Чи треба #їх_дебати? – точка зору

Вже майже є результати першого туру виборів. Нічого несподіваного не сталося і результати екзитполів підтвердилися. Зараз почалася дискусія про необхідність дебатів між кандидатами, які посіли перше та друге місця. Штаб Зеленського заявив про відсутність "запиту суспільства" на дебати, а прихильники Порошенка навіть зареєстрували закон, який загрожує зняттям з виборів кандидатів, які відмовилися від дебатів.

Всім прекрасно зрозуміло, проти кого цей закон спрямований, що є головною ознакою розбещеності нашої влади, яка для вирішення своїх тактичних завдань швиденько на колінах куховарить законодавчі ініціативи.

Як мені здається, президентська команда вважає, що якщо Порошенко і Зеленський зустрінуться на дебатах, то президент покаже, наскільки краще, ніж артист, він вміє говорити й народ України зрозуміє всю "помилковість" свого вибору. Порошенко вже прямо заявив, що відмова від дебатів — це самогубство для опонента, якого треба за це покарати.

Однак дебати служать не для того, щоб принизити опонента. Дебати повинні переконати спостерігачів в правоті позиції, яку відстоюють сторони перегонів.

Щоб краще уявити, що собою представляють дебати, можна згадати дебати адвокатів з прокурорами в американських фільмах. Все їхнє красномовство спрямоване на присяжних, які приймають рішення про винуватість підсудного.

Але проблема наших виборів у тому, що виборці й так знають все, що їм може сказати Порошенко і це, м'яко кажучи, не завжди відповідає його вчинкам. Саме тому його підтримка виявилася втричі меншою, ніж п'ять років тому.

30% Зеленського засновані якраз не на його програмі. Зеленський представляє незгоду більшості громадян жити так, як пропонує їм влада. Але вони самі ще не знають конкретики, тому Зеленського підтримують різні вікові та соціальні верстви суспільства майже у всіх регіонах країни.

Своєю "програмою" він зробив фільм, який, звичайно, дуже далекий від реальності. Зате відповідає на головний запит нашого суспільства – "справедливість". Наш народ вже не боїться влади після Майдану і чиновники з легкістю потрапляють у сміттєві баки.

Але народ не відчуває, що діяч, який прокрався, буде покараний за законом. При цьому світ стає прозорішим і всі махінації та крадіжки державного і комунального майна стають відразу відомими. Журналісти та активісти описують механізми казнокрадства в деталях. І що ж? Не відбувається нічого, окрім репресій щодо активістів.

Справа Гандзюк — найкращий приклад цього. Саме корупція в розумінні людей має головну загрозу для країни, а не загроза військової агресії з боку північного сусіда. Ця агресія і стала можливою завдяки корупції наших еліт, яка послабила державу настільки, що вона не змогла втримати Крим і Донбас.

Путін нікуди не дінеться і його політика не зміниться, тому для перемоги України повинні помінятися ми. Запит на зміни в суспільстві величезний і відповідь на цей запит полягає не у виборі гарної людини. Зміни можливі тільки в тому випадку, якщо громадяни контролюватимуть кожен крок обраної ними влади. Це вимагає величезної відповідальності громадян, які ще не готові взяти на себе таку роботу.

Але життя їх або змусить це зробити, або ми підемо ще одним колом розчарувань.

Михайло Новосельцев

Точка зору - місце, де кожен може висловити свої думки та поділитися досвідом. Редакція може не поділяти думку авторів. Відповідальність за зміст матеріала цілком покладається на автора.

Коментарі