Борис Тодуров про конфлікт з Супрун, інцидент з Крисіним та ситуацію в Інституті серця

18 грудня в столичному «Інституті серця Міністерства охорони здоров’я України» шляхом таємного голосування наукових співробітників на посаду нового генерального директора обрали Бориса Тодурова. Журналіст «Стоп Корупції» Марія Гураль взяла інтерв’ю в новообраного керівника медзакладу.

Наскільки мені відомо, скандали, які прогриміли навколо Інституту серця, розпочались через ситуацію з Юрієм Крисіним. Розкажіть, як це відбувалось і чому в ЗМІ з’явились новини, які надалі, можливо, дискредитували вас?

Ви запитуєте мене про пацієнта, чиє прізвище я не маю права називати на камеру, адже існує закон про лікарську таємницю, відповідно до якого будь-який лікар може потрапити під кримінальне переслідування. Тож я не можу навіть сам факт перебування пацієнта в клініці підтверджувати або спростовувати. У даній ситуації ми розуміємо, про кого йдеться і я вам відверто скажу, що не маю жодного відношення до цього пацієнта – я не був з ним знайомий і я з ним не дружив. Я вважаю, що осуджений за законом отримав те, що мав отримати за ті дії, які вчиняв на Майдані. Тут він перебував, оскільки скаржився на погане самопочуття стосовно серця, а ми як лікарі зобов’язані госпіталізувати будь-яку людину, у якої є скарги на самопочуття та яка приходить з якимось симптомами.

Ми живемо у правовій державі, ми революцію робили для того, щоб жити в демократичній країні. Саме тому мені держава видала ліцензію на лікування хворого, прокурору держава видала ліцензію на звинувачення, судді – на те, щоб виносити вирок, а людині, яка працює в пенітенціарній службі – дозволено державою виконувати накази. Скажіть, ви хочете, щоб усі ці функції виконував лікар? Моє завдання – лікувати людей.

Я вам скажу відверто, що я колись оперував людину, яка вбила 15 людей. Мені його привезли із в’язниці, в нього було розшарування аорти і я як лікар його оперував. Я розумів, що це вбивця, що це серійний вбивця, однак мій прямий обов’язок – його врятувати, а завдання судді – судити, а завдання інших служб – його покарати.

Тож вриватися в клініку та когось обливати зеленкою – це не спосіб покарання. Будь ласка, якщо ви вважаєте, що він винен – то приведіть його в суд і суд вирішить – саджати його до в’язниці чи ні. Я хочу жити в такій країні, де покарання слідує за злочином.

Мас-медіа висвітлюють той факт, що пацієнт знаходився в дитячому відділенні. Чи правда це? І якщо правда – назвіть причину.

Правда в тому, що коли клініка переповнена, в нас іноді дорослі лежать в дитячому відділенні. Всього тут 168 ліжок і вже сьогодні на стаціонарі перебуває 180 хворих. І так, дійсно трапляється, що коли немає дорослих місць – ми розташовуємо їх в дитячих палати та відгороджуємо їх від дитячих ліжок. В цьому немає нічого незвичайного, це буденна практика.

Цей чоловік тут дійсно був. Він тут проходив обстеження, однак це не означає, що я йому симпатизую. Чи вважаю я його злочинцем? Якщо суд його назвав злочинцем, отже, я з цим погоджуюсь. Які ще до мене запитання?

Скільки пацієнтів перебувало в палатах на момент, коли 14 грудня увірвалися активісти?

У той момент знаходилось близько двохсот пацієнтів. Це була п’ятниця і це в нас зазвичай найбільш завантажений день за весь тиждень, адже залишається багато хворих після операцій. На той момент ще в реанімації було близько трьохсот людей.

Чи існують якісь методи для того, щоб уникнути таких ситуацій в майбутньому?

Річ у тім, що лікарі не захищені законом. Поліція захищена, адже, наприклад, якщо поліцейський скаже, що він при виконанні своїх службових обов’язків і ви на нього нападете, то вас можуть кримінально покарати. Так само суддя і прокурор – вони захищені законом. Я думаю, що це історія для депутатів – вони мають розробити закон для захисту лікарів та запровадити його. В багатьох країнах, якщо відбувається напад або образа стосовно лікаря, то відповідно до кримінального кодексу, це розцінюється приблизно так само, як напад на поліцейського. Про це потрібно сьогодні подумати, адже ані лікарі, ані медперсонал не захищені від агресії.

Виходить так, що будь-яка душевнохвора людина, наркоман чи алкоголік сьогодні може прийти в поліклініку, вдарити лікаря, образити його, назвати його як завгодно і при цьому не притягуватися до відповідальності. Так не повинно бути далі. Ми приймаємо близько 90 тисяч людей на обстеження щорічно. Це великий потік і серед цих людей є різні, а буває, що й агресивні люди. Ми проводимо тренінги спеціально для того, щоб організовано захищатися від цих ситуацій. Ми державна клініка і не можемо дозволити собі найняти дорогу охорону, яка буде стояти біля кожного кабінету й охороняти наших працівників, саме тому ми відпрацьовуємо ситуації, на яких тренуємо співробітників захищатись у подібних випадках.

Це відбувається точно так само, як ми їх тренуємо на випадок пожежі, на випадок якогось масового надходження поранених, на випадок стихійного лиха – кожен знає, що робити. Ми – сертифікована міжнародна організація і ми єдині в СНД, хто завдяки цим тренінгам отримав сертифікат з управління ризиками. У нас кожен працівник знає, що робити в разі пожежі в будь-якому місці нашої клініки.

Це необхідно, щоб запобігти паніці в екстрених ситуаціях, тому що 200 людей в клініці потрібно евакуювати, врятувати й при цьому нікого не загубити, необхідно також врятувати працівників, дитяче відділення, реанімацію і так далі. Саме тому наші тренінги присвячені різним ситуація, зокрема й захисту від агресії.

Там мої жарти, які я дозволив собі на цьому тренінгу, що якщо хтось там потрапить в реанімацію, то вже не буде давати показання – це лише жарт, з якого ми посміялись. На всіх же сайтах це представили ніби погрозу для життя пацієнтів. Це дурня. Чи все добре у вас із почуттям гумору, панове?

А чи зверталось міністерство до інституту - з точки зору захисту прав пацієнтів та лікарів, після ситуації з активістами?

МОЗ прокоментувало цю ситуацію за дуже короткий період й осудило мене за те, що я нібито утримую шістнадцятирічну дівчинку в заручниках. В мене питання: по-перше, звідки їм було відомо, що це шістнадцятирічна дівчинка – виходить, це вони її підіслали? Тому що поліція ще навіть не встигла з’ясувати хто вона – ані її імені, ані її віку, а вони вже знали, хто ця дівчинка. В мене одразу виникає питання – чи не їхня це розвідниця? Її ніхто не затримував, в цієї дівчинки навіть не забрали телефон, до неї ніхто не торкався. Її затримала поліція, вона сиділа мовчки, нічого не говорила, тримала телефон руках і надсилала SMS-ки. Наші працівники сфотографували екран її телефона. Зрозуміло, від кого вона прийшла і для чого. Вони самі визнають, що неповнолітню дівчинку використовують як агента, який прийшов і незаконно фільмує в конференц-залі наші тренінги. Тренінги – це наша внутрішня справа і ніхто не давав права знімати. Це незаконна діяльність, а також незаконна діяльність – вриватися та ламати двері, порушувати весь ритм роботи інституту, відволікати 70-х працівників від основної роботи й звинувачувати Тодурова в тому, що він взяв в заручники людей. 10 санітарок з ганчірками заблокували тут трьох бійців, які стояли в кутку, як школярі, які нашкодили, здулись тут дуже і виклали свої ножі та перцеві балончики перед працівниками інституту. Ось вам і результат тренінгу.

На вашу думку, чому пані Уляна настільки емоційно прокоментувала цю ситуацію?

Запитайте про це в неї. У своєму коментарі вона публічно назвала мене корупціонером. Також назвала якісь цифри, за які ми нібито продаємося, це публічне звинувачення в корупції, хоча в тих документах, які я подав як кандидат на посаду директора, є дві довідки – про несудимість та про те, що проти мене немає жодних кримінальних справ. Тому називати мене корупціонером, маючи 3 перевірки, які проводилися в Інституті серця – це необережно зі сторони чиновника.

Після вашої перемоги на виборах, вашу посаду має затвердити МОЗ. Чи не боїтеся ви, що міністерство може зробити так, щоб ви не прийшли випробувальний термін?

Є певний регламент та закон, ми спеціально запросили журналістів та депутатів з різних фракцій для того, щоб зробити ці вибори максимально відкритими та прозорими. Ви мали сьогодні можливість повністю від початку до кінця спостерігати за тим, що відбувається. Мені здається, що ви не побачили жодних порушень – їх ніхто не побачив. І комісія, яка опитувала всіх представників інших кандидатів, жодних зауважень щодо проведення виборів не висловила. Тому кожен робить свою справу – наше завдання полягало у правильному проведенні виборів. Завдання МОЗ – зробити спецперевірку і якщо згідно з нею кандидат проходить, то упродовж місяця підписати з ним контракт. Чи зробить це міністерство чи ні – потрібно запитати в них, однак за законом вони будуть зобов’язані це зробити.

Повна відеоверсія інтрв'ю:

Коментарі