, декілька слів про Вашу роботу. Чому Ви вирішили піти в поліцію і якою бачите правоохоронну систему у майбутньому?

- Я пішов у патрульну поліцію, бо це був єдиний на той момент орган державної влади, де запускалась потужна реформа. Я вважав, що це єдина можливість реальних змін у країні, тому захотілося взяти в цьому участь.

Стосовно моделі правоохоронної системи у майбутньому, то, безумовно, ми в своїй діяльності намагаємося максимально користуватися досвідом наших іноземних партнерів. Це, зокрема, Грузія; також ми розглядаємо приклади реформування американської, канадської правоохоронної систем і моделей багатьох європейських країн. Ми багато співпрацюємо з поліцейськими, але ми не будуємо якогось аналога, а намагаємося знайти найкращий досвід у кожній країні, запозичити його і створити якусь свою унікальну систему, адаптовану до наших потреб.

- Якою є специфіка злочинів у різних районах столиці? Чи відрізняється криміногенна ситуація Києва від ситуації в інших містах України?

- Я би сказав, що самі по собі злочини однакові скрізь. Питання просто в певній міграції злочинців. Наприклад, банально в літній період дуже велика кількість грабіжників, вуличної злочинності зосереджується у курортних містах, туди приїжджають люди на відпочинок розслаблені, з грошима – тож стають певною приманкою для крадіїв.

Сказати, що в столиці є якісь криміногенні райони, це не зовсім коректно. У принципі, ситуація у Києві достатньо контрольована в кожному районі. Але є певна специфіка місцевості. У спальних районах – більше злочинів, пов'язаних із таємним викраденням майна, наприклад авто. Бо там припарковано велику кількість машин, безконтрольно, на великих ділянках, на паркінгах без охорони.

Зрозуміло, що це приваблює злочинців. Велика концентрація злочинів навколо місць продажу алкоголю. Оскільки, насамперед,люди у нетверезому вигляді привертають увагу злочинців. За статистикою, найчастіше жертвами пограбувань стають люди напідпитку. У центральній частині міста – велика кількість ДТП. У середмісті – щільний трафік, постійні затори.

1

- Які питання є найтиповішими для Києва? Чи можна сюди зарахувати, приміром, проблему з незаконними паркуваннями?

- Такого поняття, як незаконне паркування, немає. Є правила дорожнього руху, у яких є правила стоянки, зупинки. Людині ніхто не забороняє паркуватися у місці, не відведеному міською владою під паркування або облаштований паркінг, бо людина там не порушує ПДР, не створює істотної перешкоди для руху. Не саме паркування, а взагалі, все, що пов'язано з безпекою дорожнього руху в Києві, – це проблема, адже місто не розраховане на ту кількість авто, яка є зараз і немає необхідної транспортної інфраструктури, що дозволила б ефективно направляти транспортні потоки.

Це питання стратегічне і важко контрольоване. Кількість населення у столиці зросла у зв'язку з війною на Сході, окупацією Криму, збільшилась і кількість автівок.

Також серйозною проблемою є алкоголь. Адже 70 відсотків усіх злочинів вчиняються або особами у стані сп'яніння, або навпаки – щодо осіб напідпитку. Неконтрольованість обігу алкоголю, його продажу, призводить до великої кількості домашнього насилля, вуличної злочинності.

- Іноді у ЗМІ з’являється інформація, що криміногенна ситуація в Києві погіршується, це стосується широкого розмаху побутового шахрайства і оборудок із викраденням автомобілів. Чи справді це так, і як поліція бореться з цими злочинними проявами?

- Щодо збільшення рівня злочинності, то на це варто дивитися з декількох сторін. По-перше, після старту реформи Нацполіції, зокрема запуску патрульної поліції, ми констатуємо значно більше звернень громадян до правоохоронних органів на лінію «102». За часів міліції люди не заявляли про злочини, бо не вірили, що їм хтось може допомогти, що ці злочини можуть бути розкриті. У момент старту патрульної поліції кількість дзвінків на «102» зросла вдесятеро, але це свідчить не про те, що зросла кількість злочинів, а про те, що люди стали більше довіряти правоохоронцям.

Та навіть зараз, коли патрульні спілкуються з громадянами, людей доводиться вмовляти написати заяву до райуправління, українці кажуть, мовляв, який сенс телефонувати. Часто не вірять, що патрульні можуть допомогти. Питання довіри до правоохоронців залишається великою проблемою. Не варто також забувати, що населення в Києві значно зросло, за останній рік ніхто фактично не вів обліку внутрішньо переміщених осіб. Економічна ситуація в країні загалом і в Києві зокрема – це взаємопов'язані речі.

Що нижчий рівень економічного благополуччя в країні, то вищий рівень злочинності, бо люди йдуть заробляти так, як у них виходить. Додають цифр до статистики такі ініціативи, як закон Савченко. Із ухваленням закону в місто повернулася велика кількість людей, які не планують жити за законом і змінювати своє життя. Попри те, що закон набрав чинності порівняно нещодавно, ці люди вже повертаються назад у тюрми, бо перше, що вони роблять на волі, – йдуть на черговий злочин. Я не кажу за всіх, але це досить велика кількість людей. Стосовно випадків крадіжок авто – патрульна поліція не має в своїх функціях оперативно-розшукової діяльності і реагує на такі злочини по гарячих слідах.

Ми можемо затримати авто, якщо заяву про його викрадення зробили протягом 50 хвилин, тоді можливість його затримання є реальною. На жаль, абсолютна більшість таких заяв робиться лише на ранок. Але попри це ми проводимо превентивну роботу щодо перевірок авто, які найчастіше стають об'єктом викрадення. Ми зупиняємо автівки найпопулярніших марок, перевіряємо їх, документи власників.

Ще одна проблема, характерна для столиці, – побутове шахрайство. До таких злочинів належать оборудки, пов'язані з обміном валют – люди женуться за копійкою, ідуть обмінювати гроші в неофіційні підозрілі точки обміну. Були випадки, коли у МАФи з вивіскою «обмін валют», громадяни приносили по 30-40 тисяч доларів. Аферисти блокували людей у кіоску, відбирали гроші і зникали зі значними сумами.

2

- Керівництво патрульної поліції часто каже про високу довіру населення до поліції, проте, на жаль, доводиться чути про ганебні випадки корупції серед поліцейських. Чи бували такі інциденти серед ваших підлеглих і як ви на це реагуєте?

- Рівень довіри до поліції вищий, аніж був до міліції. Я не можу узагальнено говорити про всю поліцію, можу відповісти лише за поліцію Києва. Безумовно, ми отримуємо велику кількість заяв щодо корупційних діянь, які нібито вчиняють наші працівники. Всю цю інформацію перевіряють і наша служба моніторингу, і управління внутрішньої безпеки департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції.

Наразі ми не маємо жодної підтвердженої інформації щодо давання хабара патрульним. Безумовно, так, у нас були випадки, коли патрульні вкрали гроші з авто, яке потрапило в ДТП. Ці патрульні наразі відсторонені від служби, бо триває слідство. Водночас ті,хто не є під слідством, але знав і не сказав, – звільнені.

Якщо випадки корупції будуть і їх підтвердять, кожен працівник буде звільнений і покараний згідно із законодавством України. І ми в жодному разі не будемо приховувати такі ганебні факти. Ми звертаємося до суспільства, до громадських активістів: якщо ви володієте інформацією про корупцію серед патрульних, надавайте її нам. Щодо таких людей проведуть службові розслідування і вони будуть звільнені та покарані.

- Що саме можна розцінювати як давання хабара поліцейському? Чи обов’язково це гроші? Адже траплялися випадки, коли поліцейські брали як хабар пляшки з алкоголем, талони на пальне тощо.

- Безумовно, хабар – це не лише гроші, це може бути будь-який товар або навіть послуга. Ми отримуємо дуже велику кількість інформації щодо хабарів у патрульній поліції і ми просимо, щоб люди підкріплювали слова фактами. Якщо людина володіє чіткою інформацією щодо хабара, може сказати коли і де це було, в такому разі ми можемо перевірити, хто саме був на чергуванні в цей день. Всі патрульні авто обладнані планшетами, ми можемо подивитися, де машина зупинялася, де проїжджала, які завдання брала.

Також інший варіант, про який не варто забувати, – нагрудна камера поліцейського, при будь-якому спілкуванні з громадянами патрульні вмикають цю камеру. Це, передусім, захист самого поліцейського, ця інформація не поширюється, вона для внутрішнього користування, також на офіційний запит ми можемо надати запис для потреби суду або слідства.

Але, знову ж таки, спілкуючись із поліцейським,варто зауважити йому, що камера має бути увімкнена. Маючи хоча б мінімальну інформацію, ми зможемо встановити, наскільки заява про хабарництво у лавах патрульних правдива.

3

- Після запуску патрульної поліції службові авто досить часто потрапляли на очі киян, проте зараз здається, що їх поменшало. Це справді так? Скільки загалом патрульних авто у столичних «копів»?

- Загалом у столичних копів 235 авто. Безумовно, ні для кого не секрет, що ми мали ДТП за участі патрульних авто. Однак казати про зменшення патрулів не доводиться. Патрульні стали досвідченішими. На початку служби патрулювання полягало у тому, щоб їздити і фактично шукати собі роботу, проте нині поліцейські постійно отримують аналітику щодо вчинення злочинів на своїх територіях. Через це, можливо, здається, що авто поменшало.

- Чи співпрацюють поліцейські Києва зі столичними громадськими організаціями і активістами? Якими саме?

- Ми не ділимо людей на активістів, на громадські організації, для нас усі є громадянами України. Будь-яку інформацію від громадських активістів ми сприймаємо і використовуємо. Є випадки, коли нам допомагають, буває що навпаки – намагаються всіляко заважати.

Є організації, які мають на меті провокувати патрульних, бо раніше такі активісти заробляли на шантажі працівників міліції, використовували проти правоохоронців матеріали щодо хабарництва, неправомірних дій. Тепер представники таких об'єднань намагаються повернути собі годівницю і цькувати поліцейських, прагнуть зібрати на них компромат.

Усі пропозиції громадських організацій, які готові співпрацювати у сфері зміни законодавства, покращення навичок поліцейських, ми радо сприймаємо.
Наприклад, ми співпрацюємо з організаціями зі стрільби, з організаціями, які допомагають з навичками тактичної медицини, правничими курсами.
Ні для кого не є секретом, що наше законодавство не досконале. Ми шукаємо будь-яких можливостей, щоб вплинути на законодавців щодо напрацювань нових ідей і змін у законодавстві, які потрібні нам усім.

4

- Які успіхи підлеглих викликають у Вас гордість?

- У нас велика кількість таких випадків. За час існування патрульна поліція справді стала для громадян чимось на кшталт служби порятунку, служби 911. Нас викликають на пожежі, пологи. У зимовий період патрульні врятували з-під криги рибалок, під час пожежі увійшли в палаючий будинок і винесли з вогню непритомну жінку. З останніх випадків – собака напав на жінку, і патрульні застосували табельну зброю. Також уваги варта і звичайна, буденна робота, якої громадяни фактично не помічають.

Це, наприклад, робота з обігом наркотиків. Патрульні постійно затримують продавців наркотиків, щодня це близько 5-6 осіб-постачальників, і тут виміряти кількість врятованих життів просто неможливо.

Коментарі