У Манфредо Маррокіні, який вважається одним з найвідоміших борців з корупцією в світі, пристойне резюме. 20 років тому він кинув виклик мафії при владі у своїй країні, створивши Transparency International Gvatemala.

На той час це була перша громадська організація, яка голосно заявила про корумпованість вищих ешелонів влади у Гватемалі на увесь світ. Десять років наполегливої праці Маррокіні і його команди — численні розслідування, дослідження, звіти, конференції — змусили Генеральну Асамблею ООН (!) звернути увагу на проблеми в цій маленькій країні Центральної Америки. Як наслідок, під тиском громадськості та міжнародної спільноти уряду Гватемали навіть довелось пожертвувати частиною свого суверенітету на користь боротьби з корупцією.

Так у 2008 році в Гватемалі під егідою ООН було створено гібридний міжнародно-внутрішній орган під назвою Міжнародна комісія по боротьбі з безкарністю в Гватемалі (International Commission Against Impunity in Guatemala — CICIG). Комісія була введена в дію, як незалежний слідчий.

CICIG — щось на зразок трибуналу для корупціонерів. Її очолює колишній міжнародний прокурор, до її складу входять 30 міжнародних слідчих різних національностей. Вони працюють разом з елітним відділом місцевих прокурорів, які розслідують особливо тяжкі злочини. Тим часом як CICIG працює відповідно до чинного законодавства Гватемали в головному суді, інституційно вона працює окремо від інших структур уряду Гватемали. Важливо, що CICIG повністю фінансується за рахунок добровільних внесків країн далекого зарубіжжя — в основному в Сполучених Штатах — грішми із спеціального фонду, створеного Організацією Об’єднаних Націй. В результаті його операційні витрати не залежать від долі економіки Гватемали.

І от з 2008 року у Гватемалі, де діяли наркокартелі, процвітала корупція і торгівля людьми, почались гучні арешти. Серед звинувачених злочинців були не тільки представники мафіозних кланів, наркоторговці, торговці дітьми та жінками і бізнесмени, а й керівники країни, включаючи навіть колишнього президента Альфонсо Портільо, три колишніх міністри внутрішніх справ, чотири з п'яти генералів армії, три директори національної поліції, конгресмени. Багатьох з них, включаючи Портільо, запроторили за грати.

Так само масштабно вдарити по корупції можна і в Україні, вважає Маррокіні, і готовий ділитися усіма напрацюваннями, аби допомогти. Головне, на його думку, це переломити тренд безкарності, який панує в Україні.

 В Україні досить часто згадують Гватемалу як приклад того, що треба було б зробити. Розкажіть детальніше про свій досвід, і подробиці справи проти Президента?

— Усі зусилля громадського сектору, щодо зміни ситуації в країні, зводилися нанівець. І у 2004 році ми спільно почали працювати над ідеєю створення того, що сьогодні називається CICIG (Міжнародна комісія проти безкарності у Гватемалі). Зауважу, що нам вдалося спонукати уряд погодитися на цю пропозицію, та поступитися на користь CICIG частиною своїх повноважень. Таким чином ця міжнародна комісія проти безкарності розпочала опікуватися усіма розслідуваннями проти корупції. Вже у 2006 році в CICIG було багато кейсів. Але топ-кейсом, справді, стала справа проти Президента. У Гватемалі діяла відлагоджена мережа контрабанди. І Президент її очолював. Люди, що працювали з ним, не платили податків, і не мали проблем з правоохоронними органами у Гватемалі, але в інших країнах вони все ж таки «слідили». От CICIG взявся за цю картель. Упродовж розслідування до справи вдалось залучити дуже багато свідків. Загалом у CICIG було 8000 записів на плівці щодо цієї справи. Детективам вдалось знайти слабкі місця в організації цієї злочинної мережі, і натиснувши на них, зруйнувати її.

 Що стало точкою неповернення? Коли ви зрозуміли, що буде перемога в цій справі?

— Коли "розколовся" віце-президент. Він був учасником картелі. Але коли справа дійшла до суду і він зрозумів, що судитимуть його чесно, він почав свідчити, розповів усе про картель, як вона організована, ким, що і як в ній працює, тощо. Цей чоловік був одним із голів корупційної мережі, за ним були тяжкі злочини... Це був перший випадок у Гватемалі, коли фігура такого масштабу давала такі свідчення. Після цього було шість таких випадків. Охорона здоров'я, інфраструктура, публічні фінанси — кожен із цих секторів був глибоко корумпований в Гватемалі.

 А юстиція?

— Юстиція теж, звичайно.

 Тоді як вам вдалося змусити корумпованих судів приймати справедливі рішення?

— CICIG — це по суті унікальна комісія з практично необмеженими повноваженнями. Одним із ключових напрямків її роботи було встановлення правосуддя у судовій системі. Судді боялись CICIG. Адже практично всі вони були винні у корупції.

 Ви — журналіст, чи не так? Наскільки активно CICIG співпрацює зі ЗМІ?

— Переважна більшість ЗМІ націлена на одне — розказати історію своєму читачу/глядачу. І дуже мало журналістів, які добиваються розслідувань щодо фігурантів своїх сюжетів. На моїй пам'яті ніхто з журналістів не ходив по судах і не стежив за тим, щоб винні були покарані.

Але незалежні ЗМІ таки зіграли свою роль в очищенні Гватемали від корупції. Люди після того попрацювала CICIG, що історії про злочинних чиновників, які розповідали журналісти, — це правда. Раніше уряд міг говорити, що ЗМІ брешуть, і все про що пишуть в газетах "проплачене", або "безпідставне". Сьогодні люди в Гватемалі краще ставляться до журналістів, вірять вільній пресі...

— Іноді ЗМІ опиняються по один бік барикади з героями своїх "жахливих" історій. Чи використовували ТОП-корупціонери у Гватемалі ЗМІ для відбілення своєї репутації та дискредитації вас? І що ви цьому протиставляли?

— Люди не дурні. Рано чи пізно вони зрозуміють, хто бреше, а хто говорить правду. Справді такі ЗМІ, про які ви кажете, у Гватемалі були. Витрачались шалені гроші з державного бюджету, щоб переконати людей, що ми — громадськість, яка бореться з корупцією — брешемо. Але відзначу, що у таких ЗМІ була відносно вузька аудиторія, а згодом вона ще більше скоротилась.

 Погрози фізичної розправи вашій команді надходили?

— Спроби були. Особливо небезпечно було, звичайно, працювати журналістам. CICIG має гарні ресурси, щоб забезпечити захист своїм співробітникам. Річний бюджет комісії становив близько $15 млн. Це фінансування для роботи приблизно 200 осіб. І досить великою статтею витрат була безпека. Вони організували охорону працівників та їхніх родичів. Іноді заради безпеки їх сім'ї доводилося перевозити в Канаду чи Європу. Необхідно було думати про конфіденційність співробітників...

Ми у громадському секторі, звичайно, таких ресурсів не маємо. Тому погрози розправи чуємо досить часто. Та у минулому році багато чого змінилось. Коли в країні притягли до відповідальності за корупцію близько 200 сотень чоловік з бізнесу, ЗМІ, уряду, багато чого починає мінятися...

 Є випадки відомі, коли борці з корупцією стають членами тієї ж самої корупції і обслуговують інтереси для того, щоб розібратися з політичними опонентами. Вам не пропонували співпрацю за солідну винагороду?

— Ні. Єдине, як вони пробували з нами налагодити співпрацю, це були намагання подружитися. За нібито дружніми розмовами корумповані чиновники, бізнесмени намагались переконати нас у тому, що вони роблять — це правильно. Ми зустрічаємось з ними. Слухаємо це все, прекрасно знаючи територію їхньої відповідальності та історію, і робимо свої висновки.

 Які антикорупційні закони були ухвалені в Гватемалі?

— Перший і ключовий — це закон про CICIG. Після цього вдалось домогтися, щоб у суді визнавали доказом записи на плівку. Потім ще важливим було ухвалення закону про конфіскацію майна корумпованого чиновника, коли у судді було доведено його вину. Також у Гватемалі дозволено давати свідчення по справам з ТОП-корупції, організованої злочинності, по Скайпу. Адже є фізична загроза життю та здоров’ю такому свідку, коли його доставляють у суд. Без усіх цих норм, напевно, ми б з вами сьогодні не зустрілись і не говорили про успіх Гватемали у боротьбі з корупцією.

— Наскільки зараз Гватемала є вільною від корупції?

— Ви не перебудуєте країну, яка погрузла в корупції, за два-три роки. Це неможливо. Але зерна змін посіяно.

У 2015 році в Індексі сприйняття корупції Transparency International Гватемала була на 128-й позиції (Україна — 130-та. — А.Д.-Р.). Звичайно, це все ще дуже низький показник. Але я думаю, що у 2016 році результат буде кращим. Хоча не заперечуватиму, проблеми у Гватемалі є. І вони досить серйозні. Корупцією все ще інфіковані бізнес-сектор, засоби масової інформації, військовослужбовці. Гватемальці не мають відчуття, що корупцію подолано.

 Колишні президент та віце-президент Гватемали — у в'язниці. Цей факт якось вплинув на політичний ландшафт у Гватемалі?

— Ми досі відчуваємо зміни. Через два місяці у Гватемалі — вибори. І люди мають відповісти світові на запитання: "Що відбувається у Гватемалі?" Я вірю, що сьогодні ми стоїмо на порозі формування нового політичного класу. Гватемальці оберуть чесних, порядних і професійних політиків. Вони знають, як це зробити. На минулих виборах кандидатом був чоловік із картелі екс-президента. На старті кампанії він випереджав свого найближчого опонента на 20%, але після того, коли була оприлюднена і доведенна його причетність до схем корумпованої влади, він програв вибори. Люди обрали молодого політика.

 У інтерв'ю нашому виданню ваш колега — голова Transparency International Хосе Угас погодився, що некоректно звинувачувати в корупції лише країни третього світу. "Для танцю потрібні двоє", — сказав він, натякаючи на те, що без доступності банківської системи Ліхтенштейну, яхт-клубів Монако та елітної нерухомості Британії, корумпованим чиновникам не було б куди витрачати крадені мільярди. Яку ви ведете кампанію в Гватемалі, щоб примусити "перший світ" допомогти вам боротися з мафією при владі?

— Сьогодні надзвичайно гостро постає питання безпеки. Гватемала — це дві години від Маямі. І ми представляємо систему корупції, яка може, і часто фінансує терроризм. Якщо перший світ хоче спокою на своїх вулицях, він повинен подбати про те, щоб вони були чистими від брудних грошей. Якщо ж політики розвинених держав починають грати з корумпованими чиновниками з таких країн, як моя та ваша в їхні ігри, заради комерційного інтересу, то вони інфікують своє суспільство насиллям. Я думаю, що якби британці, американці чи австрійці поставили питання руба перед своїми політиками "ми не граємо у цю брудну гру", до них би дослухались. Над цим, на мою думку, маємо працювати.

— Україні радять скористатися прикладом Гватемали — і створити CICIG — ви поділяєте цю думку? У чому, на вашу думку, ключова проблема України сьогодні?

— У зневірі. Люди перестали вірити у позитивні зміни, і самі не змінюються. А без цього не вдасться зрушити з мертвої точки дуже важку проблему.

Політики на виборах мають прекрасні заготовлені промови, вони з легкістю обводять кругом пальця людей, які не знають, чого вони насправді хочуть. А потім, перемігши, ці політики працюють над укріпленням і збереженням діючої злочинної системи.

Я не знаю, що конкретно це має бути, але вам потрібно щось, що стане спусковим механізмом. Можливо, це має бути якась гучна справа, коли буде суворо покараний головний "мафіозі" — автор системи — як от у нас в Гватемалі. Тоді це стане сигналом людям, що зміни відбуваються, а злочинцям — що безкарності настав кінець. Тоді, можливо, вам і справді буде корисним наш досвід з створення CICIG...

 Ви не знайомі з Президентом України, і не матимете зустрічі з ним під час свого нинішнього візиту в Україну. Але якби у вас була така нагода, що б ви йому сказали?

— Корумпована система не може бути стійкою ні для кого.

Думаю, що політикам в Україні варто буде ближчими до людей. Хибно жити у світі, створеному твоїм оточенням. Рано чи пізно реальність постукає у двері.

Джерело: День

Автор: Алла Дубровик-Рохова

Коментарі