Корупція є складовою сучасних стосунків суспільства та державних органів, і екологічна галузь не є винятком. Приклад — видобуток корисних копалин, того ж таки піску. Це проблема цілої держави, і не лише Київщини.

Нещодавно я спостерігав, як розробляють нелегальний піщаний кар'єр біля села Неданчичі на Чернігівщини. Пісок вигрібають та вивозять вантажівками з дамби неподалік річкового порту міста Славутич. Очевидно, та ж таки поліція та інші контрольні органи знають про те, що відбувається, але такі кар'єри працюють безперешкодно роками. Бо ті, хто мають припиняти роботу таких копанок, фактично їх очолюють.

Ще один приклад з моєї практики — нелегальна рубка лісу біля тих таки Неданчичів. У заплаві Дніпра невідомі особи, із застосуванням спецтехніки, вирубували та вивозили кругляк вільхи. Дзвінок з мого боку на номер поліції не дав результату – на мій виклик ніхто навіть не зняв слухавки. Пікантності ситуації додає ще й факт, що цей лісовий масив розташовано у прикордонній смузі, а, отже, такі дії не мають проходити повз увагу Державної прикордонної служби. Але проходять.

Що стосується лісу. Про рубки говорять багато, але у цьому контексті я б хотів акцентувати увагу на Поліському регіоні, а саме на проблемі бурштину. Практично усі випадки варварського видобутку смоли відбуваються на території державних лісгоспів. Хтось хоч раз чув з боку Держлісагентства бодай інформацію, що ця проблема існує? Чи ми бачимо працівників лісгоспів, що перешкоджають нелегальній діяльності старателів? У цьому питанні повна тиша. А поясненням може бути проста річ: керівники лісгоспів отримують певний кеш від крадіїв бурштину, тому і мовчать.

Прикладів корупції в екологічні галузі насправді безліч. Можна згадати ту ж таки екологічну інспекцію, що фактично перетворилась у службу, що замість фіксувати факти порушення екологічного законодавства та їх припиняти, займається здирництвом відносно малого та середнього бізнесу. Очевидно, що така діяльність не відбувається з власної ініціативи, і всі корумповані очільники різних інспекцій діляться прибутком з вищестоячим начальством, яке відповідає за призначення керівників у ті ж таки інспекції. Це взаємовигідний процес.

Кричущим прикладом екологічної корупції у наш час є київський дельфінарій "Немо", що за відсутності документів на землю, нелегально використовуючи воду та підключення до каналізації, не маючи дозволів Мінекології на організацію шоу з дикими тваринами, експлуатуючи червонокнижних дельфінів з комерційною метою, що забороняє закон про Червону книгу, не дивлячись на судові рішення, що неодноразово забороняли діяльність звіринцю, зміг безперешкодно пропрацювати до сьогодні аж із 2009 року. Живучість дельфінарію пояснювалась просто: підприємці ТОВ "Нерум" завжди знали, в який кабінет і скільки треба занести.

Ще одна яскрава ілюстрація — сухі каштани на Хрещатику, які зеленбудівці не спромоглись до сьогодні замінити, хоч вже спливло 4 роки від часу сумнозвісної афери, коли замість гібридних гіркокаштанів "Бріоті" комунальники, переплативши у кілька разів від ринкової ціни, придбали звичайні гіркокаштани, які не здатні рости вздовж таких забруднених шляхів, як Хрещатик.

І таких прикладів у діяльності Київзеленбуду як з рогу достатку, починаючи від недбалого догляду за зеленими насадженнями в місті і закінчуючи варварськими рубками і розкраданням деревини у міських лісопарках, що здійснюються під виглядом санітарно-оздоровчих заходів.

Коментарі