Торгівля людьми: за статистикою найбільше українців експлуатують у Російській Федерації – Наталія Федорович

За статистикою, що ведеться з моменту прийняття Закону про протидію торгівлі людьми, статус осіб, що постраждали від такої торгівлі, встановлено для 776 українців. З 2016 року починає стрімкими темпами зростати кількість тих, кого таким чином втягнули у злочинну діяльність, зростає також продаж дітей. Серед країн, де експлуатується найбільше наших громадян, лідером є Російська Федерація – 259 громадян з 766. Про явище торгівлі людьми, протидію з боку держави та можливості виходу з ситуації для тих, хто цього потребує, журналіст "СтопКору" Лілія Ткачук запитала в заступника міністра соціальної політики України Наталії Федорович. 

- Пані Наталю, розкажіть нам, будь ласка, про поняття торгівлі людьми. Куди здебільшого потрапляють українці? І як визначити ту кваліфікацію, що людина є жертвою торгівлі? 

- Для того, щоб говорити про це поняття, треба розуміти, що станом на сьогодні ми маємо різні форми експлуатації. Ми маємо жебракування – примус до жебракування, ми маємо сексуальну експлуатацію – звичайно, мусить бути примус, ми маємо трудову експлуатацію, втягнення в злочинну діяльність, вилучення органів, продаж дітей.

Якщо говорити про статистику, то з 2012 року – чому ми говоримо про 2012 рік? Тому що в кінці 2011 року в Україні був прийнятий закон про протидію торгівлі людьми, і, в принципі, закон визначив організаційно-правові форми запобігання і реагування на цю проблему. Коли ми говоримо про політику, ми розглядаємо для себе кілька етапів.

По-перше, етап, пов’язаний із запобіганням цьому жахливому явищу, а це насправді не просто порушення прав людини. Для того, щоб зрозуміти складність для урядів країн реагувати на цю проблему, скажу, що, як правило, це міжнародні злочинні угрупування, які діють на території різних країн, які користуються сучасними технічними засобами. І що дуже важливо, що надприбутки від цієї діяльності конкурують з такими незаконними видами діяльності як незаконна торгівля зброєю і наркотиками. Можете собі уявити, наскільки прибутковим є цей бізнес. Тому, звичайно, спокуса зловживати і скористатися цим порушенням величезна.

З іншого боку, для того, щоб розуміти увагу до цієї проблеми, в Україні ми маємо кілька міжнародних моніторингових інструментів, на які ми мусимо зважати. І добре насправді, що вони є.

По-перше, щороку Державний департамент Сполучених Штатів Америки моніторить зусилля українського уряду, як і зусилля урядів інших країн, стосовно того, наскільки ці зусилля є достатніми та адекватними в реагуванні на цю проблему. Відповідно до чого вони це роблять? У 2000 р. у Сполучених Штатах був прийнятий закон, відповідно до якого, якщо в країні хоча б дві особи стали жертвами торгівлі людьми, Сполучені Штати за відповідними критеріями перевіряють зусилля цих країн і готують відповідний висновок.

Цей висновок щороку в останню п’ятницю червня оголошується в Державному департаменті США і близько 180-190 країн світу щороку моніториться Державним департаментом США. Країни відповідно до зусиль урядів, до політик урядів, які проводяться, реалізуються, декларуються і поділяються на чотири групи: перша група, друга група, друга група – контрольний список, і третя група. Третя група – це застосування санкцій.
До прикладу, станом на сьогодні Російська Федерація належить до третьої групи. Україна до 2017 року чотири роки поспіль була в контрольному списку другої групи, і відповідно до цього закону, країна не може бути більше як чотири роки в контрольному списку. Вона або опускається вниз, або якщо є зусилля уряду більші, відповідно її піднімають в другу групу. І тому 2017 рік був для України дуже важливим, бо ми повинні були довести, що дійсно докладаємо достатньо зусиль не лише для самих себе, щоб показати, що ми цивілізована європейська країна, але й для того, щоб уникнути санкцій, зокрема фінансових.

Для прикладу, заборона позик МВФ, фінансування Світового банку та інших міжнародних фінансових організацій, до яких внески сплачують Сполучені Штати Америки. Для нас це було важливо ще й тому, що 2017 рік був першим роком, коли новий президент Дональд Трамп очолив країну, а відповідно до цього закону, якщо країна потрапляє в третю групу, то припинити санкції, накласти вето міг тільки президент. Звичайно, нам було дуже важливо потрапити до другої групи, і ми туди дійсно потрапили.

Чому? По-перше, якщо говорити про статистику, то впродовж останніх років, починаючи з 2015 року, ми маємо суттєве зростання виявлення осіб, які стали жертвами торгівлі людьми. До прикладу, кілька цифр. З 2012 року включно з 1-м кварталом цього року встановлено статус для 776 осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Що це за статус? Закон, про який я згадувала, передбачає існування такого статусу соціального як особа, яка постраждала від торгівлі людьми. Це статус, який встановлює Міністерство соціальної політики за поданням місцевих державних адміністрацій у відповідь на звернення особи, яка постраждала чи вважає себе постраждалою. Така особа заповнює відповідну заяву, додає опис ситуації, який доводить про те, що особа справді постраждала, і тоді місцева державна адміністрація скеровує Міністерству соціальної політики відповідний пакет документів.

Якщо говорити про тих 776 осіб, з них жінки – 308 осіб, чоловіки – 389, хлопчики – 29, дівчатка – 50. Якщо говорити про види експлуатації, то це трудова експлуатація – 413, сексуальна – 200 осіб, жебрацтво – 56 осіб, втягнення в злочинну діяльність – 65, воно з 2016 року починає стрімкими темпами набирати розмаху, зростати. Також трапляється продаж дітей – це 14 ситуацій, вилучення органів – 10, 8 – це змішана експлуатація, використання в порнобізнесі – 2 ситуації, використання в збройних конфліктах – 7.

Громадяни України та іноземці, які постраждали від торгівлі людьми, можуть отримати статус та на законних підставах перебувати на території України.

Що дає цей статус? По-перше, це виплату одноразової матеріальної допомоги. Починаючи з 2017 року – це три прожиткових мінімуми, і саме з січня 2017 року ця виплата зросла втричі. Окрім того, це складання відповідної програми реабілітації, яка дуже важлива для таких людей. Що вона охоплює – я наведу приклад. У 2015 році нам вдалося повернути мешканку Одещини, жінку пенсійного віку, з Російської Федерації, куди вона поїхала ще до початку незаконної окупації Російською Федерацією частини України, і там її примушували жебракувати. Вона звернулася до громадських організацій, і через допомогу міжнародної організації з міграції нам вдалося повернути її в Україну. В Одеській області вона понад півроку проживала в стаціонарному відділенні нашої установи, територіального центру, їй була надана допомога – психологічна та медична. І коли вже психоемоційний стан їй дозволив повернутися додому, це було зроблено.

Маємо також ряд інших ситуацій, коли, наприклад, люди, які опиняються у ще складніших ситуаціях, мають можливість скористатись послугами реабілітації в центрі, який створений в Україні, в місті Києві та фінансується коштом американців.

І зараз український уряд поставив перед собою завдання створити такий загальнодержавний всеукраїнський реабілітаційний центр для жертв торгівлі людьми, і цього року вперше в бюджеті Міністерства соціальної політики передбачені кошти на створення такого центру, зараз ми займаємося його створенням, бо Україна має показати відповідальність за своїх громадян. Не можуть замість нас цю відповідальність перебирати на себе американці чи європейці.

Так от, звіт Державного департаменту щорічний – це перший міжнародний моніторинговий інструмент. Другий – це експерти Ради Європи GRETA, експерти з різних країн світу, які моніторять, перевіряють виконання країнами, які приєднались до конвенції Ради Європи з протидії торгівлі людьми, наскільки вони дотримуються виконання норм цієї конвенції.

Минулого року в Україну приїжджали ці експерти, близько тижня вони були в країні, їздили у Львівську область, на Схід України, спілкувались із представниками різних міністерств і відомств.

І хочу зауважити, що для мене як для заступника міністра, який відповідає за цей блок питань з 2014 року, важливим є те, що ми не просто прозвітували достойно і показали наші зусилля, які ми впродовж останніх кількох років докладаємо для реагування на цю проблему. Також поставили проблеми і завдання перед ними. Зокрема, в частині дотримання прав громадян України, які як трудові мігранти знаходяться зараз на території ряду європейських країн, зокрема, Чехії, Польщі, Італії, Іспанії, Португалії, на території Греції й інших країн.

Тобто мій запит до експертів Ради Європи GRETA був наступний: ви, перевіряючи уряди цих країн, поставте їм запитання, наскільки ви дотримуєтеся прав громадян України, які працюють на території ваших країн. Для нас це важливо.

І якщо говорити про пріоритети, то і минулий рік, і цей рік – в пріоритеті для нас як для національного координатора, а Міністерство соціальної політики є національним координатором, одним із завдань якого є запобігання ситуацій потрапляння в торгівлю людьми наших громадян на території інших країн, а якщо вже вони потрапили, то створення всіх можливостей для того, щоб вони отримали необхідну допомогу.

Що ми для цього робимо? По-перше, з 2016 року ми проводимо навчання на базі дипломатичної академії для працівників консульських установ, які працюють в консульських установах в різних країнах світу. І крім того, ми розіслали їм контакти наших органів соціального захисту, які працюють на території України, на обласному й місцевому рівні. Це ми робимо для того, щоб була можливість контактувати безпосередньо у випадку, якщо потрібно діяти негайно.

До слова, коли я була з навчальним візитом у Сполучених Штатах Америки, мені було дуже приємно, що в мерії міста Чикаго відповідальна працівниця за цю проблематику, за реагування на ситуації торгівлі людьми, сказала, що єдине консульство, яке знаходиться на території міста Чикаго, українське консульство, звернулося з проханням про співпрацю в реагуванні на торгівлю людьми. Для мене це показник того, що наші “дзвіночки”, наші посили до працівників консульських установ знаходять свій відгук. І це дуже важливо.

Чого ми прагнемо? По-перше, донести до громадян України інформацію про те, що ж таке торгівля людьми, які є форми торгівлі людьми. Для цього ми двічі протягом року проводимо інформаційні кампанії: до 30 липня – це Міжнародний день протидії торгівлі людьми, а також до 18 жовтня – це європейський день протидії торгівлі людьми.

Минулого року, для прикладу, в усіх обласних центрах 30 липня ми провели гру “Лабіринт можливостей в терені”. Ця гра була приурочена темі трудової експлуатації. І громадяни відповідали на запитання: от вони хочуть працевлаштуватись, яке рішення вони будуть приймати? І виходячи з того, законне чи незаконне їхнє рішення було, вони заходили або в глухий кут, або знаходили вихід. У разі потрапляння в глухий кут ми їм пояснювали, до чого призведе їхнє рішення і як вберегтися від ситуацій, пов’язаних із торгівлею людьми.

Так от, звернімо увагу на наші рекомендації з приводу не потрапляння в ситуацію торгівлі людьми в сфері трудової експлуатації. По-перше, пам’ятайте про те, що вся інформація, яку ви отримуєте, має вами критично сприйматись. Ну подумайте самі, чи може бути правдивим оголошення, яке, наприклад, я зустріла в своєму рідному місті Львові. В оголошенні йшлося про те, що в Польщі ви заробите 2,5-4 тисячі євро, працюючи робітниками. Як можна отримати таку заробітну плату громадянам іншої країни, якщо поляки там такої зарплати не отримують?

Першочергово потрібно критично ставитись до інформації, яку вам подають. Можна дуже просто зайти в Інтернет і задати: середня заробітна плата в будь-якій країні світу. І ви отримаєте тут же відповідь про середню заробітну плату на території тієї чи іншої країни. Можна зайти на сайт Міністерства закордонних справ, де є інформація про законодавство різних країн у сфері працевлаштування. Можна скористатись інформацією, яка є на сайті Міністерства соціальної політики.

І, наприклад, якщо вам пропонують посередницькі структури допомогу в працевлаштуванні за кордоном, перевірте для початку, чи структура, яка вам пропонує посередницькі послуги, отримала ліцензію Міністерства соціальної політики. На сайті Міністерства соціальної політики є відповідна рубрика, де ви можете перевірити, має відповідний суб’єкт господарювання ліцензію чи ні. В такому випадку у нього буде легше запитувати про відповідальність.

Крім того, слід пам’ятати про те, що якщо ви звернулись до такої структури, то ви не можете заплатити їй наперед гроші, ви повинні спочатку отримати послуги, а потім платити кошти за отримання цих послуг. Пам’ятайте про те, що паспорт не можна нікому віддавати, паспорт – це ключовий документ, який має бути завжди з вами. І якщо хтось прагне забрати у вас паспорт, це для вас має бути вже тривожним сигналом про те, що вам треба якнайшвидше і якнайдалі від цієї людини триматися.

Крім того, от зовсім недавно у нас була ситуація, коли мешканці Запорізької області, люди слабозрячі, з вадами зору отримали право легально працювати на території Польщі. І прекрасно, і вони поїхали туди, але, на жаль, одна з мешканок Запорізької області запропонувала свою допомогу, залучивши мешканців Одеської області, в працевлаштуванні в Німеччині. І було б все гаразд, якщо б ця допомога була насправді легальною. А оскільки нашим громадянам запропонували в Німеччину поїхати з території Польщі на документах зовсім інших громадян, тобто іншими словами, їм зробили документи, ніби вони громадяни Болгарії.

Отже, шановні громадяни, якщо вам пропонують такі речі, пам’ятайте про те, що ви стаєте співучасниками злочину. Не робіть цього! Але також пам’ятайте про те, що якщо ви опинились у складній ситуації, звертайтеся щонайменше до громадських організацій тих країн, на території яких ви знаходитесь. Звертайтеся до профспілок, до органів соціального захисту – вони завжди проконсультують вас.

На жаль, наш досвід вивчення ситуацій в близьких нам прибалтійських країнах говорить про те, що там експлуатують наших громадян, причому жорстоко експлуатують. Наприклад, у сфері вантажних перевезень українців, які працюють водіями на великих машинах, експлуатують самі ж українці. Самі ж громадяни України дурять наших співвітчизників і втягують їх у злочинну діяльність.

Також ми знаємо про абсолютно жахливі картини сексуальної експлуатації наших громадян в тих же прибалтійських країнах, але зараз ми працюємо з урядами тих країн для того, щоб щонайменше подати інформацію максимальну про те, як отримати допомогу, а також застерегти, як не потрапити. Наприклад, в деяких країнах є офіційні відкриті публічні реєстри, де ви можете, зайшовши в цей реєстр і ввівши свої прізвище, ім’я та по-батькові, побачити, чи ви є офіційно працевлаштований, чи ні.

Звичайно, Україна працюватиме над тим, щоб такі можливості були у максимальній кількості країн, щоб громадяни могли перевірити, чи інформація, подана їм про те, що вони працевлаштовані офіційно, відповідає дійсності.

Якщо ще статистики, то країнами призначення, тими країнами, де найбільше експлуатуються наші громадяни, є Російська Федерація – 259 громадян з 766. До речі, у список експлуатації потрапила також і Україна, тобто у нас спостерігається внутрішня експлуатація. В останні роки щоразу більше доводиться чути про експлуатацію у європейських країнах, наприклад, Польща – 65 громадян, Туреччина – 49, Італія – 13, Німеччина – 20, також і країни пострадянського табору, наприклад, Казахстан – 15 осіб тощо. Також маємо ситуації в Ізраїлі – 9 осіб, 7 – Греція, хоча насправді ми розуміємо, що там кількість українців набагато більша, Китай – 9 осіб, Словаччина – 5, ОАЕ – 15. Така от статистика.

Якщо говорити про зростання по роках, то за 2015 рік ми маємо кількість осіб, яким ми встановили статус постраждалих у торгівлі людьми – 83, це більше, ніж за три попередні роки разом взятих. Впродовж наступних років ми також спостерігаємо зростання.

До речі, наше законодавство передбачає два статуси: постраждалий – соціальний, а також потерпілий. Дуже важливо, між іншим, що це є добрим прикладом для інших країн, я кажу про законодавство – те, що соціальний статус ми встановлюємо незалежно від участі в кримінальному провадженні. Тобто це означає, що якщо людина боїться злочинців, то вона може не звертатися з повідомленням про злочин.
Це, якщо коротко, про такі загальні важливі речі.

- І уточнююче запитання: якщо людина вже перебуває за кордоном, як в Україні вона може отримати статус жертви торгівлі людьми? Чи обов’язково це має бути вона, чи це можуть бути її родичі? Наприклад, якщо вона вже засуджена в іншій країні й відбуває покарання, чи можуть тим часом якось родичі допомогти їй отримати статус жертви торгівлі людьми?

- Зараз для нас це питання є одним із найважливіших, пов’язаних з тим, що ми завжди, звичайно, захищали і будемо захищати інтереси наших громадян. І в цьому є реальна проблема для нас – до прикладу, в можливостях захистити інтереси громадян, які знаходяться в російських тюрмах.

Аналогічну справу ми мали з Бразилією, там двоє громадян України теж були затримані як такі, що є злочинцями. Вони нібито торгували наркотиками. Нам вдалося в результаті спільних дій підготували необхідний пакет документів. Вони були передані в суд міста Сан-Паулу Бразилії, де якраз розглядалася справа наших двох громадян, і в 2017 році спочатку одного громадянина нашого виправдали, вже після того, як було винесено рішення судом першої інстанції, потім іншого, і вони були звільнені як особи, які постраждали.

Натомість по Російській Федерації з тієї інформації, яку ми маємо, там взагалі уявлення такого як торгівля людьми в правоохоронних органів поки що не існує. І зараз ми робимо відповідні дії для того, щоб та уява у них з’явилася.

По-перше, ми користуємось постійно усіма можливостями для того, щоб виступаючи на різних міжнародних майданчиках, зокрема на майданчику ОБСЄ, як зовсім недавно був Альянс по протидії торгівлі людьми у Відні, чи наприклад, на ООНівських зустрічах, як наприклад, в Нью-Йорку була комісія з питань жінок, присвячена проблематиці прав жінок, і я говорила там в своєму виступі про цю проблему. Тобто ми про це говоримо.

Окрім того, ми працюємо з тими громадянами, які є правозахисниками, з представниками громадських організацій для того, щоб максимально була можливість допомогти й стати на захист інтересів громадян нашої України і також, звичайно, допомагати працівникам наших консульських установ, тому що їм непросто. Ми ж знаємо, що посла немає, і чисельність наших працівників консульських установ у Російській Федерації дуже незначна, Росія політизує все, що стосується України з відомих нам причин, і тому проблема серйозна.

- Але чи є випадки тих людей, яких вдалося повернути в Україну і які відбувають покарання, наприклад, в Україні, за екстрадицією?

- Так, станом на сьогодні 14 громадян України відбуває ув’язнення в українських тюрмах за таким механізмом, як Ви сказали. В чому складність тут? В тому, що досить часто відповідальність, санкція, яка передбачена нашим Кримінальним кодексом за певні злочини, є меншою, ніж санкція, передбачена кримінальним кодексом Російської Федерації.

А оскільки правоохоронна система Російської Федерації відмовляла, здебільшого, погодження відбування ув’язнення в Україні, якщо вироки українських судів були меншими, ніж вироки російських судів, то наші громадяни опинялися в абсолютно абсурдній ситуації і їхні родичі були змушені думати, як зробити так, щоб вироки українських судів були такими ж, як і в Російській Федерації.

Це ситуація абсолютно абсурдна, і ми, серед тих питань, які ми ставимо, а я ставлю їх категорично, зокрема, і на засіданні ООН, нещодавно яке відбувалося, в березні, я озвучила, і так само на майданчику ОБСЄ у Відні, озвучила чітку позицію України про необхідність якнайшвидшої розробки міжнародного правового механізму реагування на таку ситуацію. Не може бути людина, відповідно до норм міжнародної конвенції, міжнародного права, жертвою, а трактуватись як злочинець на території будь-якої держави. Тому, звичайно, перед нами велика робота, і тут дуже важливо, щоб українські суди розглядали ці справи і виносили відповідні вироки.

До речі, один з тих серйозних закидів, які ми маємо від міжнародних моніторингових інструментів, і від Держдепартаменту США ми маємо рекомендацію, і від експертів Ради Європи GRETA, і від експертів Євросоюзу, а, до речі, в порядку імплементації безвізу для України, в третьому блоці «Громадський порядок і безпека» там є відповідні вимоги, які стосуються також ситуації з торгівлею людьми, захистом прав громадян, які стали жертвами торгівлі людьми. Так от, усі ті міжнародні моніторингові інструменти, усі вони говорять нам і рекомендують: першим ділом, це кількість злочинців, притягнених до відповідальності, і адекватні до рівня злочину судові вироки.

Що було для України характерним упродовж останнього ряду років? Це дуже часта перекваліфікація 149 ст. Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність, на статті, які передбачають набагато менші санкції. Це була велика проблема, ми маємо цілий ряд таких прикладів.

Тому, звичайно, для нас, коли ми говоримо про інформаційну кампанію, для нас дуже важливо інформувати громадян про те, що є такий злочин, і які його форми, того злочину, в що він виливається, як у нього не потрапити – це друге. А третє – потрапивши, куди звернутись, що зробити для того, щоб отримати допомогу. І тому, наприклад, сьогодні ми презентували розроблену гру за підтримки міжнародної організації з міграції.

Коли ми говоримо про завдання працювати на запобігання в ситуації потрапляння в торгівлю людьми, то звичайно це, в першу чергу, робота з дітьми. З свідомістю їх, з тим, щоб в їх уявленні будь-яке порушення прав людини було неприпустиме. А для того треба їм показати, що таке є, що є такий злочин як торгівля людьми і що цього робити неможна, що такі моделі поведінки присутніми в їхньому житті бути не можуть. Не може бути в їхньому житті модель поведінки експлуататора і модель поведінки жертви. Щоб не потрапити в цю ситуацію, ми до дітей, доносимо до них максимально в будь-який спосіб, як не потрапити.

Ця гра, яку сьогодні ми презентували, розроблена за підтримки Міжнародної організації з міграції, спільно з громадською організацією «Благополуччя дітей», називається «Ліза та її друзі подорожують світом». Вона покликана навчити дітей, яка інформація має бути для них важлива і як критично вони мають оцінювати інформацію, яку вони отримують, для того, щоб не стати жертвою.

Це один з прикладів, не єдиний, бо також, наприклад, увагу дорослих ми намагались у 2014 та впродовж 2015 років привернути такою грою, як арт-інсталяція, коли 120 фігур в людський зріст були вирізані з фанери і на них були написані життєві історії кожної людини, як вони стали тими жертвами торгівлі людьми. І ми проїхали з ними усіма обласними центрами. Скажу вам про те, що відгук був величезний, тому що, як правило, ми розміщали їх а таких місцях в центрі міста, в обласних центрах, куди ходить багато громадян. І коли до мене мої друзі зі Львова телефонували і казали: слухай, тут така історія, ми прочитали, - то це насправді було колосально.

І друге, 18 жовтня – європейський день протидії торгівлі людьми, ми вдячні за допомогу міжнародній організації А-21, яка робить ходу за свободу, під час якої ми роздаємо максимально листівки з інформацією про цю проблему. І нашими партнерами надійними впродовж багатьох років є Міжнародна організація з міграції і ОБСЄ, ми вдячні їм за цю підтримку.

- В мене ще до Вас таке запитання: торгівля людьми, експлуатація в торгівлі людьми, трудова експлуатація – які здебільшого це напрямки?

- Дуже різні. Наприклад, в Україні, як правило, це сільське господарство. Це сільське господарство, де людей десь там вивозять, утримують у жахливих умовах, змушують працювати. Нещодавно, точніше це був кінець жовтня, в Одеській області було викрито групу близько 100 осіб, яких утримували в одному з таких фермерських господарств у жахливих умовах. Я скажу вам, що для мене, мене тішило те, що спрацювали максимально всі служби, причетні до реагування на цю проблему. Всіх їх привезли в Київ, тому що тут була зареєстрована справа, кримінальне провадження було відкрите відповідне.

І Центр соціальних служб, так само Служба у справах сім’ї і дітей КМДА, дуже вдячна Валерію Анатолійовичу Танцюрі і Центру соціальних служб, поліції, Департаменту по боротьбі з торгівлею людьми Національної поліції, які максимально спрацювали і впродовж цілого ряду днів, опитуючи людей, так само надавали їм допомогу, бо це фактично були бездомні громадяни, яких треба було помити, погодувати, десь розмістити і подумати про те, яка ж їх подальша перспектива.

Тому в Україні це, як правило, сільське господарство. Хоча також і будівництво. За кордоном – також сільське господарство або будівництво, і наведу вам один жахливий приклад. Минулого року ми повернули з Азербайджану двох громадян України, які перебували в рабстві один 20, другий 22 роки, це жахливо. І один з них, до речі, мій одноліток. І хочу сказати, що нажаль, один з них в такому психоемоційному стані, що я не впевнена, що нам вдасться повернути його до нормального самодостатнього функціонування.

- А чим вони там займалися?

- Вони жили в приміщенні разом з худобою і працювали на сільському господарстві. Уявіть собі, 20 років і 22 роки – це просто жах.

- І ще запитання з приводу того, що є люди, українці, які вербують і відправляють за кордон. Чи ці люди, які в Україні вербують, притягуються до якоїсь відповідальності? Чи справді, як Ви кажете, правоохоронці працюють там, поліція, прокуратура? Чи є вже якісь вироки в суді?

- Наприклад, зараз, я вам прямо скажу з датами, 24 квітня 2017 року до суду було скеровано обвинувальний акт відносно організованої злочинної групи по відношенню до чотирьох громадян України за кримінальним провадженням від 27.09.2016 р. за ч. 3 ст. 149 за фактом вербування та переміщення людей до Російської Федерації для подальшої експлуатації шляхом втягнення в злочинну діяльність, пов’язану з розповсюдженням наркотичних засобів на території Росії.

Справа розглядається в Солом’янському суді міста Києва. І ми дуже чекаємо насправді вироку для злочинців, четверо підозрюваних… вибачте, вироку для підозрюваних ми очікуємо, бо вирок ще не винесено, тому я не можу сказати. Але є чотири підозрювані, вони затримані, і ми би дуже очікували якнайшвидшого вироку, тому що нам складно на міжнародному рівні говорити й апелювати до міжнародних організацій: втручайтеся, будь ласка, в ситуацію, це жертви торгівлі людьми, якщо в Україні немає відповідного рішення суду.

Тому для нас, звичайно, важливо, щоб якнайшвидше відповідні рішення були прийняті, і ми мали підстави говорити про неприпустимість тримання під вартою громадян України як злочинців, якщо, звичайно, буде доведено, що вони є жертвами.

Коментарі