«Люди звертаються до нас як до останньої інстанції», – координатор проекту «Стоп Корупції» Роман Бочкала про підсумки року

Ми побували в десятках міст і проїхали тисячі кілометрів. Ми ризикували здоров’ям та власним життям. Ми перевірили тисячі держзакупівель, сотні декларацій та реєстрів. І все для того, щоб оприлюднити найгучніші факти корупції. «СтопКор» підбиває підсумки року, що минає.

Впродовж цього року за журналістами стежили. Їх провокували. Їх залякували. Та команда «СтопКору» не здавалась. А інколи – просто іронізувала з таких ситуацій.

Та інколи нам буває геть не до жартів. Адже ми протистоємо впливовим можновладцям, нечесним багатіям-бізнесменам і взагалі усім, хто хоче вкрасти бодай копійку із держказни. Ми стримуємо піщаних браконьєрів, зупиняємо нелегальні будівництва та кажемо «Стоп!» рейдерським захопленням.

«Люди звертаються до нас як до останньої інстанції, коли вони вже зневірені і не вірять охоронцям», - наголошує координатор проекту «Стоп Корупції» Роман Бочкала, - «Наша програма журналістських розслідувань раніше виходила один раз на тиждень, тепер у нас фактично два повноцінних випуски – один в суботу, інший в неділю. Цього року ми перейшли на нову стилістику, до більших студійних форм, У нас тепер є чітка градація: просто розслідування, спецрозслідування, спецтема. У нас почались глибокі розслідування. І в цьому міксі законних інструментів захисту інтересів населення власне ми є ефективні. Десь ефективні журналісти, десь юристи, десь правозахисники, а десь разом вони досягають результату».

Саме тому наша робота – це підвищений рівень небезпеки. Так, наприклад, цьогоріч журналістку програми «Стоп Корупції» Христину Кришиху протримали у заручниках. Кілька годин її залякували, не давали пити або, вже вибачте, – сходити у вбиральню. І все тільки заради того, аби відзнятий матеріал не вийшов у ефір. Скажемо чесно – ми вперше зіткнулися із таким супротивом. Прецедент набув чималого розголосу і цей випадок розглядали на профільному комітету у Верховній раді.

«Ми поїхали в село Лідіївка, хотіли відзняти там історію. В нашу редакцію зателефонували люди і вони пожалілися на те, що у них незаконно відібрали землю. Для об'єктивності ми звернулись до іншої сторони, на яку жалілись, чия це земля і на яких підставах вони користуються. Ми не очікували, що коли ми захочемо відзняти їх коментар і показати їх позицію, нас будуть бити. Нашу автівку просто заблокували люди. Вони туди підігнали великі вантажівки. Вони заблокували нас і поліцейських», - згадує Христина, - «Нас ображали, у нас хотіли вилучити весь відеоматерал який ми відзняли. дійшло до того що нас не пускали в туалет і ми не могли поїсти. Після того як вони протримали нас 8 годин приїхали наші колеги з інших каналів і тільки під прицілом камер нас відпустили. Тобто нас врятували інші журналісти».

Більше про найбільш резонансні журналістські розслідування, якими запам’ятався 2018 – у підсумковому сюжеті року від Асі Глуцької:

Коментарі